Справа № 22-ц-677/12 21.02.2012 21.02.2012 14.03.2012
Справа № 22ц -677/12 Головуючий першої інстанції: Чернявська Я.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
21 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання: Дубовій К.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою громадської організації «Комітет «Правозахисник»
Миколаївської області
на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2011 року, яка постановлена за позовом громадської організації «Комітет «Правозахисник» Миколаївської області в інтересах члена організації - ОСОБА_4 до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди,
6 грудня 2011 р. громадська організація «Комітет «Правозахисник» Миколаївської області (далі - Громадська організація) в інтересах члена організації -ОСОБА_4 звернулася з позовом до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2011 р. відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник Громадської організації вказує на помилковість висновку судді щодо порушення позивачем правил юрисдикції, і просить ухвалу судді скасувати, позовну заяву повернути до суду для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що Громадська організація, яка діє на підставі статуту, зареєстрованого Управлінням юстиції в Миколаївській області 27 лютого 1998 р., звернулася з даним позовом в інтересах свого члена ОСОБА_4 При цьому позивач посилався на те, що внаслідок прийняття, на його думку, незаконних судових рішень суддями Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області стосовно позовних заяв ОСОБА_4 останньому було завдано майнової та моральної шкоди.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд виходив з положень пункту 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України і вважав, що даний спір має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
Між тим, з таким висновком повністю погодитись не можна.
В силу пункту 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
В силу ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних, управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Зі змісту позовної зави вбачається, що позовна заява не містить вимог, на які відповідно до ст. 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Звертаючись з даним позовом Громадська організація зазначала, що внаслідок постановлення суддями Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ухвал щодо неприйняття до провадження позовних заяв ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вирішення майнових спорів ОСОБА_4 заподіяно майнову та моральну шкоду, яку позивач просив стягнути із суду.
Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. ст. 126, 129).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції і законодавством про судочинство.
Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. В силу ч. 5 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Однак і в зазначених випадках за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.
Частиною 6 ст. 1176 ЦК України передбачена можливість відшкодування на загальних підставах шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. При цьому маються на увазі дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятком є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
З огляду на викладене, хоча суд й помилково навів мотиви, з яких вважав, що позовна заява не підлягає розглядові в судах, але основний його висновок про необхідність застосування наслідків, встановлених пунктом 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України є правильним, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів не може погодитись з посиланням апелянта на порушення судом права ОСОБА_4 на судовий захист відповідно до ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 55, 64 Конституції України, оскільки ст. ст. 3 ,4 ЦПК України передбачена можливість для захисту порушеного або невизнаного права в порядку та у спосіб, визначений законами України. Як наведено вище, встановлене спеціальне законодавче врегулювання порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями суду (суддів) з урахуванням особливостей здійснення правосуддя, але наявність такого законодавчого врегулювання відповідає вимогам ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 55, 64 Конституції України, оскільки ОСОБА_4 має право звернутися за захистом своїх прав у передбачений законом спосіб.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу громадської організації «Комітет “Правозахисник” Миколаївської області відхилити, ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: