11 жовтня 2006 р.
№ 12/100-06-2463
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Коробенко Г.П.,
Костенко Т. Ф.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Одеської залізниці
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006
у справі
господарського суду Одеської області
за позовом
ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» в особі Корпорації “Індустріальна спілка Донбасу»
до
Одеської залізниці
про
стягнення 13207, 14 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Рисс М.О. (дов. від 25.09.06 № 196/2006), Строкова Т.Ю. (дов. від 21.02.06 № 62),
відповідача: Слюсар М.М. (дов. від 15.09.05 № 407),
Рішенням від 12.04.06 господарського суду Одеської області позов задоволено. З Одеської залізниці на користь позивача стягнуто 13207, 14 грн. основного боргу, 132 грн. державного мита та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.
Постановою від 04.07.06 Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Одеська залізниця звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, справу направити на новий розгляд.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, 08.09.2005р. відповідно до специфікації № 27 від 22.07.2005р. до контракту № ISDTR від 30.10.2003р. Корпорацією “Індустріальна Спілка Донбасу» (відправник вантажу Ват «Дніпропетровський трубний завод") на адресу Freezerland corporation (експедитор у порту ТОВ “Мар Шиппинг») відвантажено товар (труби безшовні) у кількості 55,36 тон ( з урахуванням 55,50 тонн). На станції відправлення вказаний вантаж прийнято залізницею до перевезення по залізничній накладній № 45182467 у вагоні № 68401306.
При надходженні вагону на станцію Знам'янка виявлено порушення пакетів, про що складено акти загальної форми № 2338 від 12.09.2005р. та № 2333 від 11.09.2005р. та комерційний акт серії БК 040968 № 598/215 від 12.09.2005р. про нестачу у розмірі 2,590 тонн. на суму 13207,14 грн.
Судами з'ясовано, що рахунок відправника вантажу № 16219 від 09.09.2005р. корпорацією сплачений у повному обсязі.
При цьому судами правомірно враховано положення ст. 129 Статуту залізниць, згідно якої обставини, завірені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 113 Статуту залізниць передбачено відповідальність залізниці у розмірі фактично заподіяної шкоди за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу у разі не доведення того, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
У цьому зв'язку суди обгрунтовано взяли до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, надані відповідачем, які б свідчили про те, що нестача вантажу сталася не з вини Одеської залізниці.
Відповідно до п. «а" ч. 1 ст. 114 Статуту залізниць залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі, при цьому судам надано розрахунок вартості втраченого вантажу.
Також правомірно з рахуванням положень ст. 24 ГПК України судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги твердження відповідача про те, що господарським судом безпідставно не було залучено до участі у справі в якості відповідача вантажовідправника - ВАТ “Дніпропетровський трубний завод», оскільки під час розгляду даної справи господарським судом першої інстанції Одеською залізницею не було заявлено клопотань про залучення в якості іншого відповідача вантажовідправника - ВАТ «Дніпропетровський трубний завод".
До того ж, судом правомірно враховано, що довідкою № 1682 від 25.10.2005р. начальника ЛВ ст. П'ятихатки на Придніпровській залізниці, на котру посилається відповідач, передусім підтверджує його вину за неналежне зберігання спірного вантажу.
За вказаних обставин судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 04.07.06 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 12/100-06-2463 залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко