Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
27 лютого 2012 р. №2а - 17315/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.
за участю представника позивача - Марченко Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант СТ" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант СТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000441800 від 29.11.2011 року на суму 31129,00 грн., №0000451800 від 29.11.2011 року на суму 38919,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 17.11.2011 року №3332/18/31941331 щодо порушення п.198.4 п.198.3 ст.198 ПК України, п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач зазначив, що висновки акту є необґрунтованими, зазначена позиція спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом.
Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ЦК України, ГК України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також висновки акту перевірки 01.06.2011 року №1251/23-03-05/37092055 контрагента позивача ТОВ "Промтехноопт", яка була проведена ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова.
Представник позивача Марченко Д.Ю. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином під розписку, причини неприбуття суду не повідомив.
Згідно ч.2 ст.128 КАС України - неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант СТ" (далі - ТОВ "Діамант СТ") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.04.2002 року (а.с.50), перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова як платник податків (а.с.53).
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області №12280 від 14.11.2005 року, видами діяльності ТОВ "Діамант СТ" за КВЕД є інші види оптової торгівлі, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, ремонт (спеціальний) тракторів та інших сільськогосподарських машин, ремонт (спеціальний) решти машин спеціального призначення, виробництво сільськогосподарських тракторів, посередництво з торгівлі різними товарами (а.с.52).
Фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Діамант СТ" (код 31941331) щодо взаємовідносин з ТОВ "Промтехноопт" (код 37092055) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р.
За результатами перевірки складений акт від 17.11.2011 року №3332/18/31941331 (а.с.22), яким встановлені порушення:
- п.198.4 п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті якого занижено ПДВ на загальну суму 31128,00 грн. (за січень 2011 року - 4057,00 грн., за лютий 2011 року - 10485,00 грн., за березень 2011 року - 16586 грн.);
- п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто завищено валові витрати за 1й кв. 2011 року на загальну суму 155640,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у 1-му кварталі 2011 року на суму 38911,00 грн.
За виявленими порушеннями керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р", а саме:
- від 29.11.2011 року №0000441800, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 31128,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.11);
- від 29.11.2011 року №0000451800, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток 38910,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.10).
З акту перевірки від 17.11.2011 року №3332/18/31941331 вбачається, що підставою для висновку щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, став акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 01.06.2011 року №1251/23-03-05/37092055 контрагента позивача - ТОВ "Промтехноопт". Посилаючись на вказаний акт перевірки, відповідач у акті від 17.11.2011 року №3332/18/31941331 зазначив про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Діамант СТ", а також зазначив, що правочини, укладені та такі, що виконувались від імені ТОВ "Промтехноопт" та позивачем за перевіряємий період, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Також відповідач в акті перевірки зробив висновок про те, що ТОВ "Промтехноопт" було безпідставно виписані податкові накладні на продаж товарів на адресу його контрагентів - покупців.
Таким чином, відповідачем на підставі акту перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 01.06.2011 року №1251/23-03-05/37092055 зроблено висновок щодо порушення позивачем п.198.4 п.198.3 ст.198 ПК України, п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Тобто, відповідач, на його думку, врахував нікчемність договорів, що укладені з підприємством-постачальником ТОВ "Промтехноопт", та зазначив, що угода, яка була укладена та виконувалась протягом перевіряємого періоду ТОВ "Діамант СТ" з постачальником ТОВ "Промтехноопт" не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.
Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ "Діамант СТ", виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між покупцем ТОВ "Діамант СТ" та постачальником ТОВ "Промтехноопт" укладено договір поставки від 01.12.2010 року №17 (а.с.55), згідно якого постачальник приймає на себе обов'язок надати товар: запасні частини, вузли і агрегати до сільськогосподарської, автомобільної, дорожньої спецтехніки; інструменти для металообробних станків; заготовки для деталей сантехніки; електрообладнання для АТС і телефонних компаній, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар. Згідно п.2.1 вказаного договору постачання товару відбувається самовивозом силами покупця.
На виконання умов договору ТОВ "Діамант СТ" прийняв товари, що підтверджується видатковими накладними (а.с.56, 58, 60, 62, 64, 66, 68), сплативши їх вартість, а ТОВ "Промтехноопт" були виписані податкові накладні від 23.03.2011 року №326 на суму ПДВ 2348,76 грн. (а.с.57), від 04.03.2011 року №150 на суму ПДВ 4479,69 грн. (а.с.59), від 01.03.2011 року №21 на суму ПДВ 9857,66 грн. (а.с.61), від 09.02.2011 року №138 на суму ПДВ - 1126,38 грн. (а.с.63), від 02.02.2011 року №54 на суму ПДВ 9358,79 грн., від 10.01.2011 року №61 на суму ПДВ 3378,46 грн. (а.с.67), від 04.01.2011 року №16 на суму ПДВ 678,87 грн., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором товарів.
Розрахунки між сторонами було здійснено у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промтехноопт", що підтверджується виписками з банку (а.с.70-80).
Транспортування товарів відбувалося на виконання умов договору від 01.12.2010 року №17 самовивозом силами покупця ТОВ "Діамант СТ", що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, довіреністю (а.с.170-174) та копіями товарно-транспортних накладних.
Факт поставки товару від продавця ТОВ "Промтехноопт" - покупцю ТОВ "Діамант СТ", тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, в яких пункт навантаження товару від ТОВ "Промтехноопт" - м.Мерефа Залізнодорожний туп., 32, а пункт розвантаження - м.Харків, пр.50 років ВЛКСМ, 56 (юридична адреса ТОВ "Діамант СТ").
Згідно договору від 01.12.2010 року оренди складських приміщень: орендодавець ПП "Бласт" передає орендарю ТОВ "Промтехноопт" у тимчасове володіння та користування частину складського приміщення, яке знаходиться за адресою м.Мерефа Залізнодорожний туп., 32, що підтверджується також актом прийому-передачі від 01.12.2010 року (а.с.44-49).
Таким чином, вказаний договір підтверджує знаходження у користуванні ТОВ "Промтехноопт" складського приміщення за адресою м.Мерефа Залізнодорожний туп., 32, звідки був навантажений товар по договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року №17.
Свої зобов'язання сторони за договором від 01.12.2010 року №17 виконали, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Крім того, позивачем надані договори купівлі продажу, поставки, а також видаткові накладні, довіреності на підтвердження виконання вказаних договорів з іншими контрагентами, зокрема КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", ТОВ "Рошен Гранд", ТОВ "Істок-Автозапчасть", ТОВ "Автопромпостач", ФОП ОСОБА_2, тощо (а.с.81-161).
Вищезазначені договори підтверджують подальше використання ТОВ "Діамант СТ" у своїй господарській діяльності придбаного товару від ТОВ "Промтехноопт".
Щодо порушення ТОВ "Діамант СТ" п.198.4 п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті якого, на думку відповідача, занижено ПДВ на загальну суму 31128,00 грн. (за січень 2011 року - 4057,00 грн., за лютий 2011 року - 10485,00 грн., за березень 2011 року - 16586 грн.), суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
В п.198.1 ст. 198 ПК України, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
При цьому, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
В п. 201.1 ст. 201 ПК України, передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В п. 201.6 ст. 201 ПК України, зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
В п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлено, що податкові накладні від 23.03.2011 року №326, від 04.03.2011 року №150, від 01.03.2011 року №21, від 09.02.2011 року №138, від 02.02.2011 року №54, від 10.01.2011 року №61, від 04.01.2011 року №16, виписані ТОВ "Промтехноопт", відповідають вимогам Податкового кодексу України.
На час укладання та виконання договору ТОВ "Промтехноопт" було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки, встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (а.с.35-43).
З аналізу положень Податкового кодексу України видно, що Кодекс визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -відсутність податкової накладної. Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.
Зі змісту зазначених вище актів перевірок позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, включених до складу податкового кредиту за січень - березень 2011 року.
В ході розгляду справи відповідачем ДПІ у Московському районі м. Харкова доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності придбаного товару та отриманих послуг з напрямом господарської діяльності позивача - не надано.
Факт наявності у позивача ТОВ "Діамант СТ" матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідних для здійснення основного виду діяльності та його здійснення - не заперечується відповідачем. Зазначені обставини знайшли своє відображення в актах перевірки позивача. Судом встановлено, що позивач здійснює наступні види діяльності: інші види оптової торгівлі, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, ремонт (спеціальний) тракторів та інших сільськогосподарських машин, ремонт (спеціальний) решти машин спеціального призначення, виробництво сільськогосподарських тракторів, посередництво з торгівлі різними товарами (а.с.52).
Оглянувши зміст правочину, суд зазначає, що предметом даного правочину не є речі, які обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону. Крім того, спірний правочин та первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єкта господарювання, які є сторонами правочину.
Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення № 88), що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем суду не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Приєднані до справи копії виписок з банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті придбаного товару від ТОВ "Промтехноопт" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, суд дійшов висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента-постачальника спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Діамант СТ" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Діамант СТ" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру отримати податкову вигоду.
Щодо посилання ДПІ у Московському районі м.Харкова на висновки акту перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 01.06.2011 року №1251/23-03-05/37092055 від ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова суд зазначає наступне.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування рішення, визнання дій неправомірними -задоволено. Скасовано накази Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 16.06.2011р. №681 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055), від 06.05.2011р. №529 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055). Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055), результати якої оформлені актом №1251/23-03-05/37092055 від 01.06.2011 р., а також щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055), результати якої оформлені актом №1489/23-03-05/37092055 від 01.07.2011 р.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 року апеляційну скаргу ДПІ Жовтневого району м.Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2011 року - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, посилання відповідача на висновки акту перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 01.06.2011 р. №1251/23-03-05/37092055 суд не бере до уваги.
Проаналізувавши положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податку правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем прерогативою визнавати правочини такими, що суперечать закону.
Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок № 985), суд дійшов висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.
Проте в акті перевірки позивача від 17.11.2011 року №3332/18/31941331 суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (сільськогосподарської продукції) у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Перевіряючи обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, суд враховує правові позиції Верховного суду України, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, та зазначає про відсутність в матеріалах справи даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру незаконно заволодіти майном Держави.
З приводу судження владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також зазначає, що в силу положень Цивільного та Господарського кодексу України, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом, є неможливим.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В ході розгляду справи відповідачем ДПІ у Московському районі м. Харкова за приписами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції за спірним правочином між ТОВ "Діамант СТ" та ТОВ "Промтехноопт". Відповідачем не доведено неможливість проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових фактів, економічних чинників.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд дійшов висновку про те, що в ході розгляду справи не підтвердився факт порушення позивачем положень Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного суд також дійшов висновку, що позивачем правомірно та відповідно до вимог Податкового кодексу України сформовано податковий кредит у період з січня по березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт".
Щодо порушення позивачем п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що на думку відповідача несе за собою завищення валових витрат за 1й кв. 2011 року на загальну суму 155640,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у 1-му кварталі 2011 року на суму 38911,00 грн., з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає наступне.
Договір від 01.12.2010 року №17 купівлі-продажу, укладений між ТОВ Діамант СТ" та ТОВ "Промтехноопт", підписаний сторонами та скріплений печатками, які відповідно до умов договору визначають вартість наданих товарів та фіксують факт постачання товару - якісно та в повному обсязі.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Також суд зазначає, що угода, укладена між ТОВ Діамант СТ" та ТОВ "Промтехноопт" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.
Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області №12280, видами діяльності ТОВ "Діамант СТ" за КВЕД є інші види оптової торгівлі, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, ремонт (спеціальний) тракторів та інших сільськогосподарських машин, ремонт (спеціальний) решти машин спеціального призначення, виробництво сільськогосподарських тракторів, посередництво з торгівлі різними товарами (а.с.52).
Таким чином, судом встановлено, що придбання товарів за вищезазначеним договором безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Діамант", що направлена на отримання доходу.
Відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.
На підставі зазначеного вище, з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів для використання у власній господарській діяльності, судом встановлено правомірність віднесення витрат на придбання товарів у 1-му кв. 2011 року на загальну суму 155640,00 грн., на підставі первинних документів, зокрема, договору купівлі продажу від 01.12.2010 року №17, видаткових накладних, податкових накладних.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000441800 від 29.11.2011 року на суму 31129,00 грн., №0000451800 від 29.11.2011 року на суму 38919,00 грн. прийняті відповідачем ДПІ у Московському районі м. Харкова необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант СТ" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова від 29.11.2011 року №0000441800, від 29.11.2011 року №0000451800.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова виготовлена у повному обсязі 03.03.2012 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.