Справа № 22-ц-299/12 17.01.2012 17.01.2012 02.02.2012
Справа № 22ц - 299/12 Головуючий першої інстанції: Гречана С.І.
Категорія: Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
17 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання: Величковській В.С.,
за участю: позивача ОСОБА_3, представника третіх осіб - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи - адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Миколаївська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном,
У червні 2010 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що є власником квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 самовільно без погодження з іншими співвласниками здійснила надбудову другого поверху на житловій прибудові розміром 10,12м х 5,7м, що погіршило його житлові умови, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності квартирою, зобов'язавши відповідачку знести надбудову другого поверху розміром 10,12м х 5,7м.
Судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, притягнуто Миколаївську міську раду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2011 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач вказує на неправильність встановлення судом обставин спору, неправильність та неповноту дослідження доказів, та їх оцінку й просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 20 грудня 1991 р. є власником квартири АДРЕСА_1. Власником квартири № 9 на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 1997 р. у цьому ж будинку є ОСОБА_5 У 2000 р. на підставі рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м. Миколаєва від 20 березня 1998 р. про дозвіл будівництва житлової прибудови та за згодою позивача відповідачкою було збудовано житлову прибудову до належної їй квартири. Згодом ОСОБА_5 здійснила надбудову другого поверху розміром 10,12м х 5,70м.
Посилаючись на те, що добудова другого поверху здійснена відповідачкою самочинно та порушує його право користування належною йому квартирою, оскільки знижує рівень інсоляції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради м. Миколаєва від 20 березня 1998 р. № 29 ОСОБА_5 дозволено будівництво житлової прибудови розміром 5,15м х 5,70м, сіней 1,33Х5,7, підсобного приміщення 1,7х8,3 по АДРЕСА_1.
Згідно рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16 травня 2000 р. № 47 вирішено оформити ОСОБА_5 житлову надбудову 10,12х5,70 над існуючими будівлями літ. 9-3, 9-5 по АДРЕСА_1, комунальному підприємству МБТІ доручено прийняти рішення до реєстрації.
Розпорядженням адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21 вересня 2004 р. № 645-р затверджено відповідачці акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації квартири № 9 загальною площею 85,2 кв.м та житловою площею 61,5 кв.м після реконструкції та надбудови 2-го поверху за літ. В'-ІІ по АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 квітня 2004 р. № 1839 вирішено оформити право власності на об'єкт нерухомого майна: житлові приміщення квартири № 9 загальною площею 85,2 кв.м і житловою площею 61,5 кв.м та нежитлові приміщення магазину площею 26,1 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1, за ОСОБА_5 11 травня 2007 р. відповідачці видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - п'ятикімнатну квартиру № 9 загальною площею 85,2 кв.м і житловою площею 61,5 кв.м.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була введена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
З урахуванням наведеної норми закону, викладених обставин справи, зокрема щодо оформлення у встановленому порядку права власності на добудований відповідачкою другий поверх, спірна добудова не може вважатися самочинним об'єктом.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Також ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, оскільки право власності ОСОБА_5 на спірну добудову оформлено у встановленому законом порядку і не визнано судом незаконним, відсутні підстави для знесення цієї добудови.
Крім того, відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В матеріалах справи відсутні безперечні докази того, що саме внаслідок добудови відповідачкою другого поверху зніжено рівень інсоляції у належних позивачеві житлових приміщеннях.
За такого суд вірно відмовив у позові.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Так, не можна погодитись з посиланням апелянта на незаконність рішення Центрального районного виконавчого комітету м. Миколаєва № 47 від 16 травня 2000 р. щодо оформлення відповідачкою надбудови, оскільки незаконність цього рішення в судовому порядку не встановлена.
Також не мають значення доводи апеляційної скарги про підтвердження зниження освітлення у квартирі позивача дослідженням, яке проведено санепідемстанцією, тому що причина недостатності освітлення не встановлена.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: