18 листопада 2011 р. Справа № 2а-2281/10/2029
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.12.2010р. по справі № 2а-2281/10/2029
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
03.11.2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.12.2010 року по справі № 2а-2281/10/2029 адміністративний позов залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі, вважає, що судом порушені норми процесуального права.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального права, з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Щодо позовних вимог за період з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України " Про Державний бюджет на 2009 рік "дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено . Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України . Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відповідач у 2009 році з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року включно повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним здійснення відповідачем позивачу доплати до пенсії з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року на підставі та у розмірах, встановлених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Крім того, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Залишаючи без розгляду позов за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з цим позовом за вказаний період.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 01.01.2007 року по 03.11.2009 року включно, оскільки позивач отримував пенсію за ці періоди щомісячно та відповідно був обізнаний у її розмірах.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року включно, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 3.7. Розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який набув чинності 30.07.2010 року було внесено зміни до КАС України, зокрема у ст.ст. 99, 100 зазначеного Кодексу.
Так, відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. .
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скороченя.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03). Застосовуючи мотиви та висновок Європейського суду з прав людини, який наведений в рішенні від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» до спірних правовідносин по вказаній справі, колегія суддів зазначає, що, виходячи з принципу юридичної визначеності, річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав встановлюється до позовів, які були подані до 30.01.2011 року, а до позовів, які подані після 30.01.2011 року - встановлюється шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів відзначає, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 29.10.2010 року, а отже враховуючи річний строк на звернення до суду та період за який позивач просив здійснити перерахунок його пенсії, захист прав позивача підлягають з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року включно.
Щодо позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 03.11.2009 року включно, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому посилання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав лише після відмови відповідача в перерахунку пенсії, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивач отримував пенсію щомісячно та відповідно був обізнаний у її розмірах.
Таким чином, доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом за період з 01.01.2007 року по 03.11.2009 року включно позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого залишення позову без розгляду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99,100, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3, п.4 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 203, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.12.2010 року по справі № 2а-2281/10/2029 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсіне страхування" та провести відповідні виплати з 04.11.2009 року по 31.12.2009 року включно.
Відмовити ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2007 року по 03.11.2009 року включно.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова за період з 01.01.2007 року по 03.11.2009 року залишити без розгляду.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >