Справа № 11-725 2006 p. Головуючий у 1-ї інстанції - Грекова Г.Ф.
Категорія ст.185 ч.З КК України Доповідач - Лантушенко Ю.Ф.
УХВАЛА іменем України
2006 року жовтня 3 дня. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В. А.,
суддів Лантушенка Ю.Ф.,
Прокопенка О.Б.,
з участю прокурора Ярощука Ю.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2006 p., яким, -
ОСОБА_1, раніше судимий:
1) 17.05.1978 р. за ст.ст.206 ч.2, 25-1 КК України на 1 рік позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці, а постановою суду від 4.12.1978 р. направлений в місця позбавлення волі на 10 місяців позбавлення волі;
2) 16.04.1980 р. за ст.ст.206 ч.З, 140 ч.2, 215-
3 ч.2, 42 КК України на 4 роки
позбавлення волі;
3) 15.10.1984 р. за ст.ст.215-3 ч.2, 196-1 ч.1,42 КК України на 2 роки позбавлення волі;
4) 14.10.1987 р. за ст.141 ч.2 КК України на
4 роки позбавлення волі;
5) 18.09.1992 р. за ст.81 ч.З КК України на З роки позбавлення волі;
6) 12.03.1996 р. за ст.140 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
7) 25.12.1997 р. за ст.140 ч.З КК України на З роки 6 місяців позбавлення волі;
8) 4.12.2022 р. за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.З, 70 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі;
уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_1. -
засуджений: за ст.185 ч.З КК України на чотири роки позбавлення волі;
за ст.122 ч.І КК України на один рік позбавлення волі;
на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно визначено до відбування чотири роки шість місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 675 грн.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджений за вчинення таких злочинів.
На початку квітня 2006 р. ОСОБА_1 через вікно проник до будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, звідки таємно викрав пральну машину марки "Донбас", водяний насос "БЦН", автоматику до газового обладнання ГПАБ-20, ліжко розкладне, чавунну двокомфорну плиту з печі загальною вартістю 1164,85 грн.
13 травня 2006 p., о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, на території домоволодіння своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, під час сварки з батьком, взяв в руки косу та лезом спричинив матері ОСОБА_4 тілесні ушкодження, -різану рану передпліччя лівої руки з пошкодженням сухожилок.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 доводить про свою непричетність до крадіжки, якої він був не в змозі вчинити із-за порізу на лівій руці, а свою вину визнавав в цьому тому, що його били працівники міліції, тому він не згоден з засудженням його за ст.185 ч.З КК України, стверджує, що у нього не було умислу на вчинення злочину, передбаченого ст.122 ч.І КК України.
Вислухавши доповідь судді, виступ засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і прохав пом'якшити йому покарання, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Факт вчинення ОСОБА_1 крадіжки майна ОСОБА_2 з його будинку підтверджується такими дослідженими судом 1-ї інстанції доказами.
Так, сам засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини не визнав і пояснив, що під час вчинення цієї крадіжки у нього були порізані вени руки і накладені шви, тому він не в змозі був викрасти майно ОСОБА_2 12 квітня 2006 р. ОСОБА_5 попрохав у нього велосипед, якого затримали з пральною машиною на тому велосипеді, і як він використав велосипед, не знає. На наступний день ОСОБА_2 повернув йому велосипед.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в останній час він не проживає у своєму будинку АДРЕСА_1 тому, що живе у своєї матері, за якою доглядає, але час від часу навідується у свій будинок. Прийшовши у свій будинок 13 травня 2006 року, побачив, що одне вікно будинку розбите, а з будинку викрадено водяний насос "БЦН", розкладне ліжко, автоматика до газового котла, пральна машина "Донбас", та розібрано піч, з якої викрадено чавунну плиту, дверцята і колосники, про що він повідомив у міліцію. Того ж дня він зустрів незнайомого чоловіка, який на багажнику велосипеда віз пральну машину, яка була схожа за прикметами на його пральну машину. На його запитання той чоловік відповів, що то його пральна машина, а він сказав чоловіку, що цю пральну машину викрали з його будинку. Від працівників міліції дізнався, що крадіжку його майна вчинив ОСОБА_1, який передав незнайомому на той час чоловіку, -ОСОБА_5 викрадену пральну машину, щоб той продав її як металобрухт.
ОСОБА_5 суду засвідчив, що вдень, у середині квітня 2006 p., в ІНФОРМАЦІЯ_1 він зустрів ОСОБА_1, який йому запропонував здати як металобрухт, пральну машину, після чого пообіцяв пригостити його спиртним. Він допоміг ОСОБА_1 покласти пральну машину на велосипед, до якого прив'язали її . Ця пральна машина була прихована в бур'янах. Коли він з тою пральною машиною на велосипеді під'їжджав до пункту прийому металобрухту, то його наздогнав ОСОБА_2 і запитав, де він взяв пральну машину і сказав, що її у нього викрали. Через деякий час його, - ОСОБА_5, затримали працівники міліції, яким він розповів, що пральну машину йому дав ОСОБА_1, яку у нього вилучили.
Протоколом добровільної видачі від 10 травня 2006 р. підтверджується, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 видав працівникам міліції розкладне ліжко та автоматику до ГПАБ-20, які були заховані у господарстві, а були викрадені з будинку ОСОБА_2, пояснивши суду, що ці речі він знайшов у палісаднику.
Протоколом огляду місця події від 3 травня 2006 р. підтверджується, що мало місце проникнення через вікно в будинок ОСОБА_2, звідки було викрадено майно.
Довідками та висновком судово-товарознавчої експертизи підтверджується вартість викраденого майна ОСОБА_2.
Дослідженими в судовому засіданні показаннями засудженого ОСОБА_1, даними ним на досудовому слідстві, підтверджується, що він визнавав свою вину у вчиненні крадіжки з будинку ОСОБА_2, конкретно пояснивши, яке саме майно і з яких місць будинку викрав, і, за своїм переліком викрадене майно, за показаннями ОСОБА_1, об'єктивно співпадає з переліком викраденого майна, про який пояснив потерпілий ОСОБА_2.
Таким чином, за дослідженими обставинами справи в судовому засіданні суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_2, тобто у крадіжці чужого майна, вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло, і вірно кваліфікував ці дії за ст. 185 ч.З КК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про непричетність до крадіжки майна ОСОБА_2, оскільки вони спростовуються сукупністю вищенаведених, досліджених судом 1-ї інстанції доказів. На досудовому слідстві ОСОБА_1 не заявляв про неможливість вчинення ним цієї крадіжки із-за порізу руки, визнавши свою вину у вчиненні крадіжки, тому викладений у апеляції довід про неможливість вчинення крадіжки, колегія суддів вважає безпідставним.
Викладений же у апеляції довід та твердження про те, що ОСОБА_1 на досудовому слідстві визнавав вину у крадіжці із-за застосування до нього методів фізичного впливу з боку працівників міліції, колегія суддів також вважає безпідставним, оскільки ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 не заявляв про те, що його били працівники міліції. Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання за ст.185 ч.З КК України, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, і це покарання є необхідне й достатнє для попередження нових злочинів.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 визнав свою вину у спричиненні своїй матері ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень лезом коси, стверджуючи, що скоїв це з необережності, а не навмисно, пояснивши, що коли лаявся з. сусідом, то матері не бачив, і, взявши косу, хотів відштовхнути сусіда, але як зачепив косою матір, він не бачив.
Зі свідчень ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що коли в господарство прийшов його син ОСОБА_1, то почав сваритися з сусідом, і для чогось взяв косу, після чого побачив кров на руці дружини, а ОСОБА_1 ганчіркою зав'язував їй руку. Як саме ОСОБА_1 вдарив косою дружину, він не бачив, почувши її крик.
Потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що коли вдень 13 травня 2006 р. додому прийшов їх син ОСОБА_1 в стані сильного алкогольного сп'яніння, то між ним та батьком виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 зняв зі стіни косу і утримуючи її в руках, направив в бік батька, а вона підійшла до сина зі спини його, щоб його заспокоїти, а він махнув косою і лезом коси порізав передпліччя її лівої руки, від чого вона скрикнула, і син, повернувшись до неї обличчям, взяв у дворі якусь тканину, перев'язав її поранену руку, після чого її відвезли до лікарні.
Висновком судово-медичної експертизи підтверджується, що потерпілій ОСОБА_4 заподіяно колюче-різане поранення передпліччя лівої руки з пошкодженням сухожилок розгиначів пальців лівої кисті, і відносяться до категорії середньої тяжкості, які не були небезпечними для життя ОСОБА_4, але викликали тривалий розлад її здоров'я.
Таким чином, за дослідженими обставинами справи суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у спричиненні потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, однак невірно кваліфікував ці дії як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто за ст.122 ч.І КК України, оскільки за обставинами справи, коли, об'єктивно, засуджений ОСОБА_1, взявши косу, якою хотів замахнутися, не бачив за своєю спиною свою матір, - потерпілу ОСОБА_4, яка до нього підійшла зі спини, тому він не передбачав можливості заподіяння матері шкоди, але повинен був і міг передбачити це, діючи косою з більшою обачністю.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не мав умислу на заподіяння потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, і заподіяв їх необережно, у зв'язку з чим такі дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації зі ст.122 ч.І КК України на ст.128 КК України, оскільки він спричинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, і за цим законом йому слід призначити покарання.
При призначенні ОСОБА_1 покарання за ст.128 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується позитивно.
Як обставину, що пом'якшує покарання, колегія суддів враховує те, що він визнав вину у вчиненому злочину, а як обставину, що обтяжує покарання, колегія суддів визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі.
Ні підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366, 373, 377 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст.122 ч.І КК України на ст.128 КК України, і призначити йому за цим законом покарання у вигляді одного року обмеження волі.
Залишити ОСОБА_1 призначене судом 1-ї інстанції покарання за ст.185 ч.З КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 до відбування чотири роки позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий Ященко В.А.
Судді Лантушенко Ю.Ф.
Прокопенко О.Б.