Справа №11-142/12 16.02.2012 16.02.2012 16.02.2012
Справа № 11-142/12 Головуючий у 1-й інстанції:
Категорія: ст. 187 ч.3, Гаврасієнко В.А.
ст.263 ч.1 КК України Доповідач: Войтовський С.А.
16 лютого 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Войтовського С.А.
суддів - Пустовара М.Л., Кателіна В.П.
з участю прокурора - Іванова А.О.
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м.Миколаєва від 22 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий 08.12.2005 року Центральним районним судом м.Миколаєва за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
- засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією ј частини належного йому майна, за ст. 263 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 до відбування 7 років позбавлення волі з конфіскацією ј частини належного йому майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не судимий в силу ст. 89 КК України.
- засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією ј частини належного йому майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи в сумі 337 грн. 68 коп.
Згідно вироку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнані винними у скоєнні злочинів за наступних обставин.
В серпні 2010 року, точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_2 біля бару «У Ксюші» по вул. Чигрина в м. Миколаєві, у невстановленої в ході досудового слідства особи, незаконно придбав обріз мисливської рушниці, який незаконно зберігав за адресою АДРЕСА_1. В листопаді 2010 року ОСОБА_2 переніс обріз мисливської рушниці в сарай будинку АДРЕСА_2, де продовжив його незаконно зберігати.
26.01.2011 року, приблизно о 21 год., ОСОБА_2, вступив в попередню змову з ОСОБА_3 на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном. В той же день, реалізуючи свій злочинний намір, вони прийшли до магазину «Продукти», розташованого по вул. Будьонного, 25/1 в м. Миколаєві. При цьому ОСОБА_2, який мав при собі заздалегідь заготовлений для здійснення нападу обріз мисливської рушниці «TOLEDO», зайшов в магазин, а ОСОБА_3 залишився на вулиці, щоб спостерігати за навколишньою обстановкою і не допустити запобігання їх діям іншими особами. В магазині ОСОБА_2 з погрозою застосування фізичного насильства небезпечного для життя та здоров'я, яке виразилось в демонстрації обрізу мисливської рушниці, напав на продавця ОСОБА_5 і вимагав передачі йому майна. Після цього ОСОБА_2, діючи з єдиним умислом, згідно з домовленістю з ОСОБА_3, відкрито викрав гроші в сумі 850 грн., які належали ОСОБА_6 З викраденим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з місця злочину зникли та розпорядились їм на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що між ним та ОСОБА_3 не було попередньої змови на вчинення розбійного нападу. Вказує, що суд невірно кваліфікував його дії за ч.3 ст.187 КК України, оскільки він не проникав в магазин, а зайшов туди з метою придбати цигарки та горілку. Умисел на заволодіння майном у нього виник в магазині, коли продавщиця поклала товар в пакет. Стверджує, що не мав наміру застосовувати насильство до ОСОБА_5, оскільки обріз рушниці для стрільби був не придатний. Зазначає, що в ході досудового слідства до нього застосовувались заходи фізичного та психічного впливу, внаслідок чого він себе обмовив. Посилається, що перевірка його заяви в суді про застосування недозволених методів слідства була проведена неповно та необ'єктивно. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 посилається на те, що злочину не вчиняв. Вказує, що 26.01.2011 року зустрівся з ОСОБА_2 на вул. Радянській та вони вирішили пройтись. При цьому він не уточнював у ОСОБА_2, куди і для чого вони йдуть. Зазначає, що ОСОБА_2 не говорив йому про свій намір заволодіти чужим майном, ніякого зговору на вчинення злочину між ними не було. ОСОБА_2 залишив його на вулиці, а сам зайшов в магазин за цигарками. Пізніше ОСОБА_2 вийшов та рукою зробив знак слідувати за ним, а через деякий час розповів йому про скоєний злочин. Вказує, що доказів його вини не здобуто. Він біля магазину не знаходився і потерпіла його не бачила. Також посилається на застосування до нього фізичного та психічного тиску з боку працівників міліції, в результаті якого він був змушений обмовити себе та визнати вину у скоєні злочину. За змістом апеляції просить вирок суду скасувати та провести по справі судове слідство апеляційною інстанцією.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляції, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3. у скоєні розбійного нападу, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.
Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи факту заволодіння чужим майном в магазині «Продукти» 26.01.2010 року, стверджував, що попередньої змови між ним і ОСОБА_3 на вчинення злочинних дій не було.
З показань засудженого ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що він до розбійного нападу відношення немає і про вчинення ОСОБА_2 злочину дізнався, коли той вийшов з магазину.
Разом з тим, з показань засудженого ОСОБА_2, наданих ним в ході досудового слідства, вбачається, що 26.01.2011 року він вирішив перенести обріз мисливської рушниці, який придбав у знайомого хлопця, в квартиру АДРЕСА_1, де раніше його зберігав. По дорозі зустрів знайомого ОСОБА_3 і запропонував йому разом піти в сторону старого залізничного вокзалу. Коли прийшли за зазначеною адресою, двері ніхто не відчинив і вони пішли у зворотному напрямку по вул. Пушкінській. Проходячи мимо магазину, на розі вулиць Пушкінської та Будьоного, він побачив, що в магазині, крім продавщиці, нікого немає. Тоді у нього виник умисел заволодіти грошима, які є в магазині, за допомогою обрізу рушниці, що була у нього при собі. Він запропонував ОСОБА_3 скоїти злочин разом, на що останній погодився. Вони домовились, що ОСОБА_3 буде стояти біля магазину та говорити людям, що магазин зачинений. Після цього він зайшов в магазин, підійшов до каси і попросив у продавщиці пляшку горілки та пачку цигарок. Коли вона поклала товар в пакет, він дістав з куртки обріз рушниці та направив на продавщицю. Погрожуючи, почав вимагати, щоб вона поклала гроші з каси в пакет з цигарками та горілкою. Продавщиця відчинила ящик та відійшла в сторону, а він взяв прозору пластикову коробку з грошима і вийшов з магазину. Потім вони разом з ОСОБА_3 втекли з місця події, а пізніше він віддав ОСОБА_3 частину грошей, які забрав в магазині.
Вказані показання засудженого ОСОБА_2 повністю узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_3, які він надавав в ході досудового слідства. Так, при допитах в якості підозрюваного і обвинуваченого, ОСОБА_3 пояснював, що 26.01.2011 року він зустрів свого знайомого ОСОБА_2, який запропонував йому піти в сторону старого залізничного вокзалу. Він погодився і вони разом прийшли до будинку АДРЕСА_1. Через декілька хвилин ОСОБА_2 вийшов з під'їзду і вони пішли в зворотному напрямку. Коли проходили біля магазину по вул.Пушкінській, то ОСОБА_2 показав йому обріз мисливської рушниці та запропонував пограбувати магазин. За домовленістю, він залишився стояти біля магазину, щоб туди ніхто не зайшов, а ОСОБА_2 пішов в магазин для заволодіння майном. Він не бачив, що робив в магазині ОСОБА_2, а коли останній вийшов, то вони швидко пішли від місця злочину. Пізніше ОСОБА_2 дав йому 70 грн., якими він розпорядився на власний розсуд.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку зазначеним показанням засуджених на досудовому слідстві, які в деталях співпадають і узгоджуються між собою, а тому їх доводи про те, що попередньої змови на скоєння розбійного нападу у них не було і умисел на заволодіння майном виник у ОСОБА_2 після того, як він зайшов в магазин, є необґрунтованими. Крім того, в матеріалах справи містяться явки з повинною ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в яких вони зізнались в тому, що в січні 2011 року разом заволоділи грошима в магазині «Продукти», що розташований в м. Миколаєві на розі вулиць Пушкінскої та Будьоного.
З перевірених судом показань потерпілої ОСОБА_5, вбачається, що 26.01.2011 року вона на прохання своєї сестри - ОСОБА_6, яка є власником магазину, допомагала їй вести торгівлю. Приблизно о 21 год. в магазині нікого не було і в цей час в приміщення зайшов незнайомий хлопець. Він попросив пляшку горілки та пачку цигарок. Вона помістила товар в пакет і поклала його на прилавок. Після цього хлопець дістав з лівої внутрішньої кишені рушницю з коротким стволом і направив на неї. При цьому він сказав віддати йому всі гроші, або він буде стріляти. Вона злякалась і відкрила ящик, де знаходилась виручка за день. Хлопець забрав гроші та втік.
Згідно з висновками судово-балістичної експертизи № 174 від 23.02.2011 року, предмет, що використовувався при нападі на ОСОБА_5 являється обрізом виготовленим способом кустарної переробки двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці «Толедо» НОМЕР_1, 16 калібру, бельгійського виробництва, шляхом укорочення стволів до остаточної довжини 284 мм, який є вогнепальною зброєю. Через те, що зазначений обріз є розукомплектованим (відсутні взвідники) і взведення курків іншим способом неможливе, то для проведення пострілів у наданому вигляді, він є непридатним.
Посилання засудженого ОСОБА_2 на те, що він не мав наміру застосовувати до потерпілої насильство, небезпечне для життя та здоров'я, оскільки обріз є непридатним для пострілів, являються неспроможними. Згідно чинного законодавства, для кваліфікації діяння, як розбій, не має значення, чи мала винна особа намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я, до виконання.
Крім того, при скоєнні розбійного нападу також не має значення й те, що зброя, завідомо для нападаючого, не може бути використана для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я.
З показань потерпілої ОСОБА_5 слідує, що вона сприймала обріз рушниці і погрози ОСОБА_2, як реальні погрози та побоювалась, що в разі невиконання вимог нападаючого, він може вистрілити та завдати шкоди її здоров'ю.
Отже, хоча у висновках балістичної експертизи і містяться дані про непридатність обрізу рушниці до стрільби, але в даному випадку, зазначений висновок мав значення для вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України, оскільки вказаний предмет є вогнепальною зброєю, яку ОСОБА_2 придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Те, що в момент скоєння злочину потерпіла не бачила ОСОБА_3 не вказує, що він не знаходився біля магазину і не спостерігав за оточуючою обстановкою.
Посилання ОСОБА_2 на невірну кваліфікацію їх дій за ст. 187 ч. 3 КК України, є неспроможними.
Згідно чинного законодавства, при вирішенні питання про наявність у діях особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у приміщення, враховується мета, з якою особа опинилась в такому приміщенні та коли у неї виник умисел на вчинення нападу. Названа кваліфікуюча ознака відсутня лише в тому разі, коли умисел виник у особи під час перебування в приміщенні.
Як було правильно встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовились вчинити розбійний напад в той момент, коли знаходились біля магазину, тобто ОСОБА_2 зайшов в приміщення магазину з метою вчинити розбійний напад.
Отже, дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 187 ч. 3 КК України, як розбій, тобто напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства до особи, що зазнала нападу, поєднаний з проникненням в інше приміщення, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Посилання апелянтів на застосування до них в ході досудового слідства фізичного і психічного тиску з боку працівників міліції, в результаті якого вони були змушені обмовити себе, є неспроможними.
В ході досудового слідства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на застосування недозволених методів слідства не скаржились і про це заявили лише в суді.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявами засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, прокуратурою Заводського району м. Миколаєва проведено перевірку про застосування до них в ході досудового слідства працівниками Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області незаконних методів психічного та фізичного впливу. В результаті перевірки винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників Заводського райвідділу міліції у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України. Підстав вважати, що вказана перевірка була проведена неповно чи не об'єктивно, немає.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, на досудовому слідстві, під час допиту в якості обвинуваченого, ОСОБА_2 в присутності захисника підтвердив, що злочин було вчинено за попередньою змовою з ОСОБА_3 та надав пояснення про обставини розбійного нападу. Тобто, такі пояснення ОСОБА_2 надав добровільно, без будь-якого тиску з боку працівників міліції.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженим у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, а інший до категорії злочинів середньої тяжкості, даних про їх особи. Так, суд врахував, що ОСОБА_2 раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, а також те, що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України є особою, яка не має судимості, за місцем проживання характеризується посередньо.
Врахував суд і обставину, що пом'якшує покарання для ОСОБА_2 - добровільне відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, немає. Обставини справи повністю та правильно встановлені, а тому також відсутні підстави для проведення судового слідства апеляційною інстанцією, про що просив засуджений ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2011 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.
Судді
Войтовський С.А. Пустовар М.Л. Кателін В.П.