1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2012 р. м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі: головуючого Горблянського Я.Д., суддів І.В.Бойчука, Л.В.Перегінець секретаря Балагури М.О. з участю: представників апелянта - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Галицької районної виконавчої дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинення дій - за апеляційною скаргою Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Галицької районної виконавчої дирекції - на рішення Галицького районного суду від 08 лютого 2012 року, - в с т а н о в и л а: 06.10.2011 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Галицької районної виконавчої дирекції звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину - зміни до трудового договору від 01.11.2007 року №456, які прийняті 25.08.2010 року і зареєстровані в Галицькому районному центрі зайнятості 01.09.2010 року за №107, та зобов'язати ОСОБА_3 провести нарахування допомоги по вагітності і пологах ОСОБА_5 відповідно до договору від 25.08.2012 року № 456 зі змінами до нього, зареєстрованими у Галицькому районному центрі зайнятості 03.11.2008 року № 83. Рішенням Галицького районного суду від 08.02.2012 року у задоволенні позову відмовлено. ________________________________________________________________________________ Справа № 0904/53/2012 Головуючий у 1 інстанції - Юсип І.М. Провадження № 22-ц/0990/650/2012 Категорія 51 Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д. На дане рішення Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Галицької районної виконавчої дирекції подало апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушено норми матеріального законодавства. Вказує, що судом не було дано об'єктивну оцінку тому, що правочин - зміни до трудового договору від 01.11.2007 року №456, внесені 25.08.2010 року, і зареєстровані в Галицькому районному центрі зайнятості 01.09.2010 року №107 є фіктивним, оскільки його укладення не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що суперечить ст.203 ЦК України, а тому має бути визнаний судом недійсним. Вказує, що внесення змін до трудового договору, яким ОСОБА_5 встановлено посадовий оклад в сумі 2400 грн., було безпідставним і необґрунтованим та здійснено з наміром завищеного розміру матеріального забезпечення. Зазначає, що за період перевірки з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року підвищення посадових окладів ОСОБА_3 здійснював лише працівникам - вагітним жінкам на пізніх термінах вагітності, що свідчить про намір отримання завищеного розміру матеріального забезпечення - допомоги по вагітності та пологах. Тому просить скасувати рішення Галицького районного суду від 08.02.2012 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги. Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову Івано-Франківському обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Галицької районної виконавчої дирекції виходив з того, що спірний правочин, зміни до трудового договору від 01.11.2007 року №456, внесені 25.08.2010 року, і які зареєстровані в Галицькому районному центрі зайнятості 01.09.2010 року за №107 щодо збільшення розміру посадового окладу ОСОБА_5, був спрямований на реальне настання правових наслідків та був обумовлений об'єктивними причинами організаційно-господарського та господарсько-виробничого характеру. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою ст. 97 КЗпП. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Будь-яке додаткове втручання держави у сферу оплати праці в приватному секторі економіки не допускається, зокрема не може бути встановлено максимальний розмір заробітної плати для працівників. За цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода), та виробничому (колективний договір) рівнях, відповідно до ЗУ "Про колективні договори і угоди". Згідно зі ст. 21 КЗпП України, ст. 20 ЗУ «Про оплату праці» - оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту. Відповідно до ст. 14 ЗУ "Про колективні договори та угоди" зміни та доповнення до колективного договору протягом строку його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному колективним договором. З дотриманням вказаних положень та вимог законодавства до трудового договору №456 від 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та працівником ОСОБА_5 внесені зміни, якими передбачено, зміни заробітної плати з 0,25% від мінімальної заробітної плати на 2400 грн., час виконання робіт та прізвище працівника з ОСОБА_5 на ОСОБА_5 згідно свідоцтва про шлюб від 07.03.2008 року. Тобто сторони колективного договору дійшли згоди щодо розміру заробітної плати, про що зазначили в колективному договорі. Як вбачається з акту територіальної державної інспекції праці у Івано-Франківській області від 26.05.2011 року, при проведенні перевірки СПД ОСОБА_3, не виявлено порушень законодавства, що стосується збільшення посадового окладу ОСОБА_5 Посилання апелянта на фіктивність спірного правочину суд вважає безпідставним, зважаючи на наступне. Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Проте, як вбачається з відомостей про видачу зарплати за вересень та жовтень 2010 року заробітна плата працівнику ОСОБА_5 фактично виплачувалась, що підтверджує виконання умов трудового договору, а тому твердження апелянта про відсутність правових наслідків спірного правочину суд вважає надуманим. Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обгрунтованості. Підстав для його скасування і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів , - у х в а л и л а: Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Галицької районної виконавчої дирекції - відхилити. Рішення Галицького районного суду від 08 лютого 2012 року залишити без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Судді: Я.Д. Горблянський І.В. Бойчук Л.В.Перегінець