Україна
14 березня 2012 року Справа № 1170/2а-5337/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
при секретарі -Мітіній І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградоптсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2011 №0000272330 та № 0000282330, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградоптсервіс»(далі по тексту ТОВ «Кіровоградоптсервіс»або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Кіровоградська ОДПІ або відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000272330 від 01.04.2011, №0000282330 від 01.04.2011.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права.
Позивач зазначив, що ним правомірно на підставі відповідних документів: видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, правомірно віднесено до валових витрат суму придбаного у ПП “Агро-По” товару. Посилання відповідача на фіктивність правочинів є безпідставними.
Кіровоградська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ПП “Агро-По” товару, оскільки таки правочини є нікчемними через фіктивність зазначеного підприємства. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену зазначеному вище підприємству у вартості придбаних товарів, оскільки податкові накладні виписано на безтоварні операції (а.с.72-73).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.
Представник Кіровоградської ОДПІ в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Судом встановлено, що у період з 15.02.2011 по 15.03.2011, відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Кіровоградоптсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, про що складено акт №21/23-30/22209574 від 21.03.2011 (а.с.21-62). Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:
- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 87 609 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 87 609 грн.;
- пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 70 088 грн., в тому числі в квітні 2010 року на суму 40 580 грн., в травні 2010 року на суму 29 508 грн.
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000282330 від 01.04.2011, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 87 609 грн., за штрафними санкціями 21 902 (а.с. 9).
Податковим повідомленням-рішенням №0000272330 від 01.04.2011 року визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 70 088 грн., штрафних санкцій -17 522 грн.( а.с.8).
Як вбачається з акту, в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством завищено валові витрати всього на суму 350 436 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року на суму 350 436 грн., за рахунок внесення до валових витрат, витрат по придбанню овочем, фруктів, масла вершкового від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ПП “Агро-По”.
Позиція податкового органу про недійсність видаткових накладних ґрунтується на Акті невиїзної документальної перевірки ПП “Агро-По” №23/23-60/34724158 від 02.08.2010 проведеної Кіровоградською ОДПІ, відповідно до якого за юридичною адресою підприємство не знаходиться, підприємство має ознаки фіктивності -відсутні наймані працівники, транспортні засоби, рухоме та нерухоме майно (а.с. 164-175). Крім того, висновок щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП “Агро-По” ґрунтується на поясненнях директора ПП “Агро-По” ОСОБА_2 (а.с.83), висновку експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_2 від 08.10.2010 (а.с. 74-82).
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Із зазначеного слідує, що до валових витрат платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність витрат у грошовій, матеріальній або не матеріальній основі; 2) витрати безпосередньо пов'язані із вартістю придбаних (виготовлених) платником податку товарів (робіт, послуг); 3) товари (роботи, послуги) придбані (виготовлені) для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Вказані ознаки платником податку повинні бути підтверджені встановленими законодавством бухгалтерськими та податковими первинними документами.
Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивач правомірність віднесення суми 350 436 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним відповідно до договорів постачання №5/4 від 01.04.2010, № 8/5 від 01.05.2010 (а.с.118,176) придбано у ПП “Агро-По” овочі, фрукти, масло вершкове та інші продукти. На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні доручення та банківські виписки (а.с. 151-158), а на підтвердження фактичного отримання товару надано накладні (а.с.90,92,94,96,98,100,102,104,106,108,110,112,114,116).
Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання зазначених товарів саме у ПП “Агро-По”.
Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
На підтвердження виконання зазначених договорів постачання №5/4 від 01.04.2010, № 8/5 від 01.05.2010 (а.с.118,176) позивачем не надано належним чином оформлені специфікацій (п.4.1 договорів).
Надані ж позивачем накладні не можуть вважатись належними первинними документами на підтвердження придбання будівельних матеріалів та сантехніки, оскільки не відповідають вимогам ч.2. ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
А саме накладні не мають таких обов'язкових реквізитів як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від у ПП “Агро-По”, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної операції від зазначеного підприємства. Відповідно, зазначені документи не дають підстав для висновку щодо придбання позивачем будівельних матеріалів та сантехніки, тобто про перехід до нього права власності на товар.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В порушення зазначеного положення позивачем не надано інших доказів на підтвердження придбання товару саме від ПП “Агро-По”, як наприклад: довіреностей, та, зокрема, товарно-транспортних накладних або шляхових листів, наявність яких обов'язкова при транспортуванні товарів.
Про відсутність товарного характеру господарської операції також свідчить Акт невиїзної документальної перевірки ПП “Агро-По” №23/23-60/34724158 від 02.08.2010 проведеної Кіровоградською ОДПІ (а.с. 164-175).
З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів щодо наявності підстав, зокрема фактичного овочів, фруктів, масла вершкового та інших продуктів саме у ПП “Агро-По”, для віднесення суми у розмірі 350 436 грн. до валових витрат, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 87 609 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 87 609 грн.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачем в порушення пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 70 088 грн., в тому числі в квітні 2010 року на суму 40 580 грн., в травні 2010 року на суму 29 508 грн.
Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції з постачання овочів, фруктів, масла вершкового та інших продуктів від ПП “Агро-По” задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 91,93,95,97,99,101,103,105,107,109,111,113,115,117). Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Із зазначеного слідує, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 7.1 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно, податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту.
Як слідує з акту перевірки позивачем включено до податкових кредитів за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 70 088 грн., в тому числі в квітні 2011 року на суму 40 580 грн., в травні 2011 року на суму 29 508 грн.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарської операції придбання позивачем у ПП “Агро-По” овочів, фруктів, масла вершкового та інших продуктів. При цьому документів на підтвердження умов договору - специфікацій, передачі товару, транспортування надано не було.
Однак, як слідує з матеріалів справи позивач був платником податку на додану вартість, а тому зобов'язаний був вести податковий облік згідно Закону України „Про податок на додану вартість”,
У відповідності до п. п 1, 3 ч. 1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) на платника податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено зобов'язання вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обов'язки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру об'єкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.
Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання товару.
Крім того, відповідно до Акту Акті невиїзної документальної перевірки ПП “Агро-По” №23/23-60/34724158 від 02.08.2010 проведеної Кіровоградською ОДПІ, відповідно до якого за юридичною адресою підприємство не знаходиться, підприємство має ознаки фіктивності -відсутні наймані працівники, транспортні засоби, рухоме та нерухоме майно (а.с. 164-175).
Як вказано вище, згідно вимог чинного законодавства податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.
З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару, а тому висновок податкового органу про порушення пп. пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70 088 грн., штрафних санкцій -17 522 грн. є обґрунтованим.
Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення №0000272330 від 01.04.2011, №0000282330 від 01.04.2011., дійшов висновку, що вони є правомірним і не підлягають скасуванню.
Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Дата складання постанови в повному обсязі - 19.03.2012.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В. Сагун