Справа №10-50/12 10.02.2011 10.02.2012 10.02.2012
справа № 10- 50/2012 року головуючий суду 1 інстанції
категорія: запобіжний захід суддя: Карікова Л.В.
доповідач апеляційної інстанції:
суддя: Івченко О.М.
10 лютого 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої - судді: Фаріонової О.М.
суддів: Івченко О.М., Кваші С.В.
за участю прокурора: Гавенка В.В.
захисника: ОСОБА_1
обвинуваченого: ОСОБА_2
законного представника
обвинуваченого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді подання, на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2012 року, якою відмовлено в зміні запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту у відношенні:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степове Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, учня 9 класу Степівської ЗОШ, раніше не судимого який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2-
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст. 115 КК України.
Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в кінці листопада 2011 року він за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою крадіжки проникли в господарчу будівлю, розташовану біля АДРЕСА_3, та таємно викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 8290 грн.
13.01.2012 року ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні вказаного злочину затримано в порядку ст.115 КПК України.
14.01.2012 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
16.01.2012 року слідчий звернувся до суду з поданням про обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
23.01.2012 року суд відмовив в задоволенні подання та обрав ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вбивстві ОСОБА_6 01.01.2012 року, що сталося за адресою: АДРЕСА_1.
23.01.2012 року ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні вказаного злочину затримано в порядку ст.115 КПК України і в той же день йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.115 КК України.
26.01.2012 року слідчий вніс подання до суду, вважаючи, що є підстави для зміни обраної раніше ОСОБА_2 міри запобіжного заходу -підписки про невиїзд на взяття під варту. Обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку і знову вчинив корисливий злочин, за місцем проживання та навчання характеризується посередньо, Наведені дані на думку слідчого свідчать про те, що ОСОБА_2, залишаючись на волі, може продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі, ухилитися від слідства та суду.
Відмовляючи в задоволенні подання, суд мотивував своє рішення тим, що слідчим не надано даних щодо наміру ОСОБА_2 продовжити злочинну діяльність, ухилятися від слідства та суду, а також перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, суд вказав на відсутність належних та допустимих доказів про причетність саме ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_6, у зв'язку з чим зробив висновок про незаконність затримання ОСОБА_2 Разом з тим суд врахував, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, має постійне місце проживання, характеризується посередньо і тому вважав, що не має підстав для зміни запобіжного заходу.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати та повернути подання на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд без належного дослідження даних про особу ОСОБА_2 безпідставно відмовив в задоволенні подання.
Обґрунтовуючи необхідність зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту, прокурор послався на те, що той раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, на шлях виправлення не встав і на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Також зазначає про неврахування судом даних в характеристиках на ОСОБА_2 з місця проживання та навчання, з яких видно про відсутність належного контролю за поведінкою неповнолітнього з боку батьків; небажання хлопця навчатися і перебування його на обліку, як дитини «групи ризику».
Вказані дані на думку прокурора свідчать про те, що ОСОБА_2, залишаючись на волі, може продовжити злочинну діяльність, ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини по справі.
Крім того, звертає увагу на те, що суд вийшов за межі обсягу питань, зазначених у поданні, вирішивши питання щодо законності затримання ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляції, пояснення захисника, обвинуваченого, його законного представника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову суду-без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та провадження суду, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.
Як убачається із матеріалів справи 23.01.2012 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і той дав письмове зобов'язання не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого.
Разом з тим ОСОБА_2, не звільняючи з - під варти, в той же день знову затримали в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Згідно протоколу допиту в якості підозрюваного ОСОБА_2 повідомив слідчому про вчинення ним вбивства ОСОБА_6 ще 15.01.2012 року.
Але в поданні до суду від 16.01.2012 року про обрання запобіжного заходу слідчий, обгрунтовуючи необхідність обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, про цю обставину не вказував.
Тільки після відмови суду в задоволенні вказаного подання, слідчим 23.01.2012 року подано нове подання, в якому він послався на вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як на одну із підстав необхідності зміни останньому міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд на взяття під варту.
Але виходячи із змісту ч.2 ст.151 КПК України підписка про невиїзд може бути замінена більш суворим запобіжним заходом тільки у разі її порушення обвинуваченим.
В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про порушення підписки про невиїзд обвинуваченим ОСОБА_2
Крім того, як вірно зазначив суд, слідчий залишив поза увагою вимоги ч. 1 ст. 434 КПК України і не навів ніяких доводів щодо винятковості даного випадку, внаслідок чого неповнолітньому ОСОБА_2 необхідно застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і чому раніше обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд не може забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Також є вірним висновок суду про відсутність достатніх підстав вважати ймовірним можливість ОСОБА_2 ухилятися від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність тільки з огляду того, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку і знову вчинив корисливий злочин.
Що стосується пред'явденого ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, то із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 повідомив про вбивство ним ОСОБА_6 в період його затримання за підозрою у вчиненні іншого злочину.
За поясненнями ОСОБА_2 в суді 1 інстанції та при апеляційному розгляді він визнав вину у вчиненні вбивства у зв'язку із застосування до нього недозволених методів досудового слідства.
Між тим, інші дані, які б вказували на причетність ОСОБА_2 до вбивства, на момент пред'явлення обвинувачення відсутні.
Отже, при розгляді подання суд врахував ці обставини, а також дані про особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, має постійне місце проживання, належні умови для життя та навчання, його характеристики з місця проживання та навчання.
Суд дійшов вірного висновку про те, що раніше обрана йому міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд забезпечить його належну процесуальну поведінку і тому підстав для її зміни на взяття під варту не має.
З огляду на наведене, апеляція прокурора є необгрунтованою і такою, яка не підлягає задоволенню, а постанова суду є законною, яку слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України колегія суддів,-
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2012 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: