Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
22 лютого 2012 р. №2а-13013/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
суддів - Білової О.В., Шляхова О.М.
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.
за участю сторін: представника позивача - Межової К.П.,
представника відповідача - Гіль А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Апія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення за результатами розгляду скарги, -
Позивач, Приватна фірма "Апія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Харкові від 21.09.2010 р. № 0000150818/0, від 26.10.2010 р. № 0000150818/1, від 26.11.2010 р. № 0000150818/2 та рішення ДПА України від 27.01.2011 р. №1884/6/25-0515.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПФ "Апія" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Таміра" та правильності обчислення ПДВ за період січень 2009 року та лютий 2009 року, якою встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ у січні 2009 року та лютому 2009 року на загальну суму 4010980,01 грн. За результатами перевірки складено акт від 07.09.2010 року №3287/18-010/18-010/25613488, на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010 року №0000150818/0. В ході адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.10.2010 року №0000150818/1, від 26.11.2010 року №0000150818/2, а також рішення ДПА України від 27.01.2011 р. №1884/6/25-0515. Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає неправомірним донарахування ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач мав законні підстави на включення суми ПДВ за січень 2009 року та лютий 2009 року на загальну суму 4010980,01 грн. до складу податкового кредиту. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, ЦК України та ГК України.
Відповідач СДПІ ВПП в м. Харкові проти позову заперечував, від представника відповідача Гіль А.В. до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період січень 2009 року та лютий 2009 року встановлено його завищення на суму 4010980,01 грн. При перевірці правильності формування податкового кредиту за період січень 2009 року та лютий 2009 року встановлено, що згідно із даними поданої ПФ «Апія»податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2009 року та лютий 2009 року, ПФ «Апія»відображає у складі податкового кредиту взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Таміра». В ході аналізу наданої звітності підприємства, після надання декларацій з ПДВ за січень та лютий 2009 року, від 16.02.2009 року №1710 та від 17.03.2009 року №3804 відповідно до складу податкового кредиту яких включено суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Таміра" - не встановлено фактів надання уточнюючих розрахунків або коригування податкового кредиту за вказані місяці у бік зменшення за рахунок сторнування сум податкового кредиту, отриманого по взаємовідносинах з ТОВ "Таміра". Зазначене підтверджується листами Луцької ОДПІ від 31.08.2010 року №7075/7/15-115, від 31.08.2010 року №7074/7/15-115 та листом ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 06.09. 2010 року №44467/7/18/18-011, з яких вбачається, що податкові декларації з ПДВ ТОВ "Таміра" за лютий 2009 року та січень 2009 року не визнані як податкова звітність. Таким чином, контрагентом позивача ТОВ "Таміра" не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ, а позивачем в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Таміра»у червні 2010 року на суму 4010980,01 грн.
Представник позивача Межова К.П. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.
Представник відповідача СДПІ ВПП в м. Харкові Гіль А.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.
Представник відповідача ДПА України у судове засідання не прибув.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача СДПІ ВПП в м. Харкові, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Приватна фірма "Апія" зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.06.1998 року (а.с.10), перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові (а.с.155). Видами діяльності ПФ «Апія»за КВЕД є: інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами, оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (а.с.12).
Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові проведена документальна невиїзна перевірка ПФ "Апія" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Таміра" та правильності обчислення ПДВ за період січень 2009 року та лютий 2009 року.
За результатами перевірки складено акт від 07.09.2010 року №3287/18-010/18-010/25613488 (а.с.132), висновками якого встановлено порушення:
- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ у січні 2009 року та лютому 2009 року на загальну суму 4010980,01 грн. (у січні 2009 року - 2666666,67 грн., у лютому 2009 року - 1344313,34 грн.).
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010 р. №0000150818/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 6 016 470,02 грн. (4 010 980,01 грн. - основний платіж, 2005490,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.7).
За результатами адміністративного оскарження винесені податкові повідомленні-рішення від 26.10.2010 р. №0000150818/1, від 26.11.2010 р. №0000150818/2 (а.с.8-9) про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 6 016 470,02 грн., а також прийнято рішення ДПА України від 27.01.2011 р. №1884/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги (а.с.20-23), згідно якого скаргу залишено без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що ПФ "Апія" згідно з договором поставки від 01.01.2004 року №4 к/п (а.с.79), на підставі видаткових накладних (а.с.111-114), податкових накладних (а.с.81-110) на суму 24065880,11 грн. (в т.ч. ПДВ 4010980,01 грн.), виписаних ТОВ "Таміра" віднесло до складу податкового кредиту у січні та лютому 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 4010980,01 грн., а саме: у січні 2009 року - 2666666,67 грн., у лютому 2009 року - 1344313,34 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 07.09.2010 року №3287/18-010/18-010/25613488 (а.с.132-143), Луцькою ОДПІ листами від 22.04.2009 року №1927/7/15-115, від 22.04.2009 р. №1928/7/15-115 повідомлено, що подана ТОВ “Таміра” в Луцьку ОДПІ декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року та лютий 2009 року заповнена з порушенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 року № 702/10982 та Методичних рекомендацій щодо централізованого прийняття та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України від 31.12.2008 року № 82, тому згідно із вимогами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 від 21.12.2000 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зазначена декларація (з додатками) не визнана Луцькою ОДПІ як податкова звітність та поставлена “до відома”.
Також Луцькою ОДПІ було повідомлено, що станом на 07.04.2010 р. ТОВ “Таміра” на обліку в Луцькій ОДПІ не перебуває, оскільки у зв'язку із зміною місцезнаходження на м. Харків, вул. Енгельса, 24, платника знято з податкового обліку в Луцькій ОДПІ та направлено до ДПІ у Ленінському районі м. Харків.
Згідно з даними бази ДПА України «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»податкова декларація з ПДВ за січень 2009 р. (вх.№ 773516871 від 16.02.2009 р.), додаток 5 до неї (вх. № 7734 від 16.02.2009 р.) та за лютий 2009 р. (вх.№16871 від 16.03.2009 р.), додаток 5 до неї (вх.№16870 від 16.03.2009 р.) по ТОВ „Таміра" прийняті Луцькою ОДПІ у Волинській області “до відома".
Луцька ОДП повідомила, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2009р. з виправленими показниками до Луцької ОДПІ ТОВ “Таміра” не подавалась.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова повідомлено, що податкова декларація з ПДВ ТОВ "Таміра" за січень 2009 р. Додатком 1 та Додатком 5 надана 16.02.2009 р. (вх. № 7735 від 16.02.2009 р.), за лютий 2009 р. надана 16.03.2009 р. (вх. № 16871 від 16.03.2009 р.), податкові декларації отримали статус “Не визнано як податкова декларація".
Також зазначено, що станом на 03.09.2010 р. підприємством ТОВ "Таміра" уточнюючих розрахунків за вказані періоди не подано.
На момент перевірки до СДПІ ВПП у м.Харкові не надходила інформація стосовно надання керівником ТОВ "Таміра" нових декларацій разом зі сплатою відповідного штрафу або оскарження керівниками ТОВ "Таміра" рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
На підтвердження наведених фактичних даних відповідачем СДПІ ВПП в м. Харкові надано до матеріалів справи відповідні запити та листи Луцької ОДПІ у Волинській області та ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (а.с. 159-165).
З листа ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 06.09.2010 року № 4446/7/18-011 вбачається, що станом на 03.09.2010 року підприємством ТОВ «Таміра»уточнюючих розрахунків за вказані періоди не подано.
В ході перевірки позивачем надано витяг з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень та лютий 2009 р., в якому зазначено податкові накладні на суму ПВД в розмірі 4010980,01 грн.
Проте з акту перевірки ПФ "Апія" від 07.09.2010 року №3287/18-010/18-010/25613488 вбачається, що податковий орган робить висновок про те, що у ПФ «Апія»не виникає права на податковий кредит, оскільки не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи те, що контрагентом позивача -ТОВ «Таміра»не задекларовано об'єкту оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ.
Згідно договору поставки від 01.01.2004 року №4 к/п (а.с. 79), ТОВ "Таміра" (постачальник) передає, а ПФ "Апія" (покупець) отримує та сплачує товари у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у накладних, рахунках, чеках та інших документах.
Як вбачається з копій податкових накладних (а.с. 81-110) та видаткових накладних (а.с. 111-114) ТОВ “Таміра”, які надані позивачем до матеріалів справи, предметом договору поставки від 01.01.2004 року №4 к/п є постачання відео-, аудіо- та побутової техніки, зокрема, телевізорів, холодильників, фотокамер, музичних центрів, плит, автоакустики, тощо, а також постачання харчових продуктів, зокрема, чаю, кофе, солі, майонезу, какао, консерв, гірчиці, кетчупу, тощо.
Поставка зазначених ТМЦ, виходячи з їх фізичних властивостей -ваги та об'єму, безумовно передбачає їх транспортування відповідними транспортними засобами.
Крім того, суд зазначає, що харчові продукти, придбані позивачем у ТОВ "Таміра", є товарами, які швидко псуються, що передбачає особливі температурні та гігієнічні умови для їх транспортування та зберігання.
Згідно умов договору поставки від 01.01.2004 року №4 к/п (п.2), поставка товарів на склад ПФ "Апія" здійснюється транспортом постачальника ТОВ "Таміра" за його рахунок.
При цьому суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних підтверджень щодо фактичного здійснення перевезення ТМЦ, вказаних у податкових накладних від 31.01.2009 року №10, від 28.02.2009 року №15, від 28.02.2009 року №17, від 28.02.2009 року №18, від 28.02.2009 року №19, тобто не надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, тощо. Також не надано суду позивачем договорів про надання послуг перевезення та зберігання ТМЦ, належних доказів зберігання придбаних товарів (складських квитанцій, тощо).
Суд не бере до уваги наданий позивачем до матеріалів справи договір зберігання №11/11/08 від 01.12.2008 року з додатковими угодами (а.с.72-78) між ПФ "Апія" та ІП "Малахит", а також накладну на зберігання товару від 21.01.2009 року, оскільки з аналізу наведених документів не вбачається будь-якого зв'язку між товаром, що наведено у накладній, та товарно-матеріальними цінностями, придбаними за договором поставки від 01.01.2004 року №4 к/п. Крім того, накладна на зберігання датована 21.01.2009 року, у той час як податкові накладні датовані також 13.02.2009 року, 14.02.3009 року, 15.02.2009 року, 16.02.2009 року, тобто після прийняття товару на зберігання, що унеможливлює логічний зв'язок цих документів.
Крім того, накладна на зберігання не містить посилання на конкретний договір зберігання №11/11/08 від 01.12.2008 року, у накладній не зазначена жодна з адрес складських приміщень для зберігання товару, визначених у договорі зберігання №11/11/08 від 01.12.2008 року та додаткових угодах до нього, тобто ці документи навіть не узгоджуються між собою.
З урахуванням відсутності у позивача доказів на підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, надані позивачем договір зберігання №11/11/08 від 01.12.2008 року з додатковими угодами (а.с.72-78) між ПФ "Апія" та ІП "Малахит", а також накладна на зберігання товарів від 21.01.2009 року не є належними доказами по справі та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявність у підприємства ПФ “Апія” податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ПФ “Апія” не виникає, оскільки всупереч вимог ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не виникло об'єкту оподаткування.
Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:
передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;
передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;
поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;в інших випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Факт реальності здійснення поставок ТМЦ позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо постачальника вказаного товару, умов його транспортування тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.
Контрагентом ТОВ “Таміра” подана податкова декларація, яка заповнена з порушенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982, її не визнано як податкову звітність і поставлено “до відома”.
На час розгляду справи статус вказаної декларації не змінено.
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження товарності та реальності правочину та об"єкту оподаткування за правочином з контрагентом ТОВ "Таміра" не надано витребуваних судом товаросупровідних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та ін.), договорів на перевезення, доказів оприбуткування товару та складського зберігання, документів на підтвердження використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р., № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Таким чином, в порушення вимог п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, зі змінами та доповненнями, ПФ “Апія” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ “Таміра” на суму ПДВ 4010980,01 грн.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Враховуючи викладене та на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість доводів відповідача СДПІ ВПП в м. Харкові щодо порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідачем СДПІ ВПП в м. Харкові правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем СДПІ ВПП в м. Харкові обґрунтовано нараховане позивачу податкове зобов'язання по ПДВ в розмірі 6016470,02 грн. (4010980,01 грн. - основний платіж, 2005490,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач СДПІ ВПП в м. Харкові при винесенні податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010 р. №0000150818/0, від 26.10.2010 р. №0000150818/1, від 26.11.2010 р. №0000150818/2 діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначені рішення прийняті з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, є правомірним та не підлягають скасуванню, а також рішення ДПА України від 27.01.2011 р. №1884/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення, є обґрунтованим, законним та не підлягає скасуванню, через що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватної фірми "Апія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010 року №0000150818/0, від 26.10.2010 року №0000150818/1, від 26.11.2010 року №0000150818/2 та рішення за результатами розгляду скарги від 27.01.2011 року №1884/6/25-0515 -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова виготовлена у повному обсязі 29.02.2012 року.
Головуючий суддя Л.М. Мар'єнко
судді О.В. Білова
О.М. Шляхова