25 жовтня 2006 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В., Лященко Н.П., Пшонки М.П., Тітова Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міського суду від 12 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 квітня 2004 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на безоплатне придбання ліків. Проте під час його стаціонарного лікування, з 12 травня до 26 травня 2003 року, відповідач не забезпечив його ліками й він змушений був придбати їх за свої кошти. Все це спричинило позивачу психологічний дискомфорт та нанесло моральну шкоду. Просив стягнути з відповідача на його користь за заподіяну йому моральну шкоду 1 000 грн. та за придбання ліків 310 грн.
Рішенням Тернопільського міського суду від 12 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 квітня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень із підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не скористався своїм правом безплатного придбання ліків за рецептом лікаря, оскільки за відсутністю потрібних ліків в лікарні купував ліки за власні кошти без рецептів, які йому в лікарні не видавали.
При цьому всупереч ст. 2021 ЦПК України (1963 року) районний суд неповно з'ясував наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; правовідносини, зумовлені встановленими фактами.
Зокрема, висновок суду про те, що позивач не скористався своїм правом на придбання ліків за рецептами лікаря, не ґрунтується на доказах про його відмову в отриманні таких рецептів, а доводам позивача про його вимушеність придбавати ліки за свої кошти внаслідок порушення відповідачем його права на безкоштовні ліки суд оцінки не дав.
Судом не з'ясовано порядку реалізації права позивача на безкоштовне придбання ліків та його дотримання за місцем лікування.
Всупереч положенням ст. 309 ЦПК України (1963 року) наведена неповнота апеляційним судом не усунута, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 338 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міського суду від 12 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 квітня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.В. Костенко
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов