Справа № 22-ц-3433/11 13.12.2011 13.12.2011 29.12.2011
Справа № 22ц-3433/11 Головуючий у першій інстанції: Бойко Л.Л.
Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції: Базовкіна Т.М.
Іменем України
13 грудня 2011 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Калашниковою А.М.,
з участю представників: позивачки ОСОБА_3, відповідача - ПАТ «АСК «Омега» - Роговченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства
«Акціонерна страхова компанія «Омега»
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного підприємства «Транс-Авто-Д», публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У вересні 2011 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6, приватного підприємства «Транс-Авто-Д» (далі - ПП «Транс-Авто-Д»), публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі - ПАТ «АСК «Омега») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 19 серпня 2009 р. з вини ОСОБА_6, який керував автомобілем DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KING, реєстраційний номер НОМЕР_2, в районі 251 км + 900 м автодороги «Дніпропетровськ-Миколаїв» сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний їй транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ-53212, реєстраційний номер НОМЕР_3 із причепом-платформою НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував її чоловік ОСОБА_3, отримав пошкодження. Крім того, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 зазнав важких тілесних ушкоджень, тривалий час знаходився на лікуванні. Вина ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді підтверджується постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2011 р. про закриття провадження у кримінальний справі по його обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підстави пункту 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів 96814 грн. 36 коп. майнової шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобілю та причепу-платформи), 60000 грн. - відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок її переживань у зв'язку із травмою чоловіка.
Судом до участі у справі притягнуто ПАТ «АСК «Омега», у якій було застраховано цивільно-правову відповідальність ПП «Транс-Авто-Д» як власника транспортного засобу.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2011 р. позов задоволено частково: стягнуто на користь позивачки: з ПАТ «АСК «Омега» 50000 грн. у відшкодування майнової шкоди, 2550 грн. - моральної шкоди, та 60 грн. судових витрат; з ПП «Транс-Авто-Д» стягнуто 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 60 грн. судових витрат. Також стягнуто на користь держави: з ПАТ «АСК «Омега» 525 грн. 50 коп. судового збору, з ПП «Транс-Авто-Д» 188 грн. 20 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «АСК «Омега» вказує на невідповідність висновків суду обставинам спору та вимогам закону і просить рішення суду в частині стягнення відшкодування шкоди з ПАТ «АСК «Омега» скасувати, ухвалити в цій частині нове про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача - ПАТ «АСК «Омега», позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 19 серпня 2009 р. з вини ОСОБА_6, який, виконуючи обов'язки по трудовому договору, керував належними на праві власності ПП «Транс-Авто-Д» автомобілем DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KING, реєстраційний номер НОМЕР_2, в районі 251 км + 900 м автодороги «Дніпропетровськ-Миколаїв» сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний ОСОБА_5 транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ-53212, реєстраційний номер НОМЕР_3 із причепом-платформою НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував її чоловік ОСОБА_3, отримав пошкодження. Також внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 зазнав важких тілесних ушкоджень, тривалий час знаходився на лікуванні. Вина ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді підтверджується матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з яких вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку із порушенням останнім вимог пунктів 1.3,1.5, 2.3, 12.1, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху та постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2011 р. про закриття провадження у кримінальний справі на підстави пункту 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Цивільно-правова відповідальність ПП «Транс-Авто-Д» як володільця автотранспортних засобів (автомобіля DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу KING, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) застрахована у ПАТ «АСК «Омега» за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів від 30 серпня 2008 р. у формі полісів: ВВ/4957806 (тип 1) та ВВ/4957814 (тип 1). Позивачка звернулася до страховика за отриманням страхового відшкодування, але страхове відшкодування не виплачено.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд вважав, що розмір такої шкоди становить 50000 грн., оскільки позивачка змінила свої вимоги, і підлягає відшкодуванню страховиком у такому обсязі.
Однак повністю з таким висновком погодитись не можна.
Так, суд помилково вважав, що позивачкою позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди в суді підтримано частково - на суму 50000 грн., оскільки в передбаченому ст. ст. 118, 119 ЦПК України ОСОБА_5 свої вимоги не змінювала, не уточнювала, а з її пояснень в суді першої інстанції не зрозуміло в якій частині щодо відшкодування майнової шкоди їх підтримано, а в якій позивачка відмовилась від вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено обов'язок юридичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як визначено ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В той же час ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV (Далі - Закон від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, оскільки ПП «Транс-Авто-Д» як власник застрахованих транспортних засобів, дія яких призвела до пошкодження майна позивачки, застрахував свою цивільно-правову відповідальність, майнову шкоду позивачці у зв'язку із настанням страхового випадку має відшкодувати страховик в межах лімітів відповідальності.
В силу ст. 29 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 30 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV транспортний засіб вважається знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишення транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Суд, вирішуючи питання про розмір відшкодування шкоди, завданої майну потерпілої, не взяв до уваги зазначені положення закону, що призвело до невірного визначення розміру такої шкоди.
Згідно звіту про проведення незалежної експертної оцінки від 30 вересня 2009 р. автомобілю КАМАЗ-53212, реєстраційний номер НОМЕР_3, проведеного в порядку ст. 34 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV, вартість автомобілю до дорожньо-транспортної пригоди становить 71580 грн. 75 коп., вартість ремонту становить 81496 грн. 23 коп. Таким чином, були підстави вважати автомобіль фізично знищеним.
Між тим, на звернення у ПАТ «АСК «Омега» від 16 вересня 2010 р. з пропозицією надати згоду на визнання автомобілю фізично знищеним, позивачка такої згоди не надала. В судовому засідання вона також відмовилась від такої пропозиції, оскільки бажає залишити автомобіль, наполягала на поверненні вартості відновлювального ремонту, у зв'язку з чим страховик мав здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, але не прийняв рішення щодо такої виплати.
Згідно наданого представником апелянта в суді апеляційної інстанції звіту № 217/09-2010 вартість належного позивачці автотранспортного засобу КАМАЗ-53212 після дорожньо-транспортної пригоди становить 8658 грн. 40 коп.
За такого завдана ОСОБА_5 шкода у зв'язку із пошкодження автомобілю КАМАЗ-53212 становить 71580 грн. 75 коп. - 8658 грн. 40 коп. = 62922 грн. 35 коп.
Що стосується вартості шкоди, заподіяної причепу-платформі НОМЕР_5, то згідно звіту про проведення незалежної експертної оцінки від 30 вересня 2009 р. № 56/02/09-09 ринкова вартість причепу до дорожньо-транспортної пригоди становить 36818 грн. 69 коп., вартість відновлювального ремонту - 15318 грн. 15 коп., а з урахуванням зносу - 7319 грн. 57 коп. і саме ця сума підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 29 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV, але виплата цього страхового відшкодування також не була здійснена ПАТ «АСК «Омега».
Загальна сума майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці, дорівнює 70241 грн. 92 коп.: 62922 грн. 35 коп. + 7319 грн. 57 коп.
При цьому доводи апелянта про те, що шкода майну позивачки була заподіяна лише автомобілем DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1, а не напівпричепом KING, реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з чим безпідставним є стягнення страхового відшкодування за двома полісами, не відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди, встановленим при розслідуванні кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_6
Згідно протоколу огляду місця події, схеми дорожньо-транспортної пригоди, пояснень потерпілого та підсудного, пошкодження автомобілю КАМАЗ-53212 відбулося внаслідок зіткнення як із автомобілем DAF 95XF430 так і з напівпричепом KING, а пошкодження причепа-платформи НОМЕР_5 - внаслідок зіткнення із напівпричепом KING.
За такого з урахуванням визначення страхового випадку за ст. 6 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV, відповідно до якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, страховий випадок стався як за участю автомобілю DAF 95XF430 (поліс № ВВ/4957806), так й за участю напівпричепу KING (поліс № ВВ/4957814), а тому страхове відшкодування має здійснюватися за обома договорами (полісами).
Відповідно до пункту 1 ст. 12 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ВВ/4957806 та ВВ/4957814 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - по 25500 грн. за кожним, франшиза - 510 грн. за кожним полісом, тобто максимально можливий розмір страхового відшкодування майнової шкоди за двома полісами дорівнює 49980 грн. ((25500грн.-510грн.)х2, яке і підлягає стягненню зі страховика.
Решту суми майнової шкоди 20262 грн. 32 коп., заподіяної пошкодженням належних позивачці транспортних засобів, необхідно стягнути з ПП «Транс-Авто-Д» в силу вимог ст. 1194 ЦК України.
Стосовно вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з положень ст. 1167 ЦК України та вважав правильним визначення розміру відшкодування у 7550 грн.
Такий висновок суду є помилковим.
Відповідно до пункту 3 ст. 22 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (обов'язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'я потерпілих - 51000 грн.). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Позивачка наполягала на відшкодуванні моральної шкоди, завданої внаслідок переживань з приводу стану здоров'я її чоловіка, який отримав важки травми, що передбачено пунктом 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України, а тому така шкода підлягає відшкодування страховиком і доводи апелянта щодо безпідставності вказаних вимог є помилковими.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, глибини та характеру душевних страждань позивачки, характеру вини заподіювача шкоди, наслідків його дій, колегія вважає, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди позивачки у зв'язку з душевними стражданнями з приводу протиправної поведінки щодо її чоловіка є 1500 грн.
З урахуванням положень ст. 22 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV такий розмір відшкодування має сплатити страховик.
В силу ч. 1 ст. 36, ч. 2 ст.36 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, про яке протягом трьох робочих днів письмове повідомляє заявника.
Згідно з вимогами ст. 37 Закону від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як зазначено у статті 629 ЦК України.
В порушення вимог закону ПАТ «АСК «Омега» не здійснила виплату страхового відшкодування.
Враховуючи наведене рішення суду в силу пункту 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, в частині відшкодування моральної шкоди - зміні.
Відповідно в силу ст. 88 ЦПК України необхідно розподілити судовий збір, який стягується на користь держави: з ПАТ «АСК «Омега» - 499 грн. 80 коп., з ПП «Транс-Авто-Д» - 202 грн. 62 коп.
Рішення суду в частині повернення позивачці витрати на сплату інформаційно-технічних витрат з розгляду справи необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» задовольнити частково.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2011 року в частині відшкодування майнової шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_5 у відшкодування шкоди, завданої майну: з публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» 49980 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн., з приватного підприємства «Транс-Авто-Д» - 20262 (двадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 32 (тридцять дві) коп.
Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди з публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» 1500 (тисячу п'ятсот) грн.
Рішення суду в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути на користь держави судовий збір: з публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 80 (вісімдесят) коп., з приватного підприємства «Транс-Авто-Д» - 202 (двісті дві) грн. 62 коп.
Рішення суду в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: