91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
12.03.12 Справа № 4пд/5014/290/2012
Розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства “Завод продовольчих товарів “Каре”, м. Луганськ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре”, м. Луганськ
відповідача-2 Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії, м. Луганськ
про визнання договору поруки до кредитної угоди недійсним
Суддя Старкова Г.М.
за участю секретаря судового засідання Макаренка В.А.
у присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 18.11.2010;
від 1-го відповідача - не прибув;
від 2-го відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 509 від 20.10.2011.
Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007, укладеного між Приватним підприємством “Завод продовольчих товарів “Каре”, Акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре”.
Позивач у судовому засіданні 16.02.2012 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у засідання суду 16.02.2012, 01.03.2012 та 12.03.2012 не прибув, про причини неявки свого представника не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник відповідача-2 відзивом на позовну заяву від 12.03.2012 № 34/8-33, зданого у судовому засіданні 12.03.2012, позовні вимоги відхилив посилаючись на те, що позивач у даній позовній заяві не посилається на жодний нормативно- правовий акт,вимоги якого були порушені при укладанні договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007 і не вказує які саме положення договору суперечать або не відповідають діючому законодавству. Вказаний відзив на позовну заяву судом розглянутий та долучається до матеріалів справи.
Представник відповідача-2 надав у судовому засіданні 12.03.2012 клопотання від 12.03.2012 № 34/8-34 про залучення до матеріалів справи надані документи. Клопотання відповідача-2 судом розглянуте, задоволене та долучається з наданими до нього документами до матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30.10.2007 між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії (далі- Банк, відповідач-2) та ТОВ «Завод продовольчих товарів «Каре»(далі- Позичальник, відповідач- 1) було укладено кредитну угоду № 1987, згідно якої Банк надає Позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін з 30.10.2007 по 29.10.2009 з лімітом кредитної лінії 2 000 000,00 грн.(надалі -Кредитна угода). Також, між сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 від 18.07.2008 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007.
Також, між Приватним підприємством «Завод продовольчих товарів «Карє»(далі- Поручитель,позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре” (далі- Позичальник, відповідача-1) та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії ( далі- Кредитор, відповідач-2) було укладено договір поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007 (далі- Договір поруки).
Згідно п. 1.1. Договору поруки Поручитель (позивач) зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором (відповідач- 2) за виконання зобов'язань Позичальником (відповідач-1)за кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007.
Між сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 від 30.10.2007 до договору поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007, якою в п.1. вказаної додатковій угоді зазначено: «внести зміни в п.1.1 Договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007 та викласти його в наступній редакції:п.1.1 У відповідності до цього Договору Поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальником за Кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007 та додатковою угодою № 1 від 18.07.2008. Інші пункти залишаються без змін».
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до п.3.1 Кредитної угоди відповідач -2 надавав відповідачу-1 можливість користуватись належними йому грошовими коштами з лімітом кредитної лінії 2 000 000,00 грн. На умовах кредитної угоди у відповідача- 2 виник обов'язок (зобов'язання ) надати відповідачу-1 грошові кошти. Відповідно до п.3.3.1 видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви відповідача -1, з доданням останнім копій контрактів (договорів), рахунків та інші.
Позивач зазначив, що у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України (підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини) у відповідача- 2 виникло зобов'язання по наданню грошових коштів у термін визначений кредитною угодою у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України (Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.) після надходження заяви відповідача -1. Стосовно обов'язків (зобов'язань) відповідача -1, то вони знаходяться та виникають лише після отримання кредиту і полягають між іншим у своєчасному поверненні кредиту, сплаті процентів, комісії та інших платежів у порядку визначеному Угодою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що на момент укладання договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007 відповідач -1 не мав зобов'язання, за виконання якого поручився позивач. Укладаючи 30 жовтня 2007 року. Договір поруки від 30.10.2007 сторони зазначили, що Поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальником за Кредитною угодою № 1987 від 30 жовтня 2007 року, яких ще не існувало.
Позивач вважає, що договір поруки від 30.10.2007 не міг бути спрямований на реальне настання будь-яких наслідків, оскільки сторони не знали, чи буде взагалі виконуватись Кредитна угода а саме: чи звернеться відповідач -1 з заявою про надання грошових коштів до відповідача -2, чи надасть останній кошти, чи виникне зобов'язання по їх поверненню.
Позивач вважає, що договір поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007 суперечить положенням діючого законодавства, у зв'язку з чим повинен бути визнаний недійсним, відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідач - 1 відзив на позовну заяву не надав.
Відповідач-2 позовні вимоги оспорив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За змістом статті 202 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) договір є однією з форм правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Загальні підстави та наслідки недійсності правочину передбачені ст.215 ЦК України, за якою підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності правочину.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 ( далі - Постанова Пленуму) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Доводи позивача викладені у позовній заяві спростовуються матеріалами справи.
У якості підстави заявленої вимоги при визнання договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007, укладеного між Приватним підприємством «Завод продовольчих товарів «Карє»(позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре” (відповідача-1) та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії (відповідач-2) недійсним, позивач посилається на положення ст.ст.207,208,215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Постанови Пленуму, ст.ст. 215,216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першої -третьої, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Тобто, недійсною може бути визнана лише укладена угода.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.10.2007 між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії ((далі- Банк, відповідач-2) та ТОВ «Завод продовольчих товарів «Каре»(далі- Позичальник, відповідач- 1) було укладено кредитну угоду № 1987, згідно якої Банк надає Позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін з 30.10.2007 по 29.10.2009 з лімітом кредитної лінії 2 000 000,00 грн.(надалі -Кредитна угода). Також, між сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 від 18.07.2008 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007(а.с.9-13).
Також, між Приватним підприємством «Завод продовольчих товарів «Карє»(далі- Поручитель,позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре” (далі- Позичальник, відповідача-1) та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії ( далі- Кредитор, відповідач-2) було укладено договір поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007(далі- Договір поруки), у відповідності до цього договору Поручитель зобов'язується відповідачти в повному обсязі перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальником за кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007( п.1.1 Договору поруки)(а.с.14).
Згідно п. 1.1. Договору поруки Поручитель (позивач) зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором (відповідач- 2) за виконання зобов'язань Позичальником (відповідач-1)за кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007.
Поручитель зобов'язується сплатити, за вимогою Кредитора , платежі по кредиту, заборгованість по відсотках за користування кредитом, пеню та штраф, передбачені Кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007 та додатковими угодами до неї, а також відшкодовувати збитки понесені Кредитом внаслідок не виконання Позичальником своїх зобов'язань (п.3.1 Договору поруки).
Згідно із п. 3.2 Договору поруки передбачено, що Позичальник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Між сторонами у справі укладена додаткова угода № 1 від 30.10.2007 до договору поруки до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007, якою в п.1. вказаної додатковій угоді зазначено: «внести зміни в п.1.1 Договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди №1987 від 30.10.2007 та викласти його в наступній редакції:п.1.1 У відповідності до цього Договору Поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання зобов'язань Позичальником за Кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007 та додатковою угодою № 1 від 18.07.2008. Інші пункти залишаються без змін»(а.с.15).
Відповідно до п.3.1 Кредитної угоди відповідач -2 надавав відповідачу-1 можливість користуватись належними йому грошовими коштами з лімітом кредитної лінії 2 000 000,00 грн. На умовах кредитної угоди у відповідача- 2 виник обов'язок (зобов'язання ) надати відповідачу-1 грошові кошти. Відповідно до п.3.3.1 видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви відповідача -1, з доданням останнім копій контрактів (договорів), рахунків та інші.
Отже, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Приватним підприємством «Завод продовольчих товарів «Карє»(позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре” (відповідача-1) та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії (відповідач-2) було укладено договір поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007, відповідно до якого, Поручитель ( позивач) зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання зобов'язань Позичальником за Кредитною угодою. Позивач вважає, що вказаний договір спрямований на реальне настання юридичних наслідків, а тому спірний договір не має юридичної сили.
При цьому позивач не посилається на жодний нормативно- правовий акт, вимоги якого були порушені при укладанні Договору поруки і не вказує які саме положення договору суперечать або не відповідають діючому законодавству.
В розумінні глави 49 Цивільного кодексу України порука та застава є засобом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктами 1,2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України у відповідності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 2 статті 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що укладений між сторонами у справі договір поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007,в забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № 1987 від 30.10.2007, ніяким чином не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умовах договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України .
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину, в тому числі угода повинна здійснюватися у формі встановленої законом та повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків.
В даному випадку при укладанні договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007 сторони узгодили всі необхідні та суттєві умови такого договору, а саме: суть, розмір і строк виконання основного зобов'язання.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.
В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовною заявою мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.
Суд вважає, що в даному випадку позивачем до суду не надано будь-яких доказів недійсності правочину - договору поруки від 30.10.2007 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007, укладеного між Приватним підприємством "Динамакс" та Міським комунальним підприємством "Луганськелектротранс" від 20.08.2010, зареєстрованого у реєстрі за № 1861.
Крім цього, доводи заявника в інтересах держави в особі позивача за позовом є необґрунтованими та суперечать діючому законодавству України, спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що підстави для визнання договору позики від 20.08.2010, укладеного між Приватним підприємством «Завод продовольчих товарів «Карє»(позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод продовольчих товарів “Каре” (відповідача-1) та Публічним акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Луганської філії (відповідач-2) недійсним у суду відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.
У судовому засіданні 12.03.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,00 грн. покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд ,-
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено і підписано -14.03.2012.
Суддя Г.М.Старкова