Україна
05 березня 2012 року Справа № 1170/2а-3551/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
при секретарі -Мітіній І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000342300 від 10.06.2011 року, -
Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськобут»(в подальшому СП ТОВ «Світловодськобут»або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - Світловодська ОДПІ або відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 10.06.2011.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вході перевірки, результати якої стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, податковим органом встановлено не включення до складу валового доходу отримані кошти для погашення пені, штрафних санкцій у розмірі 207 847, 00 грн., але залишено без уваги, що фактично було проведено взаєморозрахунки та погашена заборгованість за спожитий газ, що відповідно до п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що не є валовим доходом.
Також, на думку позивача, відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення валових витрат за 3 квартали 2009 року на суму 487 284 грн., оскільки в розумінні пп. 5.3.3. п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначені кошти не є штрафом, неустойкою, пенею, а відповідно до судових рішень є сумою інфляції та трьох відсотків річних.
Крім того, відповідачем в ході перевірки встановлено порушення пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме включення до валових витрат сум по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 без відповідних документальних доказів. Однак, всі документальні докази понесення валових витрат було надано відповідачу під час перевірки.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача ( а.с.89 - 91 т.1).
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 28.03.2011 по 12.05.2011 посадовим особами Світловодської ОДПІ, проведена планова виїзна перевірка СП ТОВ «Світловодськобут», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, про що складено акт №108/2300/31678853 від 19.05.2011 (а.с. 12 - 54 т.1).
Як вбачається з вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення п.п. 4.1.6, п.4.1, ст.4, пп 5.2.5 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.6 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 196 982 грн.
На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 10.06.2011, яким за вказані порушення, згідно п.54.3 ст.54, ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 196 982 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 246 грн. (а.с. 10-11 т.1).
Вказане рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Кіровоградської області. Скарга, в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000342300 від 10.06.2011 залишена без задоволення (а.с.55-61 т.1).
Як слідує з акту перевірки та пояснень представників відповідача, в порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем до складу валового доходу не внесено отримані кошти для погашення пені, штрафних санкцій у розмірі 207 847, 00 грн., в т.ч. згідно договору за № 1021/193 від 10.12.2009 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 у розмірі 33 765 грн., згідно договору за №1020/193 від 10.12.2009 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 у розмірі 174 082 грн. В результаті вказано порушення підприємством занижено валові доходи у сумі 207 847, 00 грн. за 4 квартал 2010 року (а.с.16 т.1).
Так, відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року N 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року".
На виконання зазначеної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 193 затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Згідно зазначених норм законодавства укладено договір за № 1021/193 від 10.12.2009 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193 та договір за №1020/193 від 10.12.2009 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №193(а.с.62-65 т.1).
Пунктом 1.1 вказаних договорів встановлено, що предметом договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 193.
Відповідно до вказаних договорів сторона 5 -комунальне підприємство «Світловодській міський водоканал»перерахувала стороні 6 - СП ТОВ «Світловодськобут»(позивачу) кошти, відповідно у розмірі 33 765 грн. та 174 082 грн. для погашення заборгованості за теплову енергію (а.с.122 т.1).
Згідно п. 25 ст. 1 Бюджетного кодексу України міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Відповідно до п. 37 субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 4.1 ст. 4 визначено валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
До валового доходу згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються доходи з інших джерел, а п. 4.2 не передбачено, що доход у вигляді субвенції, одержаної підприємством з бюджету з метою державного регулювання цін, не має бути включений до складу валового доходу .
З огляду на викладене, суд не погоджується з позицією позивача, що сума отриманої субвенції у розмірі 207 847, 00 грн. не є валовим доходом у розумінні з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, висновок податкового органу щодо заниження валового доходу позивачем у сумі 207 847, 00 грн. за 4 квартал 2010 року, є законним і обґрунтованим.
Також, судом встановлено, що відповідно акту перевірки позивачем в порушення вимог пп. 5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищено валові витрати на суму 487 284 грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми штрафів, неустойки, пені за рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі №12/4 від 12.03.2009 та Дніпропетровського апеляційного суду у справі №12/4 від 28.05.2009 (а.с.18 т.1).
Відповідно пп. 5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Позивачем включено до складу валових витрат за 3 квартал 2009 року, на підставі рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №12/4 від 12.03.2009 та Дніпропетровського апеляційного суду у справі №12/4 від 28.05.2009 (а.с.66-69), суму сплачених дочірній компанії «Газ України»витрат від інфляції у розмірі 412 310, 30 грн. та три відсотки річних в розмірі 74 973, 96 грн.
При визначенні правових наслідків і відповідальності за порушення зобов'язання слід керуватися нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору;
зміна умов зобов'язання;
сплата неустойки;
відшкодування збитків і моральної шкоди.
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 612 Кодексу передбачено, що боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання.
При цьому таке зобов'язання в контексті норм Цивільного кодексу буде вважатися порушеним.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено ст. 625 Цивільного кодексу, якою, зокрема, зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
Таким чином, сума, яку згідно з нормами ст. 625 Цивільного кодексу сплачує боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, є санкцією за порушення грошового зобов'язання.
Отже, сплачені позивачем за рішенням суду внаслідок невиконання умов договору інфляційні відсотки та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 487 284 грн. не підлягають включенню до складу валових витрат платника податку.
Таким чином, висновок податкового органу, щодо завищення позивачем валових витрат на суму 487 284 грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми штрафів, неустойки, пені за рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі №12/4 від 12.03.2009 та Дніпропетровського апеляційного суду у справі №12/4 від 28.05.2009, є законним і обґрунтованим.
Суд вважає технічною помилкою зазначення позивачем у висновку Акту перевірки та в оскаржуваному рішенні порушення вимог пп. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, замість зазначеного в описовій частині Акту перевірки порушення вимог пп. 5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України, що не спростовує сам факт виявленого в ході перевірки порушення.
Суд критично ставиться до посилання позивача на аудиторський висновок щодо включення до складу витрат здороження енергоносіїв від 26.05.2008 (а.с.70), як доказ правомірності віднесення 487 284 грн. до валових витрат, оскільки із місту висновку не вбачається на підставі яких первинних документів та нормативно -правових актів аудитор дійшов до висновку викладеного у зазначеному документі. Крім того, сума вказана у висновку аудитора не відповідає сумі коштів включених позивачем до валових витрат.
Також, в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищено валові витрати на суму 92 795 грн. у зв'язку з тим, що підприємством віднесено до складу витрат суми які не мають документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та за придбанні товарно -матеріальні цінності.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Із зазначеного слідує, що до валових витрат платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність витрат у грошовій, матеріальній або не матеріальній основі; 2) витрати безпосередньо пов'язані із вартістю придбаних (виготовлених) платником податку товарів (робіт, послуг); 3) товари (роботи, послуги) придбані (виготовлені) для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Вказані ознаки платником податку повинні бути підтверджені встановленими законодавством бухгалтерськими та податковими первинними документами.
Зазначений висновок кореспондується з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивач правомірність віднесення суми 92 795 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним по усним правочинам придбано у СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2, відповідно будівельні послуги та товари. На підтвердження отримання, оплати послуг та товару позивачем надано первинні бухгалтерські та податкові документи (а.с.98-99, 101-103, 125-155, 162-242 т.1).
Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання будівельних послуг та матеріалів.
Так, фізичну особу ОСОБА_1 згідно наказу позивача 96/К від 02.09.2002 прийнято на посаду начальника будівельно -ремонтної дільниці (а.с. 156 т.1). Останній, працюючи на дільниці позивача, із штатом 20 робітників, надав позивачу будівельно -ремонтні роботи, як СПД ОСОБА_1 не маючи, згідно звітності по сплаті єдиного податку з 01.04.2009 по 31.12.2010 (а.с.157-161 т.1), найманої праці, на суму 64 895 грн. з 2 кварталу 2009 року по 4 квартал 2009 року.
Позивачем не надано доказів, що зазначені витрати безпосередньо пов'язані із вартістю придбаних у СПД ОСОБА_1П робіт.
Крім того, позивач придбав у СПД ОСОБА_2 товар (будівельні матеріали, запасні частини), який, відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку займався у 2-4 кварталі 2009 року роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами (а.с.123 т.1), на загальну суму 27 900 грн. з 2 кварталу 2009 року по 4 квартал 2009 року.
Позивачем не надано інших доказів на підтвердження придбання товару зокрема, товарно-транспортних накладних, наявність яких обов'язкова при транспортуванні товарів.
З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів щодо наявності підстав, зокрема фактичного будівельних робіт та товару, для віднесення суми у розмірі 92 795 грн. до валових витрат, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, №0000342300 від 10.06.2011, є законним, а тому в задоволені позовних вимог щодо скасування рішення належить відмовити.
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь відповідача судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Дата складання постанови в повному обсязі - 12.03.2012
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В. Сагун