Справа № 2-436/183/12
06 березня 2012 року Самарський районний суд
м. Дніпропетровська
в складі:
головуючого судді: Маштак К.С.,
при секретарі: Кислиці С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Самарського району м. Дніпропетровська про розірвання договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем на підставах що мають істотне значення, суд -
07 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
20 грудня 2011 року ОСОБА_1 подала до суду уточнений позов до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання (т. 1 а.с. 23-25).
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.1972 року вона є власницею домоволодіння АДРЕСА_1. Позивач та її чоловік ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особами похилого віку, учасниками ВВВ, страждають цілою низкою хронічних захворювань, які не дозволяють їм вільно рухатися, самостійно обслуговуватися, вони потребували та потребують стороннього догляду та опіки.
Позивач зазначає, що влітку 2009 року відповідачка та її мати запропонували їй та її чоловікові доглядати за ними, допомагати у домашніх і інших питаннях та справах. Пізніше за взаємною згодою з матір'ю відповідачки домовились укласти договір довічного утримання. 19 жовтня 2009 року було укладено з відповідачкою договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 Позивач вказує, що під час укладення договору її не було ретельно та достовірно ознайомлено зі всіма умовами укладеного договору, а саме не було роз'яснено, що право власності на належне їй нерухоме майно переходить до відповідачки, а також не були розтлумачені інші суттєві умови укладеного договору. За цим договором відповідачка зобов'язана була довічно утримувати позивача, забезпечуючи харчуванням, одягом, необхідною допомогою, зберігаючи в безкоштовному довічному користуванні домоволодіння позивача, а також зобов'язалась надати безкоштовне довічне користування вказаним домоволодінням чоловіку позивача ОСОБА_4. Вартість матеріального забезпечення відповідачкою була визначена в розмірі 1000 грн. на місяць.
Однак всупереч взятих на себе зобов'язань відповідачка не надає позивачці необхідного догляду, не забезпечує необхідною допомогою, харчуванням та одягом, не говорячи вже про грошові кошти, які жодного разу не надавалися відповідачкою. Відповідачка не робить належного прибирання в домоволодінні та на земельній ділянці. За прання білизни відповідач отримувала по 150 грн. за використання її пральної машини, витрат з електроенергії та проїзд. Позивач власними грошима сплачує комунальні послуги, у тому числі за ті комунальні послуги, якими користується відповідачка. За придбані продукти харчування відповідач та її мати завжди вимагали та отримували від позивача гроші, проте чеків ніколи не надавали. Крім того, відповідачка зобов'язалась зберегти в довічному користуванні позивача все домоволодіння. Проте, вона зробила ремонт в літній кухні і закрила її на замок, не надавши їй ключі, чим створює перешкоди в її користуванні, чим порушує вимоги укладеного договору.
Позивач просить розірвати договір довічного утримання, укладений 19 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 (реєстровий № 1279). Скасувати державну реєстрацію в КП «ДМБТІ»договору довічного утримання від 19.10.2009 року та права власності на ім'я ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,939 га за адресою: АДРЕСА_1, поновивши позивача право власності на домоволодіння 55 по вул. Лебединій в м. Дніпропетровську та земельну ділянку за вказаною адресою. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в розмірі 3012 грн.
10 лютого 2012 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем на підставах що мають істотне значення (т. 1 а.с. 110-113).
В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначила, що наприкінці серпня 2009 року на прохання сумісних з ОСОБА_1 родичів її мати почала допомагати ОСОБА_1 у домашніх справах, так як вона зі своїм чоловіком є особами похилого віку і самостійно обслуговувати себе не мали можливості. Через деякий час на прохання ОСОБА_1 та її родичів 19 жовтня 2009 року був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 З часу укладення договору та до 22.12.2011 року відповідачкою в повному обсязі та належним чином виконувалися умови укладеного договору, претензій зі сторони ОСОБА_1 не було жодного разу. Після укладання договору відповідачкою було зроблено генеральне прибирання домоволодіння та у подальшому постійне підтримання зробленого порядку. Земельна ділянка також була приведена у нормальний вигляд та оброблялася відповідачкою за весь час дії договору. Також відповідачкою за власні кошти зроблено ремонт літньої кухні, так як прибирання в цьому приміщенні вже не давало результатів для нормального існування. ОСОБА_2 придбалися продукти харчування, гігієнічні засоби та засоби для прибирання за власні кошти. Сума затрат для надання належного догляду за ОСОБА_1 відповідає умовам спірного договору, навіть з урахуванням індексу інфляції. Продукти харчування завжди купувалися відповідно до необхідного приготування їжі, яку ОСОБА_1 замовляла в усній формі та по телефону. ОСОБА_2 зазначає, що оплату комунальних послуг здійснювала вона сама за власні кошти та віддавала ОСОБА_1 квитанції. Вважає доводи викладені у первісному позові надуманими, а позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. З 22.12.2011 року ОСОБА_1 з примусу її сестри ОСОБА_5 перешкоджає виконувати умови договору.
06 березня 2012 року відповідачем та її представником подано до суду уточнену зустрічну позовну заяву, відповідно до якої ОСОБА_2 додатково зазначила, що її затрати на виконання умов договору складають 38656,68 грн., що є більше ніж 1/3 вартості зазначеного домоволодіння та просить суд: відмовити в задоволені первісного позову в повному обсязі. Розірвати договір довічного утримання, укладений 19 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, реєстровий № 1279. Залишити за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Під час розгляду даної справи за клопотанням представника позивача судом було залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Самарського району м. Дніпропетровська.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в повній заяві. В задоволенні зустрічних позовних вимог просили відмовити, подали до суду письмові заперечення, в яких зазначили, що з першого дня укладення договору відповідачка неналежним чином виконувала умови договору, а іноді взагалі не здійснювала догляд. Позивач постійно намагалася повернути собі правовстановлюючі документи на домоволодіння та земельну ділянку, але відповідачка та її мати обманювали її. Позивач постійно робила зауваження та відповідачка на них не реагувала і продовжувала знущатися над нею. За всі продукти харчування, які привозились, позивачка в повному обсязі сплачувала відповідачці гроші, як вона того вимагала. Відповідачка самостійно перестала приїжджати до позивачки, ніхто їй у виконанні договору не перешкоджав.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити в повному обсязі. Зустрічний позов підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в зустрічній позовній заяві. Крім того, відповідач пояснила суду, що ніяких грошей у ОСОБА_1 вона ніколи не вимагала, користуватися садом, городом і літньою кухнею запропонувала сама ОСОБА_1 Виконувати умови договору довічного утримування їй допомагала її мати. ОСОБА_1 захотіла розірвати договір під тиском своїх сестер.
Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справа містяться письмові пояснення, в яких зазначено, що 19 жовтня 2009 року був посвідчений договір довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за реєстром № 1278 та накладено заборону на вказані в договорі домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1. Під час укладення договору було суворо дотримано норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Сторонам були роз'яснені усі наслідки укладення договору, та підтвердили, що вони розуміють значення своїх дій та правові наслідки укладання договору, до його підписання. Розглядати справу просила за її відсутності (т. 1 а.с. 72).
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при цьому пояснив суду, що відповідачка зобов'язалась доглядати за ОСОБА_1, але догляду майже не було. ОСОБА_2 іноді купувала продукти харчування, ліки та прала білизну, але за все це вони сплачували їй гроші. Комунальні послуги оплачувались за кошти його та позивачки. Родина ОСОБА_2 приїздила до них, щоб користуватися їхнім городом та відпочивати, їсти за один стіл ніколи не гукали. З моменту укладення договору нічого в їхньому з позивачкою житті не змінилося. Вони доглядають один за одним як і доглядали раніше.
Представник третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради пояснила суду, що ОСОБА_1 на обліку в управлінні, як отримувач державних соціальних допомог не перебуває (т. 1 а.с. 78).
В судове засідання представник третьої особи територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Самарського району м. Дніпропетровська пояснила суду, що з 10.11.2004 року на обліку у територіальному центрі перебувало подружжя ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1. Розпорядженням від 06.04.2010 року подружжя було знято з обліку (т. 2 а.с. 10).
Вислухавши доводи та пояснення сторін та їх представників, а також третіх осіб, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.1972 року належало домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 4, 76-77).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0,0939 га. розташована на території Самарського району АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 73).
19 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12-13, 74, 98).
Відповідно до п. 1 даного договору ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 належне їй домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці розміром 0,0939 га.
Згідно п.п. 5, 6 договору ОСОБА_2 зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи її харчуванням, одягом, необхідною допомогою і зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні вищевказане домоволодіння. Також зобов'язалась надати безкоштовне довічне користування вказаним домоволодінням ОСОБА_4. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду і необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі 1000 грн. на місяць.
19 жовтня 2009 року ОСОБА_4 дав свою згоду дружині ОСОБА_1 на оформлення договору довічного утримання, ця згода посвідчена приватним нотаріусом (т. 1 а.с. 75).
04 листопада 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 надано роз'яснення ОСОБА_1, що при посвідчені договору довічного утримання, договір купівлі-продажу залишається в справах приватного нотаріуса згідно Закону України «Про нотаріат»(т. 1 а.с. 14).
ОСОБА_1 є пенсіонером та учасником ВВВ, що підтверджується копіями посвідчень (т. 1 а.с. 15-16).
Згідно медичного висновку № 34 від 13.01.2012 року ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування (т. 1 а.с. 31).
Відповідно довідки № 388 від 02.02.2012 року ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради та їй не призначено ніяких видів допомог (т. 1 а.с. 79).
Згідно інформації КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради за № 2280 від 17.02.2012 року, станом на 16.02.2012 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за гр. ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 19.10.09 посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 за реєстром № 1278 (т. 1 а.с. 97).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 18.01.2012 року, інвентаризаційна вартість будинку складає 100275 грн. (т. 2 а.с. 3-8).
10 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та територіальним центром соціального обслуговування був укладений договір на обслуговування та надання послуг соціальним працівником згідно договору (т. 2 а.с. 43).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Статтею 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦПК України).
Згідно вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Згідно ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчцжувача, не підлягають поверненню.
Факт неналежного догляду та матеріального забезпечення позивачки відповідачкою підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Так, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали суду, що коли вони приходили до ОСОБА_1 на протязі дії договору довічного утримання вони не бачили там відповідачку, холодильник ОСОБА_1 неодноразово був пустим. Також, вони неодноразово купляли ОСОБА_1 продукти харчування. Досить часто в будинку ОСОБА_1 було не прибрано. Належних та допустимих доказів протилежного відповідачем суду відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано.
Посилання відповідачки на те, що вона належним чином виконувала свої обов'язки по договору, зокрема посилання на чеки згідно яких були придбані продукти харчування (т. 1 а.с. 114-232), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів придбання цих продуктів в такій кількості та переліку для позивачки за її замовленням відповідачка суду не надала. Крім того, серед чеків знаходяться чеки за якими були придбані товари в яких позивач не має потреби.
До показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд ставиться критично, оскільки допитані в судовому засіданні дані свідки показали суду, що вони дійсно бачили відповідачку з її матір'ю у дворі домоволодіння ОСОБА_1, бачили як вони до неї приїжджали, але що саме ОСОБА_2 привозила для ОСОБА_1, що готувала їсти та що робила в будинку на виконання умов договору довічного утримання пояснити суду не змогли. Отже дані покази свідків не можуть бути прийняті судом в якості доказу належного виконання відповідачем умов договору довічного утримання.
Також, суд відноситься критично до показів свідка ОСОБА_9, оскільки вона є матір'ю відповідача, тобто особою заінтересованою. Крім того покази ОСОБА_9, щодо належного виконання умов договору довічного утримання позивачем не підтверджені належними доказами та суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи.
Вирішуючи питання, щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача.
Згідно ч. 2 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.
Відповідачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження того факту, що позивач перешкоджає їй виконувати умови укладеного договору або існують інші підстави, що мають істотне значення у зв'язку з якими неможливе його подальше виконання.
Копії чеків на придбання продуктів харчування судом не можуть бути прийнятті в якості належних та допустимих доказів на підтвердження витрат відповідача на виконання умов договору довічного утримання, оскільки зазначені чеки є лише підтвердженням придбання певних товарів. Зазначені чеки ніяким чином не підтверджують придбання зазначених в них товарів саме відповідачем ОСОБА_2 за її власні кошти за замовленням позивача ОСОБА_1 саме для неї (т. 1 а.с. 114-232).
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не вбачається факту перешкоджання позивачем ОСОБА_1 продовжувати виконувати умови договору довічного утримання відповідачем ОСОБА_2, тому ця постанова не може бути прийнята судом як доказ на підтвердження зазначених відповідачем обставин (т. 2 а.с. 1).
Суд не приймає до уваги твердження відповідача в частині того, що за рахунок відповідача був здійснений ремонт літньої кухні, на який затрачено 2296,38 грн., оскільки тягар утримання майна лежав на власнику, тобто на відповідачеві, крім того, витрати на ремонт літньої кухні не були передбачені укладеним договором та не можуть бути розцінені судом як здійснення матеріального забезпечення позивача.
З наданого відповідачем товарного чеку № Скл-000187 від 02 червня 2010 року не вбачається, ким саме замовлені дані будівельні матеріали та для чого (т. 2 а.с. 2, 40). Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження використання саме цих будівельних матеріалів для ремонту літньої кухні в домоволодінні АДРЕСА_1.
Так само, судом не можуть бути прийняті до уваги витрати на покупку холодильника в сумі 3827 грн., оскільки його придбання також не було передбачено договором, він був придбаний з власної ініціативи відповідача та розміщений в літній кухні, де перебувала відповідачка із своєю родиною (т. 2 а.с. 40а-41).
Як вбачається з наданих позивачем квитанцій про оплату комунальних послуг за адресу АДРЕСА_1, платником зазначена ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 57-79).
Отже з моменту укладення договору довічного утримання не було переоформлено договори на житлово-комунальні послуги та позивач продовжувала користуватися встановленими пільгами учасника ВВВ, що зокрема також підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг. Тому відповідач порушив і в цій частині умови договору щодо безоплатного довічного проживання позивача у відчуженому домоволодінні, оскільки вона сама оплачувала комунальні послуги.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду жодних доказів в яких був би зазначений облік наданих набувачем послуг, або придбаних та доставлених відчужувачу товарів, (продуктів, ліків, одежі тощо), з власноручними підписами позивача за отримані послуги із зазначенням часу та дати.
Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом неодноразово роз'яснювались сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище обставини свідчать про неналежне виконання набувачем зобов'язань за договором довічного утримання, укладеного 19 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що є підставою, відповідно до ст. 755 ЦК України для його розірвання.
Оскільки, в даному випадку договір довічного утримання має бути розірвано судом саме з підстав неналежного виконання відповідачем обов'язків за договором, суд дійшов висновку про необхідність відмови відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог.
Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
В частині позовних вимог ОСОБА_1, щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, суд вважає необхідно відмовити, оскільки судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що після укладення договору довічного утримання відповідачем не подавались документи для проведення реєстрації земельної ділянки на її ім'я. Відповідачем лише в січні 2012 року було проведено реєстрацію договору довічного утримання в КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 судом має бути відмовлено, судові витрати, понесені відповідачем не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 14, 15, 16, 182, 334, 526, 744 - 751, 754, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5-8, 10, 11, 15, 18, 57-64, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 19 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Скасувати державну реєстрацію в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради даного договору довічного утримання та права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.
Поновити право власності ОСОБА_1 на домоволодіння № АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0939 га.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3012 грн.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: К.С. Маштак