Справа №11-207/12 20.03.2011 20.03.2012 20.03.2012
справа № 11- 207/2012 року головуючий суду I-ї інстанції
категорія ч.2 ст.309 КК України Захарченко Д.В.
доповідач апеляційної інстанції
Івченко О.М.
20 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючого - Пісного І.М.
суддів - Івченко О.М., Кваші С.В.
за участю прокурора - Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь при розгляді справи, засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мінжир Хинчештьського району Республіки Молдова, громадянина України, раніше судимого 23.03.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
засуджено:
- за ч. 2 ст. 263 КК України до 3 місяців арешту;
- за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки .
За вироком суду ОСОБА_3 визнанний винним за те, що 10.06.2011 року близько 11.00 год. на пл. Перемоги в м. Миколаєві він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно придбав у невстановленої особи дубинку , яка є холодною зброєю ударно-дробильної дії, та яку близько 11.35 год., біля будинку АДРЕСА_1, носив при собі без передбаченого законом дозволу.
22. 06. 2011 року близько 15.00 год. біля кінотеатру «Космос» по вул. Космонавтів в м. Миколаєві ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, повторно незаконно придбав без мети збуту у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильованний опій, вагою в перерахунку на суху речовину 0,026 гр., який незаконно зберігав при собі без мети збуту до затримання працівниками міліції близько 15.45 год. в той же день біля будинку АДРЕСА_2.
В апеляції прокурор просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, застосувавши ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що ОСОБА_3 скоїв злочини середньої тяжкості, визнав себе винним, чим сприяв розкриттю злочинів, щиро кається у скоєнному, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України. Посилається на те, що суд не врахував обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів а також те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, хвору матір пенсійного віку і є єдиним годувальником своєї родини.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 в незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу та в незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно, апелянтами не оспорюються.
Не оспорюється ними і кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.263, ч.2 ст.309 КК України.
При визначенні покарання ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України врахував вчинення ним злочинів середньої тяжкості; дані про особу ОСОБА_3, який характеризується задовільно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей; обставину, яка пом'якшує покарання: щире каяття; обставину, яка обтяжує покарання: вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння і призначив ОСОБА_3 покарання у межах, установлених у санкціях ч.2 ст.263, ч.2 ст.309 КК України.
Крім того, суд призначив остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів на основі принципа поглинення менш суворого покарання за ч.2 ст.263 КК України більш суворим, яке є мінімальним покаранням, передбаченим санкцією ч.2 ст.309 КК України.
На думку колегії суддів таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Вирішуючи питання про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, про що просили апелянти, колегія суддів встановила наступне.
Долученим до апеляційної скарги засудженого пенсійним посвідченням встановлений тільки факт того, що мати ОСОБА_3 є пенсіонеркою.
Але в матеріалах справи і в додатково наданих матеріалах відсутні дані про те, що вона тяжко хвора і знаходиться на утриманні свого сина ОСОБА_3, про що вказував в своїй апеляції останній.
З урахуванням наведеного, ступнею тяжкості злочинів, які ОСОБА_3 вчинив маючи непогашену судимість; даних про його особу, пом'якшуючих покарання обставин, в тому числі і тих, на які посилалися апелянти, вищевказаної обтяжуючої покарання обставини, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання неможливо.
Тому апеляції прокурора та засудженого є необґрунтованими і такими, які не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
Апеляції прокурора, який приймав участь при розгляді справи, засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2012 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: