ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-52/729-201205.03.12
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10 381, 98 грн., за участю представників позивача -ОСОБА_1, довіреність № 006 від 03.01.2012 року, відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 1602/12-01 від 16.02.2012 року,
У січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10 381, 98 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.06.2011 року на перехресті вул. Комунарів -вул. Чернігівської у м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під управлінням ОСОБА_5, та автомобіля марки «Джилі», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4 (страхувальник позивача).
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 891, 98 грн.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_5 було застраховано відповідачем.
09.11.2011 року позивач надав відповідачу регресну вимогу № 5623 для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.02.2012 року.
У судовому засіданні 05.03.2012 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки ВДАІ Донецького МУ та постанови Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08.07.2011 року у справі № 3-1496/11, ОСОБА_5 23.06.2011 року на перехресті вул. Комунарів -вул. Чернігівської у м. Донецьку, керуючи автомобілем марки «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем », державний номер НОМЕР_2, чим порушив п. 13.1 ПДР.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08.07.2011 року у справі № 3-1496/11 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль », державний номер НОМЕР_2.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0294386.061 від 15.04.2011 року.
Відповідно до звіту № 850/11-6 від 25.06.2011 року автотоварознавчого дослідження, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля », державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 484, 98 грн.
Як вбачається з страхового акту № 2315.206.11.01.01 від 03.10.2011р. позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 10 891, 98 грн.
Зазначені кошти в розмірі 10 891, 98 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5508 від 17.10.2011 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом -«ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю », державний номер НОМЕР_2, керував ОСОБА_5.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_5 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю », державний номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та власником автомобіля «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) № ВЕ/8232022 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 510, 00 грн.
09.11.2011 року позивач надав відповідачу регресну вимогу № 5623 для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу. Проте, відповідач у встановлений законом строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю », державний номер НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 10 381, 98 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82 -85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13, код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код 30968986) 10 381 (десять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 98 коп. боргу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна