06 березня 2012 року 2а-4621/11/1070
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарях судового засідання - Талалакіну С.М., Роздобудько Я.В. за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області
до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Васильківському районі
про стягнення витрат з виплати і доставки державної адресної допомоги, допомоги на поховання та поштових витрат,
УПФУ у Васильківському районі Київської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Васильківському районі з вимогами стягнути витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної соціальної допомоги до пенсії за період з 01.04.2008 р. по 01.09.2011 р. в сумі 1073200,74 грн., з яких: 1055956,52 грн. -сума виплаченої державної адресної допомоги; 2191,00 грн. - сума поштових витрат на доставку держаної адресної соціальної допомоги; 10213,63 грн. -сума допомоги на поховання.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду замінено неналежного позивача - УПФУ у Васильківському районі Київської області та належного позивача - УПФУ в м. Василькові та Васильківському районі Київської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з квітня 2008 р. по вересень 2011 р. особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ним здійснювалась виплата пенсій. У випадку, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму.
Зазначає, що виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якими також встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсій здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вказує, що позивачем у період з квітня 2008 р. по вересень 2011 року були понесені витрати з виплати і доставки державної адресної допомоги, допомоги на поховання та поштових витрат за період з у сумі 1073200,74 грн.
Оскільки позивачем понесені певні витрати, пов'язані як з виплатою і доставкою пенсії, так і з виплатою та доставкою щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, а відповідач відмовився відшкодовувати витрати, пов'язані з виплатою і доставкою щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, позивач звернуся до суду з позовом про стягнення вказаних сум.
У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Васильківському районі у судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що перелік виплат, які можуть здійснюватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та їх розмір, визначені Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Вказаний закон не передбачає такої виплати як щомісячна державна адресна допомога, тому він не вправі здійснювати відшкодування витрат на виплату і доставку такої допомоги такої допомоги за рахунок коштів Фонду.
У судових засіданнях представник відповідача також заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи з квітня 2008 р. по вересень 2011 р. УПФУ у Васильківському районі Київської області здійснювало виплату пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У тих випадах, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", а також постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Таким чином, упродовж вказаного періоду позивачем виплачено пенсії разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії. Загальна сума виплачених коштів за вказаний період становить суму 1055956,52 грн., з яких: 1055956,52 грн. - щомісячна державна адресна допомога; 2191,00 грн. -допомога на поховання померлого пенсіонера; 10213,62 грн. -витрати з поштового збору на доставку щомісячної державної адресної допомоги та допомоги на поховання.
Оскільки виплата пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника у який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач і відповідач щомісячно проводили звірку витрат по особових справах потерпілих. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами.
В результаті звірки відповідач визнав усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою пенсій. Однак, витрати, пов'язані з виплатою і доставкою щомісячної державної адресної допомоги, не визнав і відмовився їх відшкодовувати.
Крім того, відповідач відмовився відшкодовувати витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 2191,00 грн., оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній висновок МСЕК, який підтверджує, що смерть потерпілого настала за обставин, що надають підстави відносити цей випадок до страхового випадку).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В силу п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV).
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку на виробництві, що визначений ст. 5 вказаного Закону, є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Відповідно до ст. 15 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно із ст.ст. 13, 14 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. При цьому, під нещасним випадком розуміється обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Статтею 21 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV встановлено виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, відповідно до ст. 21 цього Закону, в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Порядок визначення розміру щомісячних страхових виплат визначається ст. 34 Закону України 23.09.1999 р. № 1105-XIV, якою передбачено, зокрема, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Виплата щомісячної адресної державної допомоги не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV.
Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Проте, у п. 4 вказаної Постанови, Кабінет Міністрів України також встановив, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Тобто, вирішуючи питання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги, Кабінет Міністрів України фактично прийняв рішення про розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Як вже зазначалось судом, Конституція України встановила, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності таким законом є Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, яким не передбачено здійснення виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Кабінет Міністрів України, відповідно до Конституції України та законів України, не наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19).
Це означає, що реалізуючі політику в сфері соціального захисту громадян і вирішуючи питання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії як соціальної гарантії громадян, зокрема, за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, визначених Конституцією та законами України.
В силу ч.4 ст. 9 КАС України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" в частині визначення джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги (за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків) застосуванню не підлягає.
Зважаючи на викладене, відмова відповідача у відшкодуванні витрат, понесених Пенсійним фондом України на виплату щомісячної державної адресної допомоги, є правомірною, оскільки правові підстави для такого відшкодування за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутні.
Що стосується відшкодування витрат у сумі 2191,00 грн. на виплату і доставку допомоги на поховання, що виплачена сім'ї померлого пенсіонера, суд зазначає наступне. Позивач не надав суду документів, які б підтверджували, що смерть потерпілого сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
Згідно п. 8 ст. 34 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві згідно порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 "Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. №826, Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2.08.2004 р. №112, та постанови Правління Фонду від 06.03.2006 р. №13 передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Отже, в постановах чітко зазначено, що допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у відшкодуванні вказаних витрат є правомірною, оскільки вони не можуть вважатися такими, що пов'язані з настанням страхового випадку, визначеного ст. 21 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV .
Відповідач не надав суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 березня 2012 р.