ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
26.06.2008 р. № 12/171
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Потейто хауз»до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про скасування постанови та закриття виконавчого провадження,
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову №242/21 від 06.03.2008 року про арешт коштів боржника як незаконну та ухвалити рішення про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови ГКМУСЗПС від 16.01.2007 року №000815.
В суді представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, аргументуючи тим, що оскаржувані рішення та дії державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідач свого представника до суду не направив, повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив, а тому справа розглядалася без відповідної особи -суб'єкта владних повноважень.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові по справі, встановив наступне.
З огляду на встановлені обставини справи, дана справа підлягає до розгляду і вирішення в порядку адміністративного судочинства, згідно із положеннями ст.181 КАС України.
25 березня 2008 року ТОВ «Потейто хауз»отримав від ВАТ «Кредитпромбанк»копію постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві № 242/21 про арешт коштів боржника від 06 березня 2008 року. Згідно копії постанови, банк отримав її 19.03.2008 року, вхідний № 245.
З постанови № 242/21 від 06.03.2008 р. ТОВ «Потейто хауз»стало відомо, що відносно нього відкрито виконавче провадження 26.02.2007 року по примусовому виконанню постанови № 000815 від 16.01.2007 року ГКМУСЗПС про стягнення на користь держави боргу в розмірі 5815 грн. 35 коп. Про існування виконавчого провадження, де ТОВ «Потейто хауз»є боржником, позивачу стало відомо після отримання копії постанови № 242/21 про арешт коштів боржника від ВАТ «Кредитпромбанк».
ТОВ «Потейто хауз»не отримав копії оскаржуваної постанови від відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. 25 березня 2008 року при зверненні в касу банку позивачу було повідомлено про арешт його рахунків в банку. Тобто позивачу стало відомо про існування постанови №242/21 від 06.03.2008 р. про арешт майна боржника тільки 25 березня 2008 року.
Як з'ясовано, позивач є учасником виконавчого провадження, в якому виконавчим документом є рішення органу по захисту прав споживачів.
Враховуючи обставини справи, є підстави вважати, що рішення про арешт коштів боржника та бездіяльність щодо ненадсилання позивачу копій постанов про відкриття виконавчого провадження і про арешт коштів боржника суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
При цьому в силу даного Закону постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Позивач не отримав відповідну копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що є грубим порушенням прав учасника виконавчого провадження.
Також позивач не отримав від органу державної виконавчої служби копії постанови №242/21 від 06.03.2008 р. про арешт коштів боржника.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Згідно із ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Із вище названих правових норм випливає, що арештовувати чи будь-яким чином обмежувати права юридичних осіб розпоряджатися банківськими рахунками допускається тільки за рішенням суду.
Крім іншого, державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови керувався п.10.3 розділу Х Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», що затверджена постановою Правління Національного банку України від 02.08.1996 року №204. Проте названа Інструкція втратила чинність згідно постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року N 135.
Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника керувався правовим актом, що втратив чинність, а також застосував норми чинних законодавчих актів всупереч їх приписів.
Прийнявши з порушенням закону постанову про арешт майна боржника, державний виконавець обмежив право користування грошовими коштами позивача, чим унеможливив нормальну господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.
Однак оскаржуване рішення відповідача не відповідає положенням закону та порушує права позивача.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби регулюються статтею 181 КАС України. У даній статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; - у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше, ніж наступного дня після відкриття провадження у справі. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Як встановлено, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом і його позовні вимоги є обґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але відповідачем в суді не довів правомірність оскаржуваної постанови. Взагалі не направив свого представника до суду.
Разом з тим, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки в силу положень Закону України «Про виконавче провадження»ухвалювати рішення про закінчення виконавчого провадження відноситься до компетенції державної виконавчої служби.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Потейто хауз»задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника №242/21 від 06.03.2008 року, винесену головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Бурлою В.Е.
В решті позовних вимог відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.