13 січня 2012 року о 16 год. 51 хв. Справа № 0870/261/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, перекладача ОСОБА_3 розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області
до громадянина Республіки Узбекистан - ОСОБА_2
про примусове видворення іноземця,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (далі за текстом - позивач або ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) до громадянина Республіки Узбекистан - ОСОБА_2 (далі за текстом - відповідач) про примусове видворення іноземця.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити обґрунтовуючи тим, що відповідач, прибувши в Україну із Республіки Узбекистан 11.04.2010 ігноруючи норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про імміграцію» без відповідної реєстрації в органах внутрішніх справ України і отримання виду на проживання мешкав у АДРЕСА_1. Під час перебування в Україні порушував імміграційне законодавство, про що свідчить його притягнення 08.04.2011 Жовтневим районним судом м.Запоріжжя до адміністративної відповідальності за ст.203 КУпАП. У добровільному порядку рішення Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про примусове повернення, прийняте 07.04.2011 відповідач не виконує.
Відповідач проти заявленого позову не заперечував, надавши суду пояснення про те, що готовий виїхати за межі України та придбає відповідні проїзні документи. Тривале перебування на території України, без відповідної реєстрації, відповідач пояснює безгрошів'ям, відсутністю матеріальної можливості придбання проїзних документів додому.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.
В позовній заяві зазначено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 ухиляється від виїзду після прийняття рішення про примусове повернення за межі України. Під час перебування в Україні відповідач порушив правила перебування, з питання продовження терміну перебування в Україні до ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області не звертався.
Громадянин Республіки Узбекистан - ОСОБА_2 не позбавлений громадянства Республіки Узбекистан і не набував правових підстав до постійного мешкання в Україні відповідно до ст.ст.7, 10, 31 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» №3671-VI від 08.07.2011, пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Отже, відсутні правові підстави для застосування до відповідача положень ст.ст.32, 33 Конвенції ООН «Про статус біженців» від 1951 року, Протоколу щодо статусу біженців, 1967 року (Закон України № 2942-ІІІ від 10.01.2002 про приєднання).
З пояснень відповідача, наданих суду, матеріалів справи, зібраних органами внутрішніх справ України відомостей встановлено, що він не є жертвою політичних репресій у власній країні, прибув до України не з метою отримання політичного притулку.
Також позивачем, відповідачем не надано відомостей про те, що ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.14-16 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» №3739-VI від 20.09.2011 оформив статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Під час затримання відповідача працівниками міліції з'ясовано, що відповідач прибув на Україну з метою працевлаштування.
До правоохоронних органів з питань реєстрації відповідач не звертався.
Позивачем до суду надано Рішення про видворення за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 затверджене 08.04.2011 заступником начальника ГУМВС України в Запорізькій області, за грубе порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців. Вказаним рішенням відповідач зобов'язаний покинути територію України до 08.05.2011, йому заборонено подальший в'їзд на територію України на шість місяців, до 08.10.2011. Відповідач 07.04.2011 під розпис ознайомлений з вказаним рішенням.
Позивачем відповідно до ст.10 Закону України «Про міліцію», в порядку контролю, встановлено, що ОСОБА_2, який тимчасово мешкав у АДРЕСА_1, незважаючи на наявність рішення про його видворення продовжує перебувати на території України на нелегальному становищі, ухиляється від виїзду.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - це іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Згідно з п.19 «Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджених 29.12.1995 постановою Кабінету Міністрів України №1074, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Встановлено, що Рішення про видворення за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 від 08.04.2011 на день судового розгляду справи не скасоване.
За приписами ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно з п.47 «Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджених 29.12.1995 постановою Кабінету Міністрів України №1074, затриманню і примусовому видворенню органами внутрішніх справ, охорони державного кордону або СБУ підлягають іноземці та особи без громадянства на підставі винесеної за зверненням зазначених органів постанови адміністративного суду (далі - адміністративне видворення), якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
Судом з'ясовано, що виїзд/видворення відповідача до Республіки Узбекистан не загрожуватиме його життю або свободі, не створюватиме небезпеки за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; йому не загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; його життю або здоров'ю, безпеці або свободі не загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; відповідачу не загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Отже, перешкоди видворенню, визначені ч.1 ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 121, 158-163, 183-5 КАС України; ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
Позов задовольнити.
Примусово видворити іноземця - ОСОБА_2), громадянина Республіки Узбекистан, ІНФОРМАЦІЯ_2, (національний паспорт громадянина Республіки Узбекистан НОМЕР_1, виданий 05.04.2010, дійсний до 21.11.2015).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Судові рішення у визначених адміністративних справах відповідно до ч.5 ст.183-5 КАС України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п'ятиденний строк з дня їх проголошення.
Судові рішення у визначених цією статтею адміністративних справах набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції (ч.7 ст.183-5 КАС України).
Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку (ч.8 ст.183-5 КАС України).
Постанова виготовлена у повному обсязі 13.01.2012.
Суддя (підпис) О.О. Прасов
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов