ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98
Справа № 05-5-25/1354213.03.2012
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику сторін заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судових витрат у справі №05-5-25/13542
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 240 630,00 грн.
Фізична особа-підприємцець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва із заявою про повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 240 630,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2011р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.
Розглянувши вказану заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд відзначає наступне.
При подачі позовної заяви Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала квитанцію №2496 від 10.11.2011р. на суму 6,00 грн., квитанцію №2125 від 19.10.2011р. на суму 321,00 грн., квитанцію №2555 від 10.11.2011р. на суму 85,00 грн. та квитанцію №2404 від 19.10.2011р. на суму 236,00 грн. з призначенням платежу за сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно.
При цьому, 01.11.2011 р. набрав чинності Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р., відповідно до якого, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість застосування аналогії закону щодо повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», оскільки статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в тому, що вищевказані витрати є судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
При цьому, Вищий господарський суд України у листі № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 р. «Щодо судового збору», у п. 11 зазначив наступне: статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, як, зокрема, частині першій статті 63 (повернення позовної заяви).
Крім того, відповідно до п. 3 листа Вищого господарського суду № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір», на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. У вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону.
Відповідно до п. 15 вказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції № 15 від 22.04.1993 р., сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
В свою чергу, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито»передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством України.
При цьому, відповідно до положення пункту 13 статті 6 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.
Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судових витрат, а саме: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. 86 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
На підставі даної ухвали повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., сплачені на підставі квитанції №2404 від 19.10.2011 р., витрати по сплаті державного мита в розмірі 6,00 грн. (шість гривень 00 копійок), сплачені на підставі квитанції №2496 від 10.11.2011р., витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 копійок), сплачені на підставі квитанції №2555 від 10.11.2011р., витрати по сплаті державного мита в розмірі 321,00 грн. (триста двадцять одна гривня 00 копійок), сплачені на підставі квитанції №2125 від 19.10.2011р.
Додаток: - Оригінал квитанції №2404 від 19.10.2011 р.
- Оригінал квитанції №2496 від 10.11.2011 р.
- Оригінал квитанції №2555 від 10.11.2011 р.
- Оригінал квитанції №2125 від 19.10.2011 р.
Суддя С.М. Морозов