Категорія №10.1
Іменем України
06 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1110/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Кравцової Н.В.,
при секретарі судового засідання: Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Сватівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 6620,37 грн., -
30 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сватівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 6620,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 травня 2006 року до Сватівського районного центру зайнятості звернулася ОСОБА_2 за пошуком роботи, якій 12.05.2006 надано статус безробітної та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття.
У заяві про надання ОСОБА_2 статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю зазначено, що відповідач станом на 12.05.2006 не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
06.12.2010 позивачем направлено запит державному реєстратору Сватівської районної державної адміністрації про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації щодо фізичної особи ОСОБА_2 Згідно відповіді державного реєстратора встановлено факт того, що громадянка ОСОБА_2 під час одержання допомоги по безробіттю займалася підприємницькою діяльністю у період з 24.03.2005 по 13.11.2006.
Сватівським районним центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку безробітної громадянки ОСОБА_2, в результаті якого встановлено, що відповідачка не була позбавлена статусу підприємця під час отримання допомоги по безробіттю з 12.05.2006 по 06.05.2007.
05.04.2011 ОСОБА_2 направлено повідомлення про повернення коштів в сумі 6620,37 грн., яке повернуто до Центру зайнятості за закінченням терміну зберігання. На час подання позову ОСОБА_2 кошти не повернула.
На підставі викладеного, Сватівський районний центр зайнятості просив стягнути з відповідача суму виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 6620,37 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позов.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, додатково пояснила, що 27.03.2006 вона звернулася до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності та отримала пакет документів для оформлення обхідного листа у податковій інспекції та фондах. Про те, що реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності припиняється лише з моменту внесення запису про припинення підприємницької діяльності їй роз'яснено не було, а тому на момент звернення до позивача у заяві вона вказала, що не є фізичною особою-підприємцем. Крім того, при зверненні до позивача про надання статусу безробітного, податковою інспекцією було надано довідку про те, що вона не є платником податку від підприємницької діяльності, а тому доводи позивача про те, що вона не була позбавлена статусу суб'єкт підприємницької діяльності є безпідставним.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив наступне.
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.
Таким чином, застосуванню підлягають зазначений вище Закон в редакції, що діяв до 01 січня 2011 року.
Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 24.03.2005 ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу підприємця. 27.03.2006 до Єдиного державного реєстру внесено рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності НОМЕР_1 та 13.11.2006 запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням (а.с.14-15).
12.05.2006 відповідач звернувся до Сватівського районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.13).
Згідно довідки від 25.01.2012 ОСОБА_2 за час перебування на обліку з 12.05.2006 по 06.05.2007 отримала грошову допомогу в розмірі 6620,37 грн. (а.с. 16).
29.03.2011 працівниками Сватівського районного центру зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_2 отримала статус безробітного в Сватівському РЦЗ 12.05.2006, дата зняття з обліку 07.05.2007. Зареєстрована як фізична особа - підприємець з 24.03.2005, під час отримання статусу безробітного не повідомила про дані обставини, які вплинули на умови виплати матеріального забезпечення (про що була ознайомлена при реєстрації як безробітна). В ході перевірки даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено факт впровадження підприємницької діяльності ОСОБА_2 з 24.03.2005 по 13.11.2006. За період перебування а обліку з 12.05.2006 по 06.05.2007 отримувала допомогу по безробіттю (а.с. 17).
Наказом Сватівського районного центру зайнятості № 47 від 29 березня 2011 року ОСОБА_3 запропоновано повернути у добровільному порядку суму виплаченого матеріального забезпечення. Відповідач від підпису вказаного акту відмовилася (а.с. 10) на рахунок Сватівського районного центру зайнятості вказані кошти не повернула.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-111 від 02.03.2000, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно п. 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, погодженого Головою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі - Порядок) розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
У пункті 5 Порядку передбачено, то перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості.
За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.
Пункт 7 Порядку зазначає: рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Системний аналіз нормативно-правового акту, що регулює спірні правовідносини, доводить, що всі заходи, які повинні бути вжити центром зайнятості для обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, повинні бути вчинені як при взятті на облік, так і протягом перебування на обліку. Іншого порядок не передбачає.
Розслідування страхового випадку було проведено центром зайнятості 29 березня 2011, тобто після зняття відповідача з обліку.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що Сватівський міський центр зайнятості діяв безпідставно і не у спосіб, передбачений законом, а тому необгрунтовано прийняв рішення про повернення відповідачем коштів у сумі 6620,37 грн. за період перебування на обліку в центрі зайнятості.
Щодо посилання позивача на те, що на момент звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного, ОСОБА_2 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому незаконно отримала допомогу по безробіттю у сумі 6620,37 грн. суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.03.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності.
13.11.2006 державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем за її рішенням.
Таким чином, враховуючи норми статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фактично відбулася 13.11.2006.
Але суд звертає увагу на те, що нормою статті ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, обов'язковою умовою для стягнення сум виплаченої допомоги є умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними, які впливають на її виплату.
Проте, як було встановлено у судовому засіданні, на момент звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного, остання прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності про, що державним реєстратором було внесено відповідний запис до ЄДР, а тому доводи позивача про те, що відповідач займалася підприємницькою діяльністю під час одержання допомоги по безробіттю є безпідставними.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів того, що ОСОБА_2 отримувала дохід у період перебування на обліку в Центрі зайнятості відповідачем не надано.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Сватівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 6620,37 грн. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Н.В. Кравцова