Справа №11-67/12 19.01.2012 19.01.2012 19.01.2012
справа № 11-67/12 року головуючий суду 1-ї інстанції
категорія: ст. 356 КК України Чернієнко С.А.
доповідач апеляційної інстанції
Івченко О.М.
19 січня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Пісного І.М.
суддів: Кваші С.В., Івченко О.М.
за участю прокурора: Максимишина О.Л.
потерпілого: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
засудженої: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2011 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Миколаєва, громадянку України, раніше не судиму
- засуджено за ст. 356 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 600 гривень.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджена за те, що за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2008 року, яке набрало законної сили та яким ОСОБА_5 було зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, передати ОСОБА_3 ключі від зазначеного будинку та вселити його в цей будинок. Після примусового виконання цього рішення 30 червня 2009 року, близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_5 самовільно, всупереч встановленого законом порядку, виділила потерпілому кімнату, та вимагала від останнього будівництва окремого входу до цієї кімнати, а також віддати ключі від будинку, перешкоджала проходу до вхідної двері, а 23 липня 2009 року самовільно, не поставивши заявника до відома, змінила замок від вхідної двері вказаного будинку та відмовилася дати йому нові ключі, чим завдала істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, як співвласника зазначеного будинку.
В апеляції та доповненях до неї засуджена ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.356 КК України. Вважає, що відсутні обов'язкові ознаки цього злочину: завдання значної шкоди охоронюваним Конституцією України правам потерпілого та умисна форма вини. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд безпідставно взяв до уваги показання ОСОБА_3, які нічим не підтверджуються, та відкинув докази, які спростовували ці показання. Також зазначає, що суд не дослідив докази, які могли істотно вплинути на його висновки. На її думку суд безпідставно відмовив в задоволенні її клопотання про долучення до матеріалів справи газети «Маклер» та допиту свідка ОСОБА_6, які свідчили про намір ОСОБА_3 продати свою частину будинку. Вважає, що суд був упередженим при оцінці її показань та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили її показання. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, які підтверджували її показання та показання вказаних нею свідків. Звертає увагу на те, що досліджені судом матеріали перевірки заяв ОСОБА_3 щодо порушення його права користування жилим будинком підтверджують тільки факт його звернення до правоохоронних органів, а не обставини, на які він вказував, у зв'язку з чим виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Заперечує вчинення нею самоправних дій, у зв'язку з чим не погоджується із стягненням з неї моральної шкоди. Разом з тим вказує на неврахування судом її матеріального становища при визначенні розміру штрафу 600 грн. з огляду на те, що вона отримує пенсію в розмірі 700 грн.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_3 вважає апеляцію засудженої ОСОБА_5 необґрунтованою з огляду на те, що її вина у вчиненні самоправних дій при вказаних ним обставинах нашла своє підтвердження в досліджених судом доказах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_5, її захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляції, думку прокурора, потерпілого, які вважають апеляцію засудженої необгрунтованою та такою, яка не підлагає задоволенню, а вирок суду законним, дослідивши матеріали справи та додатково надані матеріали, колегія суддів дійшла наступного.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні самоправства при викладених у вироку обставинах підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, показаннями потерпілого ОСОБА_3 встановлено, що за рішенням суду від 4.02.2008 року на ОСОБА_5 покладено зобов'язання не чинити йому перешкод у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, що є їхнєю спільною частковою власністю. В присутності державного виконавця Кербунова Н.М. передала йому ключі від вхідної двері вказаного будинку, у звязку з чим виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було закрито. 30.06.2009 року ОСОБА_5 не дозволила йому увійти в будинок через вхідні двері і вказавши на конкретну кімнату, вимагала, щоб він зробив окремий вхід в цю кімнату. 23.07.2009 року ОСОБА_5 замінила замок від вхідних дверей, а нові ключі йому не передала. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 він, будучи власником ? частини будинку, позбавлений можливості користуватися ним та вимушений проживати в нежилому приміщенні за місцем роботи.
Суд обгрунтовано взяв в основу обвинувачення показання потерпілого ОСОБА_3, оскільки вони знайшли своє підтвердження у досліджених доказах.
Так, згідно рішення Центрального районного суду від 1.04.2003 року за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 (а.с.4-5).
Зазначена обставина підтверджується і довідками Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за №41 від 31.01.2008 року і за №1469 від 20.05. 2011 року (а.с.55,56).
Рішенням Центрального районного суду від 4.02.2008 року на ОСОБА_5 було покладено зобов'язання усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та передати йому ключі від воріт та будинку (а.с.5-7).
Як убачається із копії відповіді №1452-09 від 16.10.2009 року прокурора Центрального району м. Миколаєва (а.с.90), копії акту державного виконавця, що міститься в досліджених судом матеріалах про відмову в порушення кримінальної справи №6671/1 від 29 .01.2009 року в присутності державного виконавця Кербунова Н.М. передала ОСОБА_3 ключі від вхідної двері вказаного будинку, у звязку з чим виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було закрито.
Зазначені обставини підтверджувала і засуджена ОСОБА_5
Разом з тим, засуджена заперечувала факт перешкоджання вселенню ОСОБА_3 в будинок після закриття виконавчого провадження, пояснивши суду, що 30.06.2009 року вона взагалі не знаходилася за місцем проживання, а в липні 2009 року ОСОБА_3 сам зламав замок, у зв'язку з чим її співмешканцем ОСОБА_9 з власної ініціативи було замінено замок, від якого у ОСОБА_3 були ключі.
Суд правильно віднісся до показань засудженої ОСОБА_5 в цій частині критично, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 і показання останнього узгоджуються з дослідженими судом матеріалами перевірки № 5832 від 14.08.2009 року та №6671/1 від 29 .01.2009 року.
Як убачається із вказаних матеріалів перевірки, знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_3 приходив 30.06.2009 року до будинку АДРЕСА_1, де між ним та ОСОБА_5 стався конфлікт і в цей день ОСОБА_3 в будинок не вселився.
Також в матеріалах перевірки знайшли своє підтвердження викладені в заяві ОСОБА_3 факти перешкоджання його вселення в будинок АДРЕСА_1 через заміну замка.
На думку колегії суддів є надуманими твердження ОСОБА_5 про зламаний замок саме ОСОБА_3 з огляду на те, що у останнього були ключі від цього замка.
Крім того, цей факт не знайшов своє підтвердження і в досліджених судом доказах.
Так, за клопотанням засудженої ОСОБА_5 судом допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які вказували на ОСОБА_3, як на особу, яка зламала замок.
Як стверджував свідок ОСОБА_7, 15.07.2009 року він бачив ОСОБА_3 з монтировкою біля вхідної двері будинку за вказаною в розміщеній в газеті «Маклер» об'яві адресою.
Свідок ОСОБА_8 показав, що 20.07.2009 року він знаходився в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва та чув розмову між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, в ході якої останній зізнався в тому, що зламав замок.
Але показання вказаних свідків були спростовані показаннями потерпілого ОСОБА_3, які узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Із показань потерпілого видно, що в газеті «Маклер» містилася об'ява про продаж будинку, але без вказівки адреси.
Ці показання підтверджуються довідкою директора ДП «Маклер» за №52/04 від 8.04.2011 року.
Зазначений факт викликає сумніви щодо знаходження ОСОБА_7 біля будинку АДРЕСА_1 при обставинах, на які той вказував.
Тому суд обгрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7 з посиланням на їх недостовірність.
Заперечував потерпілий і вказаний у показаннях ОСОБА_8 факт зізнання у зломі замка.
В ході судового слідства не надано даних на підтвердження цього факту і тому суд вірно віднісся до показань ОСОБА_8 критично і відкинув їх як доказ.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд був упередженим при оцінці показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на що вказувала засуджена.
Позбавлені підстав і доводи засудженої ОСОБА_5 про допущену судом неповноту та однобічність судового слідства.
Колегія суддів вважає, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Вказана апелянткою необхідність з'ясування обставин щодо наміру ОСОБА_3 продати свою частину будинку, на думку колегії суддів, не впливатиме на правильність прийнятого судом рішення.
Крім того, із протоколу судового засідання видно, що клопотання про допит свідка ОСОБА_6 засудженою не заявлялося, а текст об'яви в газеті «Маклер» про продаж будинку АДРЕСА_1 досліджувався і судом зроблений відповідний висновок при оцінці показань свідка ОСОБА_7
Також є безпідставними твердження апелянтки щодо матеріалів перевірки заяв ОСОБА_3, які на її думку підтверджують тільки факт його звернення до правоохоронних органів, а не обставини, на які він вказував.
6.07.2009 року та 14.08.2009 року органом дізнання виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.296 КК України і було зазначено про право ОСОБА_3 звертатися в суд із скаргою приватного обвинувачення з приводу усунення перекшод у користуванні будинком.
Що стосується постанови органу дізнання від 07.07.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.356 КК України, то ця постанова скасована 29.10.2010 року, оскільки згідно вимогам ст. 27 КПК України справа про вказаний злочин порушується не інакше як за скаргою потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_3 скористався цим правом і 09.11.2010 року звернувся до суду із скаргою в порядку ст.27 КПК України.
Визнавши викладені у скарзі дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 356 КК України, достатніми, суд обгрунтовано порушив кримінальну справу.
На думку колегії суддів суд дослідив обставини справи всебічно, повно і об'єктивно, дав належну оцінку зібраним доказам в їх сукупності, виклав у вироку висновки, які відповідають фактичним обставинам справи та вірно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. 356 КК України, як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку вчинення ОСОБА_5 дій, що виразилися в перешкоджанні вселенню в будинок ОСОБА_3, правомірність яких оспорювалася останнім, і цими діями потерпілому завдана значна шкода, оскільки було прушено передбачене ст.41 Конституції України його право користуватися своєю власністю - ? частиною будинку.
Встановивши наявність вини ОСОБА_5, суд у відповідності із вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України, обгрунтовано стягнув з неї на користь ОСОБА_3 моральну шкоду.
При визначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував вчинення нею злочину невеликої тяжкості, особу винної, яка до кримінальної відповідальності раніше не притягувлася, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, не працює і призначив передбачений санкцією ст. 356 КК України найменш суворий вид покарання - штраф.
Оскільки штраф є найменш суворим видом в системі основних покарань, то він не може бути замінений іншим покаранням в порядку ст.69 КК України.
На думку колегії суддів призначене ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у визначеному судом розмірі з урахуванням тяжкості злочину та майнового стану винної є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_5 є необгрунтованю і такою, яка не підлагає задоволенню, а вирок суду- законним, обгрунтованим, який слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2011 року у відношенні ОСОБА_5 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: