Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 2-а-3309/11
Провадження № 2-а/1616/86/2012
08.02.2012м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді: Тимчука Р.І.,
при секретарі: Жолонці О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтави адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАЇ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області в особі інспектора ДПС Коняєва П.В., про скасування постанови від 13 вересня 2011 року про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до УДАЇ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області в особі інспектора ДПС Коняєва П.В., у позові зазначив, що 13 вересня 2011 року близько 1 год. 25 хв. він керував автомобілем Джилі, номерний знак НОМЕР_1 на підставі доручення і, рухаючись по автодорозі Р-52 у с.Партизанське в Дніпропетровській області, був зупинений інспектором ДАІ прапорщиком міліції Коняєвим Павлом Володимировичем, який пояснив, що він порушив ПДД, перевищив швидкість і пред'явив для доказу прибор на якому було видно цифру 104. Швидкісний режим на даному відрізку дороги він не порушував і рухався з, допустимою правилами дорожнього руху, швидкістю. На його прохання пояснити, яке відношення має показник прибору, яким інспектор робив замір швидкості до його автомобілю, інспектор проігнорував. Також ОСОБА_1 пояснив, що попутно з ним в одному напрямку рухались інші автомобілі, і взагалі невідомо чия швидкість відображена на приборі інспектора. В супереч заперечень його вини інспектор склав адміністративний протокол і виніс постанову про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. Вважає, що інспектор ДПС Коняєв П.В. склав адміністративний протокол і виніс постанову про накладення стягнення у вигляді штрафу 255грн., без достатніх на те підстав, тому що не довів, що показник його прибору - це саме та швидкість, з якою рухався автомобіль, яким він керував. Інспектор робив замір швидкості прибором «Сокол»№03009308, сертифікат на який відмовився мені показати, даний прибор був офіційно знятий з виробництва 01.01.2008 року. Просить, скасувати постанову, про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255грн., винесену 13.09.2011 року ІДПС Коняєвим П.В.
В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився не попередивши суд про причини своєї неявки, хоча про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Частиною 4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття - розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.
Суд, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 13 вересня 2011р., керуючи автомобілем Джилі д.н.з. ВІ 7147 ВЕ рухався по автодорозі Р-52 у с.Партизанське в Дніпропетровській області. Близько 01год. 20хв. був зупинений інспектором ДПС Коняєвим П.В., який склав протокол про адміністративне правопорушення серія АЕ № 457353 та постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АЕ1 № 156097 від 13 вересня 2011р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, а саме перевищення швидкості на 44км/год на автодорозі Р-52 у с.Партизанське, вимір проводився пристроєм Сокол № 0309308, та притягнуто до відповідальності на підставі ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 255грн.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому постанова про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 156097 від 13 вересня 2011 року відносно останнього є незаконною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14, 70, 71, 128, 138, 159-163, 167, 186, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 280, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 156097 від 13 вересня 2011 року, складену інспектором ДПС Дніпропетровської РБ ДПС Коняєвим П.В., відносно ОСОБА_1, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн. - скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Р. І. Тимчук