Справа №22-ц-2711/11 11.10.2011 11.10.2011 11.10.2011
Справа № 22ц-2711/11 Головуючий у першій інстанції: Сябренко І.П.
Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції: Базовкіна Т.М.
Іменем України
11 жовтня 2011 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Кулик О.В.,
з участю представника позивачки - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2011 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової шкоди,
У квітні 2011 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 25 січня 2011 р. з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «ИЖ-412», реєстраційний номер НОМЕР_2, на автодорозі с. Миколаївка - с. Троїцько-Сафоново сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний їй транспортний засіб - автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, отримав пошкодження. Вартість завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля становить 175227 грн. 50 коп. 20 квітня 2011 р. позивачка отримала від ПрАТ «СК «Провідна» 24990 грн. страхового відшкодування.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідача 150237 грн. 50 коп. вартості відновлювального ремонту та втрати товарного виду автомобілю, 1200 грн. - вартість проведеного автотоварознавчого дослідження та судові витрати.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2011 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки 140000 грн. відшкодування майнової шкоди, 1200 грн. оплати проведеного дослідження та 1520 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду обставинам спору та вимогам закону, а саме: не встановлення судом вини інших осіб у дорожньо-транспортній пригоді, і просить рішення суду скасувати, справу направити до суду на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 25 січня 2011 р. з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «ИЖ-412», реєстраційний номер НОМЕР_2, та порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху (обираючи швидкість автомобілю не врахував дорожню обстановку та погодні умови, характер вантажу), на автодорозі с. Миколаївка - с. Троїцько-Сафоново, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний ОСОБА_5 автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, отримав пошкодження. Вартість завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля становить 175227 грн. 50 коп. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та втрата товарної вартості). Цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 4 серпня 2010 р. 20 квітня 2011 р. позивачка отримала від ПрАТ «СК «Провідна» 24990 грн. страхового відшкодування.
Як визначено ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV (Далі - Закон від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В силу ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З урахуванням викладених обставин справи, положень закону, часткового відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди страховиком, суд обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок з відшкодування позивачці завданої з його вини шкоди.
Колегія не може погодитись з доводами апелянта про наявність вини інших осіб у заподіянні шкоди майну позивачки: водія автомобілю «HYUNDAI TUCSON» ОСОБА_6 та дорожніх служб, оскільки таке не ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону.
Так, з аналізу положень ст. ст. 1187, 1188 ЦК України для настання відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки при взаємодії кількох таких джерел необхідно: наявність самої шкоди, неправомірність дій (бездіяльності) особи, що її заподіяла, за умови, що її дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як встановлено судом при дослідженні механізму дорожньо-транспортної пригоди та підтверджується адміністративним матеріалом № 3-263/2011 р., схемою дорожньо-транспортної пригоди, постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 березня 2011 р. про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягненням до адміністративної відповідальності, ОСОБА_6 рухався по своїй смузі дороги, дані про перевищення ним дозволеної швидкості руху відсутні, зіткнення автомобілів сталося на смузі руху автомобілю «HYUNDAI TUCSON». Таким чином, відсутні підстави вважати, що в діях водія ОСОБА_7 є порушення Правил дорожнього руху, які знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. В той же час саме відповідач при керуванні 25 січня 2011 р. автомобілем ИЖ-412 не урахував дорожню обстановку (ожеледиця), особливості вантажу та не обрав безпечну швидкість руху, що призвело до виїзду автомобілю на зустрічну смугу та зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_6 Таким чином, відповідачем було порушено вимоги пункту 12-1 Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Що стосується вини дорожньої служби у незадовільному стані дорожнього покриття, то законодавством саме на володільця джерела підвищеної небезпеки покладено обов'язок з відшкодування завданої цим джерелом шкоди.
За такого відсутні підстави для покладання на інших осіб відповідальності за заподіяну шкоду.
Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що висновки про розмір заподіяної шкоди ґрунтуються не на висновку експертизи, а на висновку дослідження, оскільки відповідачем не надано доказів помилковості такого висновку, питання про проведення експертизи з цього приводу у суді не ставилося, а відповідно до квитанції № 005794 від 27 травня 2011 р. фактично за ремонт автомобілю позивачем оплачено 160704 грн. 63 коп. (а.с. 97).
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2011року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: