Справа № 22-ц-478/12 06.03.2012 14.03.2012
Справа № 22ц -478/12 Головуючий першої інстанції: Далматова Г.А.
Категорія: 46 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
6 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання: Громовій Л.В.,
за участі позивачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини закордон без згоди та супроводу батька,
У листопаді 2011 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини закордон без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що з 19 жовтня 2001 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 14 травня 2006 р. в них народилася дочка ОСОБА_9. 18 листопада 2010 р. шлюб між ними розірвано. За згодою відповідача дочка залишилась проживати з нею. 5 березня 2011 р. вона уклала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_7 та 18 серпня 2011 р. отримала дозвіл на тимчасове проживання з 18 серпня 2011 р. по 18 серпня 2014 р. в Росії за місцем проживання чоловіка (квартира АДРЕСА_1) і має бажання виїхати до Росії разом з дочкою.
Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не надає письмового дозволу на виїзд дитини для тимчасового проживання в Росію, позивачка просила про надання дозволу на виїзд ОСОБА_9 на строк з 1 грудня 2011 р. по 18 серпня 2014 р. у своєму супроводі без згоди та супроводу батька ОСОБА_4
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2011 року позов задоволено частково.
Постановлено надати дозвіл на виїзд за межі України на строк з 24 грудня 2011 р. по 18 серпня 2014 р. ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька ОСОБА_4
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом при ухваленні рішення не прийнято до уваги його права щодо участі у вихованні дитини й просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.
У запереченні на апеляційну скаргу позивачка вказує на безпідставність її доводів і просить скаргу відхилити, а рішення місцевого суду - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 19 жовтня 2001 р. по 4 січня 2011 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, 14 травня 2006 р. у них народилася дочка ОСОБА_9.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_9 проживає з матір'ю та батьками останньої за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 вересня 2010 р. з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утриманні дочки в розмірі ј частки усіх видів заробітку. Рішенням того ж суду від 29 липня 2011 р. за позовом ОСОБА_4 у зв'язку зі стягненням за рішеннями судів з нього аліментів на утримання його батьків зменшено розмір стягнутих на утримання дочки аліментів до 1/7 частки заробітку.
5 березня 2011 р. ОСОБА_3 уклала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_7 та 8 серпня 2011 р. отримала дозвіл на тимчасове проживання до 18 серпня 2014 р. в АДРЕСА_1. Вказана квартира є двокімнатною та належить чоловікові позивачки на праві власності.
Позивачка має намір проживати на території Росії до 18 серпня 2014 р. разом з дочкою, але відповідач відмовляється давати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за кордон разом з матір'ю.
Законодавство України передбачає можливість судового вирішення спору щодо виїзду дітей з одним з батьків за межі України без дозволу іншого, який безпідставно не дає згоду на виїзд дитини з одним з батьків. Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду за кордон неповнолітнього громадянина України. За відсутності згоди одного із батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р., в усiх дiях щодо дiтей, незалежно вiд того, здiйснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соцiального забезпечення, судами, адмiнiстративними чи законодавчими органами, першочергова увага придiляється якнайкращому забезпеченню iнтересiв дитини.
В силу ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відмовляючи у наданні нотаріального посвідченого дозволу на виїзд дочки з позивачкою до Росії, відповідач посилається на порушення своїх прав щодо спілкування з дочкою та сумнівів щодо створення належних умов виховання та розвитку дочки.
Між тим, після розірвання шлюбу з позивачкою відповідач погодився на те, що їх дитина проживає з матір'ю, відвідує її вкрай рідко, а тому посилання апелянта на те, що задоволення позову порушить його права на спілкування з дитиною не заслуговують на увагу. До того ж спір виник у зв'язку із виїздом дитини не на постійне проживання за межі України, а тимчасово.
Крім того, при вирішенні даного спору слід враховувати наступне.
Згідно висновків органів опіки та піклування за місцем проживання відповідача та доньки сторін визначена доцільність з урахуванням інтересів дитини надання дозволу на тимчасовій виїзд малолітньої ОСОБА_9 разом з матір'ю за кордон без згоди батька.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральності та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Оскільки відмова у позові, призведе до того, що малолітня донька сторін залишиться проживати не з батьками, а з бабусею та дідусем, в її інтересах надати можливість проживати разом з матір'ю за межами України.
Безпідставні доводи апеляційної скарги про сумніви щодо належних умов проживання та виховання доньки у разі виїзду її разом з матір'ю, тому що ОСОБА_3 забезпечена житлом у м. Москва, яке належить її чоловікові, котрий має постійну роботу та позитивно характеризується, та у м. Москва є усі можливості для виховання та освіти дитини.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення рішенням суду прав інших осіб - батьків відповідача на спілкування з онукою не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не стосується прав позивача.
Таким чином, встановивши, що відповідач безпідставно відмовляється дати згоду на виїзд дитини разом з матір'ю за межі України, суд, спираючись на вказані норми права, та ст. 33 Конституції України, дійшов правильного висновку про можливість надати дозвіл на виїзд дочки сторін за межі України без згоди та супроводу батька.
Такі висновки суду відповідають засадам виховання дитини, які закріплені у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», та вимогам ст. 3 Конвенції про права дитини, оскільки направлені на забезпечення інтересів дитини сторін щодо проживання та виховання у родині матері.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: