Справа №10-43/12 09.02.2012 09.02.2012 09.02.2012
Справа № 10-43/12 Головуючий 1-ї інстанції:
Категорія: відмова в обранні Дірко І.І.
запобіжного заходу у виді взяття Доповідач: Войтовський С.А.
під варту
9 лютого 2012 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Войтовського С.А.
суддів - Кателіна В.П., Семенчука О.В.
за участю прокурора - Зіми В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією старшого помічника прокурора Центрального районного м.Миколаєва на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 3 лютого 2012 року, якою у відношенні
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, офіційно не одруженого, працюючого водієм ПП «ОСОБА_4», проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого 06.10.2010 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, обвинуваченого у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
- відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 30.12.2011 року, приблизно о 05 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні міні-маркету «Стекляшка», таємно викрав з вітрини магазину пляшку віскі «Джек Деніелс» вартістю 250 грн.
20.01.2012 року за даним фактом СВ Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.
В той же день, ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 115 КПК України.
Слідчий Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області звернувся до суду з поданням про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд послався на те, що ОСОБА_2 обвинувачується в скоєні не тяжкого злочину, має постійне місце проживання та роботи, мешкає разом зі співмешканкою та дитиною, за місцем проживання характеризується позитивно. З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б вказували на те, що обвинувачений буде ухилятись від слідства та суду або продовжувати злочинну діяльність.
В апеляції старший помічник прокурора Центрального району м. Миколаєва посилається на те, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення корисливого злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і скоїв новий аналогічний злочин в період звільнення від відбування покарання з випробуванням. На думку апелянта зазначене свідчить про небажання ОСОБА_2 ставати на шлях виправлення і вказує на те, що він буде продовжувати злочинну діяльність. Вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідною мірою, яка не дозволить обвинуваченому ухилитись від слідства та суду або продовжити злочинну діяльність. Просить постанову суду скасувати та направити матеріали подання на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав подану апеляцію; вивчивши надані матеріали та матеріали кримінальної справи; колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.
Відповідно до вимог ч.2 ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
У відповідності з вимогами ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, враховується тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який є злочином середньої тяжкості та за який може бути призначено покарання до 5 років позбавлення волі.
Хоча ОСОБА_2, є особою раніше судимою, проте прийнявши рішення про відмову в обранні у відношенні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що обвинувачений працює, характеризується за місцем роботи та проживання позитивно, має сім'ю, з якою постійно проживає в м.Миколаєві. Крім того, за матеріалами справи ОСОБА_3 визнав вину в крадіжці пляшки спиртного та покаявся у скоєному. З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 може ухилятись від слідства і суду, являються необґрунтованими.
Також у поданні слідчого та в апеляції не наведено відомостей і про те, що обвинувачений продовжуватиме злочинну діяльність. Тому такі твердження прокурора в апеляції є лише припущенням.
Вказані обставини, як і тяжкість скоєного злочину та дані про особу обвинуваченого, були вірно прийняті до уваги, а тому суд правильно прийшов до висновку про недоцільність обрання ОСОБА_2 такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію старшого помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду від 3 лютого 2012 року про відмову в обранні запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 - без змін.
Судді
Войтовський С.А. Кателін В.П. Семенчук О.В.