ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
12.55
30.09.2008 р. № 3/354
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Серпутько Т.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Приватного вищого навчального закладу «Євпропейський університет»
доДержавного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України
прооскарження рішення та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 30 вересня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Приватний вищий навчальний заклад «Євпропейський університет»(надалі -Позивач) звернуся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі -Відповідач ) про визнання частково нечинним рішення Департаменту від 04 грудня 2004 року про реєстрацію знаку за заявкою № 2004021794 від 24 лютого 2004 року стосовно знаку для товарів і послуг «Європейський університет»(надалі - Знак), а також про визнання нечинним рішення Апеляційної палати Департаменту, затверджене Наказом Департаменту № 43 від 11 травня 2005 року Апеляційної палати.
В ході судового розгляду справи Позивачем було уточнено позовні вимоги. З урахуванням уточнених позовних вимог Позивач просив: визнати нечинним рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності, затверджене Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 43 від 11 травня 2005 року, як таке що не відповідає вимогам статті 18.3 Регламенту Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності та ухвалене з порушенням вимог статті 15.5 Регламенту Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності; визнати нечинним рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 3 грудня 2004 року у зв'язку з його невідповідністю вимогам абзацу першого частини 3 статті 10 та неправомірним застосуванням абзацу четвертого частини другої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності ухвалити рішення про реєстрацію знака відносно усього переліку товарів і послуг; зобов'язати відповідача відновити діловодство за заявкою на знак для товарів та послуг № 2004021794 від 24.02.2004; покласти на Відповідача сплату судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на те, що заявлене на реєстрацію за заявкою №24021794 позначення є відомим в Україні комерційним найменуванням, а слово «Європейський»не можна трактувати як таке, що вказує на місце надання послуг 41 класу МКТП, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови у наданні правової охорони заявленого на реєстрацію позначення на підставі п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Для порівняння позивач посилався на наявність реєстрації у якості знаку для товарів та послуг позначення «Університет «Україна».
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, явку повноважного представника до суду не забезпечив, письмового заперечення на позовні вимоги не надав.
У зв'язку з неявкою представника Відповідача та ненаданням ним письмового відношення до заявлених позовних вимог та інших доказів, що витребовувалися ухвалою суду, керуючись вимогами положення частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
24 лютого 2004 року Позивачем подано на реєстрацію заявку на знак для товарів та послуг, який є позначенням та складається з двох слів «Європейський університет». Рішеннями Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі -Держдепартамент або Відповідач) від 3 грудня 2004 року та Апеляційної палати від 26 квітня 2005 року про реєстрацію знака «Європейський університет»за заявкою №2004021794 від 24 лютого 2004 року відмовлено в наданні правової охорони позначенню «Європейський університет»відносно товарів і послуг 41 класу.
24 лютого 2004 року до Держдепартаменту Позивачем було подано заявку № 2004021794 на реєстрацію словесного позначення «Європейський університет»щодо послуг 41 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП): весь перелік послуг, та щодо послуг 43 класу МКТП: бази туристські, бари (послуги), житло тимчасове (наймання, орендування), кафе, туристські бази.
Листом № Д4/317533 від 24 березня 2004 року Держдепартамент повідомив заявника про одержання матеріалів заявки та встановлення дати подання заявки 24 лютого 2004 року.
За результатами проведення формальної експертизи заявникові було направлено повідомлення Держдепартаменту від 4 жовтня 2004 року за вих. № 32542, згідно якого, заявлене позначення відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
При проведенні кваліфікаційної експертизи заявникові було направлено повідомлення Держдепартаменту від 11 жовтня 2004 року за вих. № 33279 про можливість відмови у реєстрації знака відносно частини товарів і послуг, в якому зазначалось, що:
Для послуг 41 класу позначення: не має розрізняльної здатності і не набуло такої внаслідок його використання; складається лише з даних, що є описовими при використанні щодо зазначених в заявці послуг, зокрема вказують на місце надання певного виду послуг (Університет -вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними та природно-математичними факультетами, назва навчальної установи для підвищення загально освітніх спеціальних і політичних знань; Європейський -розташований на території однієї з європейських держав); для послуг 41 класу -«видавання книжок, влаштування і проведення конкурсів, пов'язаних з діловою, науковою та творчою діяльністю; влаштування і проведення конференцій" воно схоже настільки, що його можна сплутати з позначенням «Европейские университеты»раніше поданим на реєстрацію в Україні Саввовим Антоном Івановичем м. Харків(заявка № 2003021764 від 25.02.2003 р.) щодо споріднених послуг. (Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»п.п. 2, 3 ст. 6).
Даний висновок, викладений у повідомленні за вих. № 38279 від 11 жовтня 2004 року, повністю узгоджується з висновком, викладеним у звіті про виконання робіт з надання патентно-інформаційних послуг за договором від 7 вересня 2004року за № 2296 (укладеним між Позивачем та Філією «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг»ДП «Український інститут промислової власності»), який також затверджено 11 жовтня 2004 року.
У відповідь на повідомлення заявник (Позивач) надіслав Держдепартаменту листа від 2 листопада 2004 року вх. № 3135 з доводами на користь реєстрації знака.
За результатами експертизи та з урахуванням повідомлення заявника було прийнято висновок про реєстрацію знака "Європейський університет" за заявкою № 2004021794 відносно частини товарів і послуг, який затверджено 3 грудня 2004 року та за вих. № 25208/ від 6 грудня 2004 року направлено позивачеві, на тій підставі, що для послуг 41 класу воно складається лише з даних, що є описовими при використанні щодо зазначених в заявці послуг, зокрема вказують на місце надання певного виду послуг. (Університет -1. Вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними та природно-математичними факультетами. 2. Назва навчальної установи для підвищення загально освітніх спеціальних і політичних знань; Європейський -розташований на території однієї з європейських держав).
Позивач подав до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності України заперечення проти рішення про реєстрацію знака «Європейський університет»відносно послуг 43 класу МКТП та відмову в реєстрації відносно послуг 41 класу МКТП.
За результатами розгляду заперечень Апеляційною палатою Держдепартаменту було прийнято рішення від 26 квітня 2005 року, яке затверджене наказом голови Держдепартаменту № 43 від 11 травня 2005 року, відповідно до якого Приватному вищому навчальному закладу «Європейський університет відмовлено у задоволенні заперечення, рішення Держдепартаменту від 03.12.02р. про реєстрацї знака «Європейський університет»за заявкою № 2004021794 відносно частини товарів і послуг змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у такій редакції:
«для послуг 41 класу позначення складається лише з даних, що є новими при використай щодо зазначених в заявці послуг, зокрема, вказують на місце надання певного виду послуг.
(«Університет -1. Вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними природно-математичними факультетами. 2. назва навчальної установи для підвищення загальноосвітніх, спеціальних і політичних знань».) Тлумачний словник іншомовних слів. 1998р
Європейський -розташований на території однієї з європейських держав. (Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», р. II, ст. 6 п. 2).
Крім того, Держдепартамент надіслав повідомлення № 58227 від 29 вересня 2005 року про те, що заявка на знак для товарів та послуг № 2004021794 від 24.02.2004, рішення щодо якої є предметом оскарження, вважається відкликаною на підставі статті 12 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”.
Представник Позивача вважає, що рішення Держдепартаменту від 3 грудня 2004 року про реєстрацію знака відносно частини товарів і послуг викладене в листі 25208/2 від 6 грудня 2004 року за заявкою № 2004021794 від 24 лютого 2004 року не відповідає чинному законодавству, зокрема порядку реєстрації як такому, а також, що не відповідають вимогам чинного законодавства рішення Апеляційної палати інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 26 квітня 2005 року та Наказ Державного департаменту інтелектуальної власності про затвердження такого рішення, а також повідомлення Держдепартаменту № 58227 від 29 вересня 2005 року про те, що заявка на знак для товарів та послуг № 2004021794 від 24 лютого 2004 року вважається відкликаною.
Позивач вважає рішення Держдепартаменту про відмову реєстрації позначення «Європейський університет»як знаку для товарів і послуг відносно послуг класу 41 МКТП протиправними, і таким що суперечить пункту 4.3.1.8. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, згідно якого при прийнятті рішення про можливість реєстрації знака, який містить позначення, що зазначені в пункті 4.3.1.3 а), б), в), г) Правил, ураховуються всі відомості, що свідчать на користь реєстрації знака.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.
Компетенція Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України щодо прийняття оскаржуваного рішення від 03.12.04р. за заявкою № 2004021794 визначена Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року N 997, яке діяло на момент прийняття оскаржуваного рішення, відповідно до якого до компетенції Департаменту інтелектуальної власності України віднесено, зокрема: забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об'єкти інтелектуальної власності; визначає порядок державної сертифікації діяльності в сфері інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності; видає в установленому порядку охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності; здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, ще охороняються на території України, та ліцензійних договорів; координує діяльність щодо передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності, в тому числі створені повністю або частково за рахунок державного бюджету; здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Компетенція Апеляційної палати щодо прийняття оскаржуваного 26 квітня 2005 року визначена Регламентом Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності (далі по тексту Регламент), затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2003 року N 622, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2003 року за N 877/8198, відповідно до п. 2.2 якого Завданнями Апеляційно-палати є колегіальний розгляд поданих до неї заперечень, заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні, а також протестів голови Держдепартаменту на рішення Апеляційної палати та прийняття відповідних рішень.
Згідно з пунктом 17.3.13. Регламенту, при розгляді заперечення в апеляційному засіданні колегія перевіряє обґрунтованість рішення Держдепартаменту щодо заявки, за якою подана заперечення, у межах доводів заперечення, з урахуванням змінених мотивів та вимог.
Під час розгляду колегія обмежується матеріалами інформаційного пошуку, підтвердженого документом про здійснення його Укрпатентом, та матеріалами, наданими апелянтом.
Відповідно до п. 18.1 Регламенту, при прийнятті рішення колегія Апеляційної палати враховує: наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалось заперечення та доказів, якими вони підтверджуються; наявність інших фактичних даних (порушення строку на оскарження рішення щодо заявки тощо), які мають значення для розгляду заперечення, а також доказів на їх підтвердження; правовідносини, зумовлені установленими фактами; правові норми, які регулюють ці правовідносини.
Таким чином, приймаючи рішення про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг, Відповідач діяв у межах наданої компетенції та з використанням належних йому повноважень, проте рішення про відмову в реєстрації позначення «Європейський університет»на дату його ухвалення не відповідало вимогам частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», які містять підстави для відмови у наданні правової охорони позначенню в цілому.
Так, частиною 2 статті 6 вказаного Закону передбачено, що Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності. Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.
Таким чином, не може бути відмовлено в наданні правової охорони позначенню в цілому, якщо лише його складова, а не позначення в цілому, не відповідає умовам правової охорони.
Суд вважає, що прийняте Відповідачем рішення не відповідає вимогам частини 3 статті 10 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” оскільки у висновку експертизи на дату затвердження рішення (03.12.2004) не було встановлено, що всі складові позначення «Європейський університет», а отже і позначення в цілому не відповідає умовам надання правової охорони.
Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” заперечення проти рішення Установи за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.
При розгляді заперечення Позивача Апеляційна палата діяла в межах своєї компетенції, водночас без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.
Так, у рішенні від 26 квітня 2005 року Апеляційна палата зазначила, що слова «Європейський -розташований на території однієї з європейських держав», не потрапили в остаточний висновок експертизи в результаті технічної помилки.
Під час розгляду вищевказаного питання колегія Апеляційної палати обмежилася матеріалами інформаційного пошуку, підтвердженого документом про здійснення його Укрпатентом, та матеріалами, наданими апелянтом.
Судом встановлено, що Позивач надав матеріали за двома пунктами. За результатами розгляду матеріалів викладених в першому пункті щодо відсутності слова «європейський»у висновку експертизи, затвердженому відповідачем, Апеляційна палата надала вичерпний висновок, вказавши що останнє трапилося в результаті технічної помилки.
Водночас безпідставними Суд вважає твердження Апеляційної палати, викладені у рішенні Апеляційної палати. Так, Апеляційна палата посилається на пункт 4.3.1.6. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, обґрунтовуючи застосування позивачем загальновживаних позначення для послуг класу 41 МКТП у заявці поданій на реєстрацію.
Згідно із пунктом 4.3.1.3. Правил складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону,встановлюється, чи не являються позначення такими, що:а) не мають розрізняльної здатності; б) є загальновживаними як позначення товарів певного виду; в) являють собою загальновживані символи і терміни; г) вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту; г) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Згідно з пунктом 4.1.3.8. Правил складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг при прийнятті рішення про можливість реєстрації знака, який містить позначення, що зазначені в пункті 4.3.1.3 а), б), в), г) Правил, ураховуються всі відомості, що свідчать на користь реєстрації знака, зокрема, вимога заявника про застосування статті 6 quinquies Паризької конвенції і особливо тривалість використання знака, якщо відповідні відомості надані заявником. У разі необхідності від заявника можуть запросити додаткові матеріали.
Судом встановлено, що такі відомості заявником були надані в пункті 22 обґрунтування Заперечення проти рішення відповідача, додаткових матеріалів Колегія Апеляційної палати у Позивача на витребувала.
Рішення Апеляційної палати прийнято з порушенням вимог статті 18.3 Регламенту Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності, яка передбачає за результатами розгляду заперечення прийняття таких рішень: про задоволення заперечення та відміну рішення Держдепартаменту; про відмову в задоволенні заперечення повністю та залишення рішення Держдепартаменту чинним; про відмову в задоволенні заперечення повністю або частково та зміну рішення Держдепартаменту (у разі визнання помилковими мотивів цього рішення та встановленні інших підстав, що перешкоджають задоволенню заперечення в повному обсязі чи частково).
Так, рішення відмовити Позивачу у задоволенні заперечення не відповідає статті 18.3 Регламенту Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності, оскільки рішення Апеляційної палати від 26.04.2005р. не є рішенням про “відмову повністю”, або “про відмову частково”.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бірку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
В матеріалах справи містяться документи за 2001-2004 роки (книги, дипломи, інформаційні брошури, газети), які фактично підтверджують тривалість використання Позивачем позначення «Європейський університет»при наданні освітніх послуг. Крім того, Суд звертає увагу на те, що інформацію про тривалий час використання позначення «Європейський університет»Позивач зазначав у своєму запереченні до Апеляційної палати Департаменту. Однак, Апеляційною палатою це не було враховане, про що свідчить відсутність відповідного пункту з аргументацією проти позиції Позивача стосовно необхідності врахування тривалості використання позначення при прийнятті рішення щодо реєстрації.
Позивач вже є власником двох знаків для товарів і послуг, які містять в собі словосполучення «Європейський університет»(Свідоцтва № 41847 та 41848). При цьому, зазначені свідоцтва не містять жодних застережень стосовно того, що словосполучення «Європейський університет»є елементом, що не охороняється, як це передбачено частиною 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання.
Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Матеріалами справи підтверджується те, що ані Департаментом, ані Апеляційною палатою не взято до уваги факту тривалого використання Позивачем позначення (про що Позивач повідомляв) при прийнятті своїх рішень стосовно відмови у реєстрації позначення «Європейський університет». Таким чином Суд вважає, що відповідні рішення були прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При цьому, особливо важливим є той факт, що Департамент має повноваження вимагати надання додаткових матеріалів, які б підтверджували відповідний факт використання позначення, безпосередньо надані йому відповідно до Правил складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
Вирішуючи питання про спосіб відновлення порушеного права позивача на реєстрації як знака для товарів і послуг позначення, що ним використовується виходить з наступного:
Захист прав в адміністративному судочинстві має бути ефективним. Це означає, що задовольняючи адміністративний позов суд повинен вжити всі заходи для поновлення порушеного права.
Згідно пунктів 1, 2 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Перераховані повноваження Суд розглядає в контексті положень статті 3 Конституції України, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави в особі її органів, до яких належать і органи судової влади, а також в контексті частини першої статті 2 КАС України, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
1. Визнати нечинним та скасувати рішення Апеляційної палати
Державного департаменту інтелектуальної власності, затверджене Наказом № 43 від 11 травня 2005 року.
2. Визнати нечинним та скасувати рішення Державного
департаменту інтелектуальної власності від 3 грудня 2004 року.
3. Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності
повторно розглянути питання про реєстрацію знака (заявка № 2004021794 від 24 лютого 2004 року) відносно усього переліку товарів і послуг.
4. Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності
відновити діловодство за заявкою на знак для товарів і послуг № 2004021794 від 24 лютого 2004 року.
5. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська