Категорія №8.2.6
Іменем України
01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1100/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кисельової Є.О.
при секретарі: Гришиній О.Ю,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Криворізька» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142340 від 20.10.2011, -
30 січня 2012 року приватне акціонерне товариство «Криворізька» (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі відповідач), у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142340 від 20.10.2011.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.
В період з 10.08.2011 року по 21.09.2011 року відповідачем у позивача провадилась планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки було складено акт за №1591/231/631780403 від 28.09.2011 року.
Зазначений акт було оскаржено позивачем у відповідності до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України. Відповідач своїм листом за №34869/231-08 від 17.10.2011 скаргу залишив без задоволення.
24.10.2011 позивач отримав податкове повідомлення-рішення за №0000142340 від 20.10.2011 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 340, 00 грн.
Зазначене повідомлення-рішення було також оскаржено позивачем до в адміністративному порядку до ДПА в Луганській області.
04.01.2012 року вх.. №7 від ДПА в Луганській області позивач отримав рішення про результати розгляду скарги, в якому зазначено, що: «залишити без змін податкове повідомлення-рішення за №0000142340 від 20.10.2011 про сплату 340 грн. штрафних санкцій».
Позивач вважає нараховані податкові зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 340 , 00 грн. за порушення 16.10.2009 року строку зберігання розрахунково-касової книжки незаконними, а податкове повідомлення-рішення за №0000142340 від 20.10.2011 року таким, що підлягає скасуванню.
При цьому посилається на ст.. 238 Господарського кодексу України, відповідно до якої штраф за порушення п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій і є санкцією за своєю юридичною силою.
Позивач зазначає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст.. 250 ГКУ та можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання в продовж шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення даним суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, окрім випадків, передбачених законом.
Відповідно до зазначеної норми, порушення було вчинено 16.10.2009 року, строк застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено не пізніше ніж через один рік з дня порушення даним суб'єктом , тобто відповідач мав право застосувати до позивача адміністративно-господарські санкції за порушення не пізніше ніж 16.10.2010.
За таких обставин позивач вважає, що відповідач порушив вищезазначені норми матеріального права і у відповідача були відсутні підстави виносити податкове повідомлення-рішення за №0000142340 від 20.10.2011 року.
Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що Алчевська ОДПІ діяла в межах наданих ій повноважень та в спосіб передбачений діючим на момент перевірки законодавством, про що надала письмові заперечення, в яких зазначила наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР - суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням) платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
В порушення підприємством п. 6 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР, встановлено не зберігання РК №1203000400/1 від 16.10.2009 (АААП 885901-886000) засіб контролю ВЛ 473876, за що п. 3 ст. 17 ЗУ №265/95 - ВР передбачено застосування штрафних санкцій.
Відповідач зазначає, що згідно з а. 44.5 ст. 44 у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов'язаний у п'ятидений строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
Згідно до п. 44.6 ст. 44 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідач зазначив, що в порушення вищезазначених норм документи не були надані позивачем та вважаються фактично відсутніми, тому Алчевська ОДПІ в Луганській області законно та обґрунтовано прийняла податкове повідомлення-рішення №0000142340.
Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд переходить до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
У відповідності до ст.1 цього Закону, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Судом встановлено, що позивач - приватне акціонерне товариство «Криворазька» (далі - ПАТ «Криворізька») зареєстрований 05.09.2002 р. виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 179018 (а.с. 44), має статус юридичної особи, займається добуванням та збагаченням кам'яного вугілля, агломерацією кам'яного вугілля, обробленням неметалевих відходів та брухту, роздрібною торгівлею з лотків н а ринках та іншими видами оптової торгівлі.(а.с.43).
Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 10.08.2011 №1310/231, №13118231, №1312/231,№1313/231, №1314/231 виданих Алчевською ОДПІ уповноваженим особами згідно із п. 77.4 ст. 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ із змінами та доповненнями та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Криворізька» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до довідки перевірки. Копію наказу від 25.07.2011 №525 та повідомлення про початок перевірки від 29.07.2011 №33/231-31780403 було вручено головному бухгалтеру ОСОБА_4 29.07.2011. (а.с.68-69).
За результатами перевірки було складено акт від 28.09.2011 № 1591/231/31780403, за висновками якого серед інших порушень було встановлено порушення ПАТ «Криворізька» п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 із змінами та доповненями, в результаті чого встановлено не зберігання РК №1203000400/1 від 16.10.2009 (АААП 885901-886000) засіб контролю ВЛ 473876. (а.с.13).
При проведенні перевірки було використано документи зазначені у додатку №3 до акта перевірки від 28.09.2011 №1591/231/31780403 (а.с.70-71).
Не погодившись із висновками перевірки викладеними в акті перевірки позивач звернувся до Алчевської ОДПІ в Луганській області із скаргою від 10.10.2011 року, за результатами розгляду якої Алчевська ОДПІ в Луганській області надала письмову відповідь від 17.10.2011 №34869/231-08, де зазначено, що висновки акта перевірки залишаються без змін.
На підставі акта перевірки №1591/231/31780403 від 28.09.2011 та на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з п. 3 ст. 17 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 Алчевська ОДПІ в Луганській області 20 жовтня 2011 року винесла податкове повідомлення-рішення №0000142340, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340,00 грн. (а.с.28).
Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Луганській області зі скаргою, за результатами якої 22.11.2011 було прийнято рішення про продовження строку розгляду первинної скарги, а 20.12.2011 року було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 1303 від 31 жовтня 2011 року (а.с. 31-42). Цим рішенням оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.
Вирішуючи спір по суті, суд дійшов наступного.
Пунктом 6 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, порушення якого встановлено в акті перевірки, передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Згідно п. 3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Під час розгляду справи позивачем надано акт знищення документів від 25.11.2009 року відповідно до змісту якого, комісією в зв'язку з повним знищенням тексту документів водою, було прийнято рішення знищити наступні документи: прибуткові накладні за листопад 2009 року, видаткові накладні за листопад 2009 року, розрахункові книжки №1203000400/1 від 16.10.2009 (АААП885901-886000).(а.с.59) та акт від 23.11.2009 (а.с.60).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
Згідно п. 44.6 ст. 44 У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пояснень, наданих відповідачем, оскільки позивач в порушення норм пункту 6 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не забезпечив зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, що також встановлено актом перевірки №1591/231/31780403 від 28.09.2011 та в порушення діючого законодавства не дотримався процедури, щодо відновлення пошкоджених документів передбаченої ст.. 44 Податкового кодексу України Алчевською ОДПІ в Луганській області і було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142340 від 20 жовтня 2011 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340, 00 грн.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та пояснення відповідача позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань відповідача на те, що відповідно до ст.. 238 Господарського кодексу України, відповідно до якої штраф за порушення п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій і є санкцією за своєю юридичною силою та те, що відповідач відповідно до ст.. 250 Господарського кодексу України мав право застосувати до позивача адміністративно-господарські санкції за порушення не пізніше ніж до 16.10.2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Але відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
З огляду на зазначені норми суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що застосовані до нього штрафні (фінансові) санкції відносяться до адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст.. 250 Господарського кодексу України є безпідставними.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Криворізька» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142340 від 20.10.2011 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 06 березня 2012 року.
Суддя Є.О. Кисельова