ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
12 год. 00 хв.
30.09.2008 р. № 11/43
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В. вирішив адміністративну справу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Плюс"
до Броварської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Плюс»(надалі ТОВ «Будсервіс-Плюс», позивач) звернулось до суду з позовною заявою визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі Броварської ОДПІ Київської області, відповідач) № 0000432301/0 від 16.03.2007р.
В обґрунтування заявленого позову ТОВ „Будсервіс-Плюс” стверджує про правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними від ТОВ «Приватсервіс», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, про наявність яких відповідач не заперечує.
Податок на додану вартість позивачем було сплачено при розрахунку за виконані роботи та чинним законодавством не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни. Податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Приватсервіс»в період коли вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований платником податку на додану вартість, підприємство значилось в ЄДРПОУ.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи, обгрунтовані тим, що згідно постанови Святошинського районного суду міста Києва від 11.01.2007р. визнано недійсним статут ТОВ “Приватсервіс” з моменту його складання та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Приватсервіс” з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач порушив пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”. З підстав наведених у акті перевірки, відповідач вважає правомірним зроблений висновок про заниження податку на додану вартість позивачем у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку за податковою накладними отриманими від ТОВ «Приватсервіс».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
ДПА у Київській області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Будсервіс-Плюс»з питань правових відносин з ТОВ «Приватсервіс»за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р., про що складено акт № 1-35/3125/7050 від 03.03.2007р. (копія в матеріалах справи).
На підставі складеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432301/0 від 16.03.2007р. яким за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 040 499, 72 грн. (в тому числі 2 673 666, 48 грн. основний платіж, 1 336 833, 24 грн. штрафні санкції).
Як вбачається з матеріалів справи у періоді квітень 2004р. -квітень 2005р. на користь позивача були виконані роботи, сплачені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних в якості розрахункових документів ТОВ «Приватсервіс»за результатами вказаних господарських операцій, позивачем були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.
Нарахування податку на додану вартість оспорюваним рішенням здійснено у зв'язку з неприйняттям в якості належного підтвердження віднесених до складу податкового кредиту сум податку, отриманих позивачем від ТОВ «Приватсервіс»податкових накладних саме на тій підставі, що згідно постанови Святошинського районного суду міста Києва від 11.01.2007р. визнано недійсним статут ТОВ “Приватсервіс” з моменту його складання та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Приватсервіс” з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість.
Щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «Приватсервіс»судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.
За виконані ТОВ «Приватсервіс»будівельно-монтажні роботи позивачем були сплачені кошти, в тому числі податок на додану вартість.
Про виконання на користь позивача вказаних робіт свідчать акти виконаних робіт та податкові накладні реєстри яких залучені до матеріалів справи, наявність податкових накладних станом на час проведення перевірки, правильність їх оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.
В ціні оплачених робіт, ТОВ «Будсервіс-Плюс»було сплачено податок на додану вартість, розрахунки проведені безготівковим через розрахункові рахунки, відкриті підприємствами в установах банків на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано відповідний реєстр платіжних доручень.
Як встановлено під час перевірки, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідних періодів, відображені в книзі придбання товарів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ відповідних звітних періодів ТОВ «Будсервіс-Плюс», що підтверджено результатами планової документальної перевірки (акт від 19.05.2006р. № 83/232/31257050 у копії залучений до матеріалів справи).
Правомірність проведення позапланової перевірки позивача за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р. що вже перевірений під час планової документальної перевірки (період з 01.04.2004р. по 31.12.2005р.), за результатами якої був складений акт № 83/232/31257050 від 19.05.2006р. відповідачем не доведено.
Відповідно до ч.6 п.8 ст.11-1 Закону України „Про податкову службу України” підставою для проведення повторної перевірки може бути лише проведення службового розслідування або кримінальної справи відносно посадових осіб, які проводили комплексну планову перевірку позивача за період 01.04.2004р. по 31.12.2005р.. Крім того, відповідно до п. 4 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
Щодо наявності фактів розслідування або ж порушення кримінальних справ проти посадових осіб, якими складено акт № 83/232/31257050 від 19.05.2006р., відповідних посилань у акті перевірки від 03.03.2007р. не зазначено.
Однак виходячи із встановлених під час розгляду справи обставин, висновки складеного акту позапланової перевірки по суті виявлених порушень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» судом не можуть бути прийняті також виходячи з зазначеного нижче.
Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно акту перевірки податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Приватсервіс»у квітні 2004р. -квітні 2005р. не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплати вартості прийнятих виконанням робіт, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства.
Посилання відповідача на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11.01.2007р., якою визнано недійсним статут ТОВ “Приватсервіс” з моменту його складання та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Приватсервіс” з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість суд вважає безпідставним, оскільки вказана постанова прийнята вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов'язання що з них виникали до винесення судового рішення.
Судом не враховується твердження податкового органу про те, що позивач не мав права на податковий кредит в зв'язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Приватсервіс»було анульовано, оскільки, судове рішення яке є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ прийнято 11.01.2007р., тоді ж як податкові накладні на підставі якої позивачем сформований податковий кредит та щодо яких виник спір виписані у квітні 2004р. -квітні 2005 року, тобто в період в якому ТОВ «Приватсервіс»було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних.
Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Випадки, що є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ та виключення з реєстру платників податку не за рішенням самого платника передбачені п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р..
Зокрема, в наведених випадках датою виключення з реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, як зазначалось вище свідоцтво діє до дати його анулювання. Тобто, у відповідності з вимогами законодавства, в разі складення акту анулювання свідоцтва датою анулювання є саме дата прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Приватсервіс»та виданого свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Приватсервіс».
На момент виконання зобов'язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за квітень 2004р. -квітень 2005р. сформована за участю належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Приватсервіс», зареєстрованого платником податку на додану вартість.
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.
При вирішенні спору судом взято до уваги посилання відповідача на Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2007р., що підтверджує розгляд судом кримінальної справи щодо Василевської І.В. (директора ТОВ «Будсервіс-Плюс») за фактом службового підроблення документів, які стали підставою для видачі ТОВ «Будсервіс-Плюс»ліцензії на будівельну діяльність за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, однак порушення вказаної кримінальної справи, розгляд судом такої справи, жодним чином не впливають на правомірність формування податкового кредиту згідно накладних отриманих від ТОВ «Приватсервіс»у квітні 2004р. -квітні 2005р., оскільки саме останнім виконувались будівельні роботи на користь позивача, а для оплати вказаних робіт, чинне законодавство не передбачає обов'язкової наявності ліцензії на будівельну діяльність.
Несплату податку на додану вартість ТОВ «Приватсервіс»у встановленому законом порядку до бюджету, відповідачем під час розгляду справи, належними доказами не підтверджено. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.
Довідками ДПІ у Святошинському районі міста Києва № 4607/7/15-106 від 31.05.2006р., № 3810/7/15-131 від 14.05.2008р., на обліку у якій знаходиться ТОВ «Приватсервіс»підтверджено, що останній звіт з податку на прибуток підприємством подано за 9 місяців 2005 року, останню декларацію з податку на додану вартість за вересень 2005р., тоді як відносини з позивачем, з приводу оподаткування яких виник спір, закінчились у квітні 2005р.. Наведені обсяги задекларованих ТОВ «Приватсервіс»у квітні 2004р. -квітні 2005р. податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не дають підстав стверджувати про невідображення в обліку зобов'язань, що виникли на підставі виписаних на користь позивача податкових накладних.
Згідно наданого до матеріалів справи витягу з облікової картки про сплату ТОВ «Приватсервіс»податку на додану вартість судом встановлено що в період квітень 2004р. -квітень 2005р. останнім подавалась звітність по податку на додану вартість з відповідними показниками господарської діяльності. Зокрема за даними картки особового рахунку по сплаті ТОВ «Приватсервіс»податку на додану вартість починаючи з січня 2004р. по грудень 2005р. рахувалась переплата, відповідними записами підтверджено подання декларацій (суми, що визначаються до сплати в бюджет розраховуються відповідно до встановленого порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість")). Належним підтвердженням факту невідображення у податковому обліку відповідних операцій також недекларування сум податку за певними податковими накладними може бути саме акт перевірки податкового органу (такого суду не представлено).
Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус ТОВ «Приватсервіс», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді також обізнаність про це позивача, суд визнає неправомірним висновок відповідача про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні виконаних робіт до податкового кредиту.
Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому вимоги щодо визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000432301/0 від 16.03.2007р.
3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Плюс»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 117, кв. 97, код ЄДРПОУ 31257050) 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -10.10.2008.