Справа № 22-ц-1347 Головуючий у 1 -й інстанції Шершак М.І.
Категорія 32 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
УХВАЛА іменем України
26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого -Рибалки В.Г.
суддів -Сибільової Л.О., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які беруть участь у справі - позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Хімік-Інвест-Сервіс", відділ ГІРФО Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області - про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-
встановила:
Зазначеним рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено в зв"язку з необґрунтованістю позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 405 ЦК України, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів в справі, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги. Зазначають, що суд не врахував тієї обставини, що відповідачка сама добровільно в 2004 році залишила їх квартиру та стала проживати в іншому місці.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів, які підтримали апеляційну скаргу з мотивів, в ній викладених, відповідачку, яка заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилались на те, що ОСОБА_3, яка зареєстрована в їх квартирі в 1998 році, не вселялась в неї, проживала лише місяць в серпні 2004 року, після чого на протязі півтора року не живе в квартирі, не бере участі в оплаті комунальних послуг, проживає в квартирі матері свого чоловіка, а тому втратила право проживання в квартирі, що є їх власністю.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до ст.405 ЦК України позивачі не надали суду доказів, що відповідачка ОСОБА_3 не мешкає в квартирі понад рік без поважних причин.
Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального права.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України, член сім"ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї' без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1. З 1998 року в даній квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_3, яка доводиться позивачці ОСОБА_1 донькою, а ОСОБА_2-сестрою. В 2004 році відповідачка з співмешканцем проживала в цій квартирі, а з вересня цього року змушена була поселитись з ним у квартирі його матері за адресою: АДРЕСА_2, де в трикімнатній квартирі мешкають 5 осіб. Іншого житла ОСОБА_3 не має. Спірну квартиру, як пояснили сторони в засіданні апеляційного суду, вони отримували на трьох.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, позивачі не надали суду доказів того, що відповідачка не мешкає в квартирі понад рік без поважних причин.
Суд з належною повнотою дослідив докази в справі та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідачка з поважної причини, а саме із-за сварок та конфліктів з матір'ю, не проживає в квартирі за місцем своєї реєстрації та змушена проживати в іншому місці. Апелянти не спростували пояснення відповідачки про те, що ключі від їхньої квартири у неї ОСОБА_4 забрала. Факт неприязних відносин відповідачки з матір'ю підтвердили в засіданні місцевого суду свідки.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не підтверджував в судовому засіданні наявність сварок між матір'ю і сестрою, спростовуються доказами в справі.
Та обставина, що відповідачка не бере участі в оплаті комунальних послуг, не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житлом.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини. Обставини, на які посилаються апелянти, були предметом розгляду суду і знайшли свою оцінку в судовому рішенні. Апеляційна скарга не містить посилань на факти, які б могли бути підставою для скасування рішення, а тому його слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 21 липня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.