Іменем України
23.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.
з участю секретаря : Васильцюн І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, і ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року по справі за позовом ВАТ “Мукачівський пивоварний завод” до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної, працівником, -
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року задоволено позовні вимоги ВАТ “Мукачівський пивоварний завод”.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно скасування рішення суду в частині вимог до них та ухвалення нового рішення про відмову в позові. Мотивують її тим, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ухвалено в порушення вимог норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник апелянтів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі адвоката ОСОБА_5, яка діє на підстав угоди підтримала, вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити таку з наведених підстав.
Представник позивача в особі ОСОБА_6 заперечила, вимоги апеляційної скарги й просила відхилити таку.
Відповідачка ОСОБА_4 підтримала, вимоги апеляційної скарги.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах та між ними було укладено договори про повну матеріальну відповідальність. Відповідачі взяли на себе зобов'язання по збереженню ввірених їм товарно-матеріальних цінностей. Та не здобуто доказів наявності неналежних умов зберігання товару.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги на є те, що позивач не довів наявності умов заподіяння шкоди винними протиправними діями відповідачів. Не зазначено в чому полягали винні дії та чи було створено умови для збереження схоронності матеріальних цінностей. Не враховано, що матеріальні цінності передавались завідуючій магазину ОСОБА_3, а також те, що вона використовувала, гроші з каси на свої потреби.
Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За загальним правилом ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права й законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Матеріалами справи стверджено, що в магазині “Флагман” працювали ОСОБА_3, завідуюча магазином та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, продавці магазину. Із зазначеними працівниками було укладено договори про повну матеріальну відповідальність у різні періоди прийняття їх на роботу, /а.с. 9, 12, 13, 15/.
На підставі договорів про повну матеріальну відповідальність, відповідачі при виконанні роботи безпосередньо пов'язаної зі зберіганням, продажем (відпуском) переданих їм матеріальних цінностей, прийняли на себе повно матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання доручених їм позивачем матеріальних цінностей та зобов'язались дбайливо ставитись до переданих їм на зберігання матеріальних цінностей, і приймати міри до уникнення нанесення шкоди. Своєчасно інформувати позивача про всі обставини, загрожуючи забезпеченню збереження переданих їм на зберігання матеріальних цінностей. Вести облік, складати, своєчасно подавати товарно-грошові звіти про рух та залишки переданих їм на зберігання матеріальних цінностей, і приймати участь в інвентаризації матеріальних цінностей, підписувати акти інвентаризації.
Як передбачено п. 1 ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання, або для інших цілей.
А письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією із працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади, або виконують роботи, безпосередньо зв'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, 1351 КЗпП України.
У результаті проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів у магазині “Флагман” від 28-29 липня 2011 року виявлено нестачу на загальну суму 179732,70 гривень. У тому числі не включено до товарно-грошових звітів накладні на загальну суму 14868,60 грн., /а.с. 10, 18-39/. Та згідно актів результатів перевірки цінностей від 02.09.2011 року виявлено нестачу матеріальних цінностей у ОСОБА_4 на суму 716,32 грн., а ОСОБА_1 на суму 1256,05 грн.. У акті результатів перевірки цінностей від 09.09.2011 року виявлено нестачу матеріальних цінностей у ОСОБА_2 на суму 1371,56 грн., /а.с. 69-71/.
Із цього слідує, що відповідачами допущено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 183076 грн. 63 коп., яка й підлягає відшкодуванню ними.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1 й ОСОБА_2 наданих ними після проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Вони щотижнево робили звірку між собою, записуючи все в зошити. А завідуюча магазину повідомляла їх, що все в порядку з обліком. Та пояснити як виникла нова недостача, не може, /а.с. 44, 46/.
Із цього слідує, що апелянтки, хоч і вели між собою облік товару, проте не здійснювали такий у цілому по магазину й не складали, і не подавали товарно-грошові звіти про рух та залишки переданих їм на зберігання матеріальних цінностей, що є порушенням взятих на себе зобов'язань.
Приймання товарно-матеріальних цінностей у магазині здійснювала як сама завідуюча так і апелянтки, коли така була відсутня.
А звідси твердження апелянтів, що їм не передавались товарно-матеріальні цінності на зберігання є безпідставним.
Крім цього, апелянтами не надано суду доказів того, що позивач не створив умов, і не забезпечив, схоронність товарно-матеріальних цінностей, переданих їм на відповідальне зберігання. Таким чином, у апелянтів немає підстав стверджувати, що виявлена недостача в магазині при виконанні ними своїх обов'язків продавців, відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску.
Твердження про те, що ОСОБА_3 здавала на пульт охорони магазин після закінчення робочого часу, а тому мала можливість забрати товар є тільки припущенням апелянтів. У той же час і ОСОБА_1 здавала, магазин на пульт охорони пізніше після закінчення робочого часу, /а.с. 196/.
Посилання апелянтів на пояснення ОСОБА_3 із приводу того, що вона брала гроші з каси не являється підставою для звільнення апелянтів від відповідальності взятої на себе договорами про повну матеріальну відповідальність. А крім цього, після звільнення ОСОБА_3 з роботи, у магазині також виникали нестачі за період з 29.07. по 09.09.2011 року, які частково погасили апелянтки, /а.с. 102/.
Та оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного й висновків суду першої інстанції, а тому, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, і ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________