10 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-246/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мирошниченка В.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від імені якої діє територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати прийняту начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області постанову про застосування фінансових санкцій від 10.01.2012р. №017244.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, якою взагалі не передбачено обов'язкової наявності у водія, що здійснює перевезення вантажів, індивідуальної контрольної книжки. Також зазначив, що ведення індивідуальної контрольної книжки покладений саме на водія транспортного засобу, а не на перевізника. При цьому вважає, що відповідач не довів факт відсутності у водія індивідуальної контрольної книжки, обов'язку перевізника щодо її ведення, між тим вказана книжка ведеться водієм ОСОБА_2 з 2010 року, що взагалі виключає порушення.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав суду заяву від 06.02.2012р. про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю.(а.с.23)
Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи призначеної на 10.02.2012р. без його участі, зазначивши, що позовні вимоги не визнає та надав письмові заперечення на позов з додатками.
Заперечення обґрунтовані тим, що п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, передбачено, що водій, який керує колісним транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку, яка є одним із документів, передбачених законодавством України, на підставі яких виконується пасажирські та вантажні перевезення автомобільним транспортом та оформлення якої передбачено статтями 39 та 48 Закону України „Про автомобільний транспорт”. Також посилався на ст.18 Закону України „Про автомобільний транспорт”, згідно якої встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Тому вважає, що штраф до позивача застосовано правомірно.
Згідно частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі по тексту -Закон) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Судом встановлено, що 10.11.2011 р. водій ОСОБА_2, який працює у ФОП ОСОБА_1 -керував автомобілем МАЗ 543203220 н.з. НОМЕР_1 на шляху а/д Знам'янка-Луганськ-Ізварино. Під час перевірки документів встановлено, що водій керував транспортним засобом без оформлення індивідуальної контрольної книжки, чим порушив вимоги ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт”.
Для засвідчення факту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складено акт №050396/1 від 10.11.2011р.
Згідно зазначеного акта, водій ОСОБА_2 надав пояснення про причини порушення „думал что будет введена с нового года 2012г.” та поставив свій підпис під поясненнями.(а.с.44)
Відповідно до п.п.25, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Листом від 30.12.2011р. №12/3-30-3427 позивача було повідомлено про необхідність прибути 10.01.2012р. до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області для участі у розгляді справи стосовно вчиненого порушення згідно акта №050396/1.(а.с.14)
На розгляд справи 10.01.2012р. ФОП ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся належним чином, що не заперечується в позовній заяві самим позивачем.
10.01.2012р. начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області розглянув справу стосовно порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме -за неоформлену у водія транспортного засобу МАЗ 543203220 н.з. НОМЕР_1 під час виконання вантажних перевезень індивідуальної контрольної книжки, та виніс постанову №017244 від 10.01.2012р. про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 1700 грн. (а.с.16, 45)
Суд не приймає доводи позивача стосовно того, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки статтею 48 цього Закону визначено вичерпний перелік документів, які повинні бути в автомобільного перевізника, водія, що здійснюють вантажні перевезення, відповідно до наступного.
Згідно статті 48 Закону України „Про автомобільний транспорт” 5 квітня 2001 року N 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Такими документами для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз.3 частини першої статті 60 Закону N 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.
Відповідно до п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106 (далі по тексту -Положення), водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Судом встановлено, що транспортний засіб МАЗ 543203220 н.з. НОМЕР_1 тахографом не обладнаний, даний факт не заперечується ні позивачем, ні водієм перевізника.
Крім того, водієм вказаного транспортного засобу зазначено в акті про причини порушення власноручно про те, що він думав, що обов'язковість оформленої індивідуальної контрольної книжки буде введена лише з 2012 року.
Згідно положення статті 18 Закону N 2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до п.7.1. Положення державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюється посадовими особами урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, яким є Головавтотрансінспекція.
З викладеного вбачається, що у водія, який керує транспортним засобом, серед документів, передбачених статтею 48 Закону N 2344-III, повинна бути оформлена індивідуальна контрольна книжка, яка віднесена до інших документів, передбачених законодавством України, а тому, враховуючи, що на момент проведення перевірки у водія позивача не було індивідуальної контрольної книжки, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування фінансових санкцій в сумі 1 700,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя-підпис
З оригіналом згідно:
Суддя В.С. Мирошниченко