Справа № 2-1111 /12 р.
І М * Я М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2012 року Ленінський районний суд м.Луганська Луганської області
В складі: головуючого - судді Антоненко М.В.
при секретарі - Атуової К.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання кредитного договору розірваним, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в якому вказує на те, що 22.11.07 р. між нею та ПАТ КБ «Приватбанк»в особі Луганської філії - відповідачем по справі було укладено кредитний договір №101841-CRED за яким банк надав їй кредит у розмірі 100000 дол.США на поточні потреби із сплатою 20,00% річних, термін сплати кредиту 15.11.10 р. 09.12.10 р. Станично- Луганським районним судом Луганської області по справі 2-493/2010 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» з неї було стягнуто суму боргу по вказаному договору в сумі 90247,90 грн. (яка складається з 71322,79 грн. - заборгованість за кредитом; 4389,50 грн. -відсотки та штрафи; 250 грн.- штраф; 4285,61 грн.- штраф) та вилучено заставлене майно. Посилаючись на ст.ст.651,653 ЦК України, а також на те, що Станично- Луганським районним судом прийнято рішення про стягнення заборгованості за кредитом, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати розірваним кредитний договір №101841-CRED від 22.11.07 р.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до приписів ст.525,526,531,629,651 ЦК України розірвання договору можливе лише за згодою сторін, а банк своєї згоди на розірвання договору від 22.11.07 р., укладеного з ОСОБА_1, не надавав. Прийняття Станично- Луганським районним судом Луганської області рішення на користь банку не є підставою для розірвання договору кредитування.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідачів, дослідивши представлені письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із статтями 525,526,531,629,651 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено у судовому засіданні 22.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101841-CRED відповідно до якого банк надав позивачці кредит у розмірі 100000 дол.США на поточні потреби із сплатою 20,00% річних, термін сплати кредиту 15.11.10 р. (а.с.6-11); 09.12.10 р. Станично- Луганським районним судом Луганської області по справі 2-493/2010 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк»з ОСОБА_1 було стягнуто суму боргу по вказаному договору в сумі 90247,90 грн. (яка складається з 71322,79 грн. - заборгованість за кредитом; 14389,50 грн. -відсотки та штрафи; 250 грн.-штраф; 4285,61 грн.- штраф) та вилучено заставлене майно (а.с.13-16); до наступного часу рішення суду не виконано, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відсутні будь-які підстави визнавати розірваним кредитний договір №101841-CRED від 22.11.07 р., укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1, з огляду на те, що відповідач не надав згоди на розірвання договору та відсутні обставини, які б свідчили про істотне порушення договору другою стороною.
Відповідно до вищенаведених норм цивільного законодавства, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для визнання розірваним кредитного договору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 287,289 ЦПК України, суд, -
Відмовити у зв'язку з необґрунтованістю в позові ОСОБА_1 до Луганської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання кредитного договору розірваним.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська.
Головуючий суддя М.В. Антоненко