УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2012 року м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі: головуючого Мелінишин Г.П. суддів Горблянського Я.Д., Меленко О.Є. секретаря Балагури М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спадковому майні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 02 лютого 2012 року,- в с т а н о в и л а: В грудні 2011 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частину спільного майна та визнання права власності на 5/24 частин спадкового майна. Рішенням Тлумацького районного суду від 02 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено. На дане рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, судом неповно з'ясовано обставини справи та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. В порушення ст. 62 СК України суд не прийняв до уваги, що єдиною підставою для визнання майна одного із подружжя об'єктом права спільної сумісної власності є збільшення вартості цього майна. Ним доведено в судовому засіданні як трудові, так і грошові затрати на збільшення вартості домоволодіння. Суд безпідставно не прийняв їх до уваги, а натомість зробив неправильний висновок щодо відсутності даних про збільшення площі домоволодіння. Також суперечить вимогам закону і висновок суду про те, що здійснені добудови є неістотними та самовільними. Згідно довідки Івано-Франківського ОБТІ вартість робіт, проведених в шлюбі, становить 61382 грн., що більше як 10% від інвентаризаційної вартості домоволодіння. Тому посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів. ОСОБА_2, ОСОБА_3, та представник ОСОБА_4 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, за яких спірне домоволодіння може бути визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину така вимога до суду заявлена передчасно. Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону виходячи з наступного. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належало в цілому домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності на вказане домоволодіння зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ 23.11.2001 р. за № 1981 на підставі свідоцтва про право власності від 15. 11.2001 року. З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2003 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 остання померла, в зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно. Спадкоємцями за заповітом в рівних частках є позивач та ОСОБА_4, а за законом - батьки померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з правилами ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо набуття права спільної сумісної власності на спірне домоволодіння ОСОБА_5 посилався на те, що внаслідок спільних трудових та грошових затрат, здійснюваних починаючи з квітня 2001 року, вартість майна істотно збільшилась - із 66 675 грн. в 2001 року до 551002 грн. в 2011 року, підтвердженням чого є дані технічних паспортів про інвентаризаційну вартість домоволодіння. Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України. Судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_5 та померла здійснювали в домоволодінні незначні поточні ремонтно-будівельні роботи, в т.ч. ними проведено самочинне будівництво мансардного та підвального приміщення. Наведені обставини підтверджуються частково поясненнями позивача, поясненнями відповідачів, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 При цьому суд прийшов до правильного висновку, що вартість цих робіт не можна визнати істотною в розумінні ст. 62 СК України. Тому відмовляючи в задоволенні позову про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції правильно виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не представлено. Сам тільки факт збільшення вартості майна в 2011 році порівняно з 2001 роком цієї обставини також не підтверджує. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на довідку ОБТІ як на доказ істотного збільшення вартості майна померлої, оскільки з її змісту вбачається, що вартість спірного домоволодіння станом на 2011 р. визначена по збірнику укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд від 2005 р. з врахуванням коефіцієнту індексації та що в порівнянні до попереднього збірника цін вартість 1 кв. м будівель приблизно збільшилась в 10 раз. Що стосується вимог позивача в частині визнання права на спадкове майно, то суд прийшов до правильного переконання про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Висновок суду про відмову в задоволенні цих вимог також ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи. Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для її задоволення не вбачається. Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тлумацького районного суду від 02 лютого 2012 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: Г.П. Мелінишин Судді: Я.Д. Горблянський О.Є. Меленко _________________________________________________________________________________________________________________ Справа №2/0916/689/2011 Головуючий у 1 інстанції Гавриш Я.М. Провадження №22ц/0990/506/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. Категорія 37