Справа №22-ц-143/12 02.02.2012 02.02.2012 02.02.2012
Справа № 22ц-143/2012 Головуючий у першій інстанції: Спінчевська Н.А..
категорія 05 Доповідач апеляційної інстанції: Лівінський І.В.
іменем України
02 лютого 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участі: позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,
відповідачки ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7,
третьої особи ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника позивача - ОСОБА_5
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2011 року
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_6, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на частину квартири,
В квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на частину квартири.
Позивач зазначав, що його дружина ОСОБА_9 була членом житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) “Океан” з 1969 року. У 1972 році на його сім'ю у складі чотирьох осіб, у тому числі син - ОСОБА_8 та дочка - ОСОБА_10, була надана квартира АДРЕСА_1. У 1988 році він разом з дружиною повністю вніс пайові внески за квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Однак, після її смерті право власності на квартиру отримала дочка ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 20 вересня 1991 року.
Позивач просив визнати вказане свідоцтво недійсним, посилаючись на те, що порушено його переважне право на вступ до членів кооперативу. Крім того, вважаючи, що після смерті його дружини спадщину прийняли, окрім нього, ще й син та дочка, позивач просив визнати за ним право власності на 4/6 частини спірної квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2011 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що у 1972 році ОСОБА_9, як члену ЖБК “Океан”, надана квартира АДРЕСА_1, на сім'ю у складі чотирьох осіб, у тому числі на чоловіка - ОСОБА_4, сина - ОСОБА_8 та дочку - ОСОБА_6 У період сумісного проживання (у 1988 році) за рахунок спільних коштів подружжя повністю внесло пайові внески за квартиру, які стали спільним майном подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. На час смерті разом з нею проживали її чоловік та дочка.
Згідно п. 55 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 (далі - Примірний статут), у випадку смерті члена житлово-будівельного кооперативу члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Іншому з подружжя члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. При його відмові від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним.
При цьому, питання про прийняття до членів кооперативу, а також про передачу паю члена кооперативу одному з членів сім'ї, входить до компетенції загальних зборів кооперативу (п. 31, 60 Примірного статуту).
20 вересня 1991 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на вказану квартиру на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 16 серпня 1991 року № 144.
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_11, який на момент оформлення права власності виконував обов'язки голови ЖБК «Океан», рішення про прийняття в члени кооперативу ОСОБА_6 загальними зборами кооперативу не приймалось.
Крім того, відповідачка не надала доказів відмови позивача від вступу до кооперативу, а також від своєї частки паєнакопичення.
За таких обставин та враховуючи положення ст. 22 КпШС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення права ОСОБА_4, як власника частини паєнакопичення, на передачу у власність частини спірної квартири.
Відповідає обставинам справи і висновок суду про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом в 2011 році. Між тим, як видно з пояснень відповідачки та третьої особи - ОСОБА_8, позивач знав про оформлення квартири на дочку, принаймні з 2003 року.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_4 дізнався про оформлення спірної квартири на відповідачку лише в 2009 році, досліджувались судом першої інстанції. Судом дана правова оцінка таким доводам, висновки викладені в мотивувальній частині рішення, і з таким висновками колегія суддів погоджується.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: