Справа № 22-ц-3431/11 13.12.2011 13.12.2011 29.12.2011
Справа № 22ц-3431/11 Головуючий у першій інстанції: Бойко Л.Л.
Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції: Базовкіна Т.М.
Іменем України
13 грудня 2011 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Калашниковою А.М.,
з участю позивача ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, його представників - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору про спільну діяльність, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2011 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору про спільну діяльність, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позивач вказував, що 5 жовтня 2007 р. між ним та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір про спільну діяльність, за умовами якого вони зобов'язувались спільно діяти для отримання прибутку шляхом об'єднання грошових, матеріальних, трудових ресурсів у торгівлі. Посилаючись на те, що відповідачем його усунуто від ведення справ, розподіл прибутку в порушення умов договору не проводиться, що свідчить про односторонню відмову відповідача від виконання зобов'язань за договором, позивач просив про його розірвання, стягнення з відповідача 202794 грн., які були передані ним на ремонт та реконструкцію будівлі, де здійснюється спільна діяльність, 632196 неотриманого прибутку, 15971 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1699 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2011 р. позов задоволено частково.
Постановлено розірвати укладений сторонами 5 жовтня 2007 р. договір про спільну діяльність (з об'єднання вкладів учасників), стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 202794 грн. внесків позивача у спільну діяльність, 3295 грн. 50 коп. неотриманого прибутку, 1699 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1837 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну правову оцінку обставин спору та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові в частині стягнення коштів та моральної шкоди та задовольнити вимоги щодо розірвання договору.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на необґрунтованість її доводів й просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представників, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 5 жовтня 2007 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір про спільну діяльність (з об'єднанням вкладів), який посвідчено приватним нотаріусом Баштанського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8
За умовами договору сторони зобов'язуються спільно діяти для досягнення спільної мети - отримання прибутку шляхом об'єднання грошових, матеріальних, трудових ресурсів у торгівлі. Для досягнення цієї мети сторони роблять внески грошовими коштами, матеріальними ресурсами, виконанням робіт.
В силу ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариства) або без об'єднання вкладів учасників.
Підстави припинення договору простого товариства передбачені ст. 1141 ЦК України. Зокрема, встановлено, що цей договір припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Як встановлено судом у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку допускати позивача до безпосередньої участі у керівництві спільною діяльністю та контролю за фінансовими результатами, позивач наполягає на розірванні договору про спільну діяльність, про що відповідач не заперечує.
За такого суд обґрунтовано задовольнив вимоги щодо дострокового розірвання договору від 5 жовтня 2007 р.
Частиною 2 ст. 1141 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Згідно пунктів 2.6, 5.3 договору грошові та інші внески сторін у спільну діяльність, а також майно, отримане в результаті спільної діяльності, є їх спільною сумісною власністю. У разі розірвання договору майно (після сплати боргів та обов'язкових платежів), розподіляється між сторонами пропорційно їх внескам у спільну діяльність.
Згідно пункту 1.2 договору початкова сума внеску у спільну діяльність на момент нотаріального посвідчення цього договору - по 70000 грн. від кожного учасника. Крім того, грошові внески ОСОБА_3 у спільну діяльність підтверджується, як це передбачено пунктом 2.5 договору, двосторонніми актами: від 5 жовтня 2007 р. на суму 70000 грн., від 6 листопада 2007 р. на суму 120160 грн., від 16 червня 2008 р. на суму 12634 грн., а всього його внесок оцінюється у 202794 грн., які були витрачені на реконструкцію та капітальний ремонт магазину «Кооператор» по вул. Баштанської Республіки, 53 в м. Баштанка.
Виходячи з встановлених обставин щодо суми грошових внесків позивача та наведених положень закону та договору, суд також правильно вважав за необхідне стягнути з відповідача внесені позивачем грошові кошти у зв'язку із розірванням договору.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ніяких коштів від ОСОБА_3 він не отримував, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України несправжність його підпису на актах про отримання грошей не спростовано допустимим доказами, а пунктом 1.2 договору також підтверджено первинний внесок позивача у спільну діяльність в сумі 70000 грн.
Також безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на укладення ОСОБА_5 договору під примусом, тому що дійсність даного договору ним не оспорювалась.
Що стосується рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 неотриманого прибутку та відшкодування моральної шкоди, то з висновками суду в цій частині погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам закону та положенням договору від 5 жовтня 2007 р.
Так, частково задовольняючи вимоги про стягнення прибутку, суд виходив з даних аудиторського висновку (а.с. 17-19).
Між тим, суд не звернув увагу, що даний висновок був проведений стосовно діяльності приватних підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_5, тоді як договір про спільну діяльність укладено фізичними особами. Дані про отримання прибутку від діяльності, яку сторони визначили як спільну, в матеріалах справи відсутні.
Більш того, пунктом 2.7 договору передбачено, що прибуток від спільної діяльності розподіляється сторонами згідно домовленості, але не пізніше звітного податкового періоду по податку на прибуток.
В матеріалах справи також відсутні відомості про досягнення сторонами домовленості про розподіл прибутку.
Таким чином, позивачем не доведено розмір отриманих сторонами від спільної діяльності прибутку. Більш того, згідно складеного учасниками спільної діяльності 16 квітня 2008 р. акту їх спільний борг перед кредиторами становив 327506 грн.
Стосовно вимог про стягнення частини орендної плати, отриманої від передачі в суборенду приміщень, то всупереч пункту 2.8 договору не надано узгоджений сторонами перелік об'єктів, які задіяні в спільній діяльності сторін.
Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд керувався ст. 1167 ЦК України.
Однак, глава 82 ЦК України регулює правовідносини, що виниклі у разі спричинення шкоди неправомірними діями фізичних або юридичних осіб, тобто деліктні правовідносини, які виключають наявність між потерпілим та особою, яка завдала шкоди, договірних відносин.
Однак, як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини у зв'язку із виконанням зобов'язань на підставі цивільно-правового договору.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, пунктом 4 передбачено відшкодування збитків та моральної шкоди.
Ні нормами закону, які регулюють загальний порядок та наслідки розірвання договору, ні нормами, що регулюють спільну діяльність, ні положеннями укладеного сторонами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі припинення (розірвання) цього договору.
Суд не звернув уваги на такі положення закону і помилково прийшов до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.
З урахуванням видаленого та вимог пункту 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині стягнення прибутку та відшкодування моральної шкоди необхідно скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у позові в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2011 року в частині стягнення неотриманого прибутку та відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення неотриманого прибутку та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду в частині відшкодування судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1820 (тисячу вісімсот двадцять) грн. судових витрат.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: