головуючого
Заголдного В.В.
суддів
Селівона О.Ф., Шелеста М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.
Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2005 року
ОСОБА_1,
раніше не судиму, -
за ст.ст. 212 ч. 3, 364 ч. 2 КК України виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 8 листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою - ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідаючи за організацію бухгалтерського та податкового обліку, достовірне та своєчасне перерахування до бюджету обов'язкових платежів, з метою зменшення суми податків, які підлягають обов'язковому нарахуванню та перерахуванню до бюджету, в 2001 році умисно занизила базу податкообкладання шляхом заниження об'єктів податкообкладання, що призвело до ненарахування і фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 106 428 грн.
Також, ОСОБА_1, будучи службовою особою, розуміючи протиправність своїх дій, які завдають шкоду державі та того, що у випадку виявлення контролюючими органами вчинених нею порушень податкового законодавства, інтересам ІНФОРМАЦІЯ_2 буде заподіяна шкода у виді застосування до підприємства фінансових санкцій, умисно, незаконно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, вчинила протиправне діяння, яке полягало у недонадходженні до бюджету держави грошових коштів у розмірі 106 428 грн. а також шкоду підприємству - застосуванню до нього фінансових санкцій у тому ж розмірі, тобто, що спричинило тяжкі наслідки.
У касаційному поданні прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на необгрунтованість судових рішень та наявність в діях виправданої складів злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч. 3, 364 ч. 2 КК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 22 КПК України судом були всебічно, об'єктивно і повно досліджені всі обставини справи, дана оцінка всім зібраним доказам.
Суд оцінив всі наявні у справі докази, усунув наявні суперечності і зазначив у вироку, чому взяв до уваги одні докази і не прийняв - інші.
Судом дана правильна оцінка акту перевірки додержання ІНФОРМАЦІЯ_2 своєчасного нарахування ПДВ та обгрунтовано визнано, що зазначене підприємство проводило виплату, а не було одержувачем винагороди за ліцензійною угодою, тому не повинно було сплачувати ПДВ. Крім того, зазначена ліцензійна угода була відображена в бухгалтерських документах підприємства, наданих податковим органам для перевірки, що правильно визнано судом, як відсутність умислу на ухилення від сплати податків.
Також судом повно та обгрунтовано мотивовано, чому не взяті до уваги дані висновку судово-економічної експертизи.
Усі викладені у касаційному поданні доводи щодо необгрунтованісті виправдувального вироку були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і правильно визнані безпідставними.
Враховуючи, що зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення та всі можливості збирання доказів вичерпані, суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для засудження ОСОБА_1 чи повернення справи на додаткове розслідування.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
У задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Севастополя щодо ОСОБА_1 відмовити.
Заголдний В.В. Селівон О.Ф. Шелест М.А.