Справа № 2-1897/11
30 січня 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди, -
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди, яким просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заподіяної шкоди в розмірі 18 470 грн. 41 коп. та витрати на проведення експертизи на суму у розмірі 450 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп., вартість оплати юридичних послуг в розмірі 3 000 грн. 00 коп., судовий збір на суму 197 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. В обґрунтування позову вказав, що 23 серпня 2010 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася на регульованому світлофором перехресті вул. героїв Сталінграду та вул. Енергетичної, була заподіяна шкода автомобілю марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 Шкода була заподіяна у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху відповідачем. Відповідач, керуючи автомобілем марки «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_2, виконуючи проїзд перехрестя на включений з його напрямку заборонений червоний сигнал світлофора, допустив зіткнення з його автомобілем. Вина водія в порушенні вимог Правил дорожнього руху підтверджується постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2010 року. Згідно з висновком авто товарознавчого дослідження № 167 від 31 серпня 2010 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням втрати товарної вартості, в результаті його пошкодження складає 43 970 грн. 41 коп. У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача по справі на дату ДТП не була застрахована, він був вимушений звернутися в Моторне (транспортне) страхове бюро України з проханням здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження його транспортного засобу. 17 січня 2011 року Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахувало кошти на відшкодування шкоди в розмірі 25 500 грн. 00 коп., що відповідає ліміту згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому відповідач повинен відшкодувати різницю між загальною сумою матеріальної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 18 470 грн. 41 коп. Крім цього ним було сплачено 450 грн. 00 коп. за проведення експертизи. Крім цього позивач вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась в тому, що він довгий час не міг користуватися належним йому автомобілем, повинен був звертатися до Моторного (транспортного) страхового бюро України за отриманням частини суми матеріальної шкоди завданої його автомобілю, значну кількість разів з'являтися на станції технічного обслуговування, де проводився ремонт автомобіля. Відсутність автомобіля спричинила йому великі незручності. Він повинен був користуватися послугами таксі і нести у зв'язку з цим додаткові збитки. Спричинену моральну шкоду він оцінює у розмірі 10 000 грн. Також, 31 січня 2011 року з метою представлення його інтересів по даній справі та отримання необхідної правової допомоги він уклав Договір про надання юридичних послуг з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4, якому сплатив 3 000 грн. 00 коп.
У судове засідання позивач не з'явився, але надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
Як встановлено у судовому засіданні, 23 серпня 2010 року біля 15 годин 40 хвилин, водій ОСОБА_2, рухаючись на регульованому світлофором перехресті вулиці Героїв Сталінграда та вулиці Енергетична в м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_3, виконував проїзд перехрестя на включений в його напрямку заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1. Транспортним засобам причинені технічні пошкодження.
Автомобіль «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).
Згідно постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2010 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв'язку із закінченням строків накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачена ст. 124 КУпАП провадження по справі було закрито. Постанова набрала чинності 29 листопада 2010 року (а.с.8-9).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю «Daewoo Lanos 1.5 i», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження, вартість матеріального збитку, згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_5 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 167 від 31 серпня 2010 року становить 43970 грн. 41 коп.( а. с. 10-17).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України "Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката)".
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
08 грудня 2010 року позивач, згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 36).
13 грудня 2010 року позивач, відповідно до ст. 35 та п.п. «а»ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу (а.с.37).
На виконання умов договору № 53-АК/04 від 01 липня 2009 року Моторно (транспортне) страхове бюро України, 17 січня 2011 року перерахувало ОСОБА_1 ліміт у розмірі 25 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 39).
Тим самим Моторне (транспортне) страхове бюро України виконало свої зобов'язання перед позивачем, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За таких підстав, суд прийшов до об'єктивного висновку, що дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої майну позивача завдано шкоду, заподіяна з вини відповідача по справі.
На підставі ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ЦК.
Розмір завданої матеріальної шкоди, відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_5 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 167 від 31 серпня 2010 року становить 43970 грн. 41 коп., оскільки Моторним (транспортним) страховим бюро України позивачу було перераховано страховий ліміт в сумі 25 500 грн. 00 коп., то сума шкоди буде складати 18 470 грн. 41 коп.
Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 суми заподіяної шкоди в розмірі 18 470 грн. 41 коп. підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 будучи особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом -джерелом підвищеної небезпеки, винний у завданні матеріальних збитків позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його вини, між неправомірними діями відповідача і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, і ці обставини повністю доведені у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 450 грн. 00 коп. за проведення експертизи, які позивач сплатив згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 167 від 27 серпня 2010 року.
Вирішуючи позов в частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд прийшов до наступного.
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а згідно ч.2 моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За позовними вимогами позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. обґрунтовуючи це тим, що він зазнав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, а також протиправною поведінкою відповідача, який відмовився добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Враховуючи той факт, що позивачу дійсно відповідачем було завдано майнової шкоди, позивач тривалий час намагався відновити належний стан пошкодженого майна, відповідач не відшкодував завдані збитки, враховуючи характер та обсяг його душевних страждань, той факт, що відповідач не відшкодував моральну шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування завданої моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 500 грн. 00 коп., яка є достатньою грошовою компенсацію душевних страждань ОСОБА_1.
Що стосується позовних вимог про стягнення витрат пов'язаних з правовою допомогою, то в цій частині позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 р. єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам -наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.
Таким чином, до складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. Тобто, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Оскільки позивачем було надано договір про надання правової допомоги по цивільній справі від 31 січня 2011 року, одних з обов'язків Виконавця, передбачено, що Виконавець повинен представляти інтереси Замовника в районному суді м. Дніпропетровська за позовом Замовника до ОСОБА_2, а також в суді апеляційної інстанції, проте суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 участі про розгляді справи не приймав.
Згідно п.3.1 Договору про надання юридичних послуг загальна вартість юридичних послуг складає 3 000 грн. 00 коп.
Суд вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні факт сплати даної суми, оскільки надана квитанція № 33544 від 11 лютого 2011 року не відповідає встановленому законом порядку, а саме платником зазначено не позивача а ОСОБА_4. Сплачено було 3016 грн. 00 коп., а не 3 000 грн. 00 коп. Призначення платежу було вказано внесення готівки на рахунок МПК, а не за надання юридичних послу.
Відповідно до ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 189 грн.20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп., а всього 309 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 18 470 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 41 коп., витрати по оплаті послуг експерта в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн., судові витрати по справі в розмірі 309 (триста дев'ять) грн. 00 коп., а всього 19 729 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 41 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О. О. Некрасов