1 Справа № 0909/1020/2012 Провадження № 10/0990/56/2012 Категорія 165-2 КК України Головуючий у І інст. П'ятковський В.І. Доповідач Попович С.С. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2012 року м. Івано-Франківськ Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі : головуючого судді Поповича С.С. суддів Фіцака Т.Д., Вилки С.С. з участю прокурора Гриновецького І. Б. захисника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду від 29 лютого 2012 року про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 з підписки про невиїзд на взяття під варту, - у с т а н о в и л а : Вказаною постановою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працює товарознавцем ТзОВ ОЛБІ-ІФ, громадянина України дано дозвіл на затримання та доставку в суд під вартою та одночасно змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту з утриманням в СІЗО міста Івано-Франківська. З матеріалів оглянутої колегією суддів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_2 підозрювався, а в даний час обвинувачується, у тому, що він та ряд інших осіб, п»ятеро з яких засуджені за аналогічні діяння вироком Коломийського районного суду від 14 листопада 2000 року, 13 травня 2000 року, приблизно біля 01 год. ночі за попередньою змовою, заздалегідь озброївшись приготовленою газовою зброєю та гумовою палицею, яка є холодною зброєю, одягнувши на обличчя маски і будучи проінформованими щодо особи потерпілого, із застосуванням погроз та фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров»я потерпілих, з метою заволодіння індивідуальним майном, вчинили розбійний напад з проникненням у житло гр. ОСОБА_3, що знаходиться у с. Голосків Коломийського району. Проте, отримавши опір з боку потерпілих та їх сусідів, з місця вчинення злочину втекли, за винятком ОСОБА_4, котрого було затримано на місці події. У поданні до суду слідчий, вказуючи на докази, котрі підтверджують причетність ОСОБА_2 до вчинення вказаного злочину, зазначив, що той на виклики за повістками до слідчого не з»являвся, причини неявки та місце свого перебування не повідомляв, у зв»язку з чим 04 серпня 2000 року був оголошений в розшук, одночасно було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд, винесено постанову про притягнення в якості обвинувачуваного, що тільки на даний час працівниками міліції встановлено місце його перебування, і таким чином намагається ухилитися від досудового слідства і за таких обставин з метою запобігти спробам ОСОБА_2 ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі та для забезпечення виконання процесуальних рішень по справі, встановленню істини є необхідність змінити щодо ОСОБА_2 запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту і одночасно просив надати дозвіл на затримання та доставку обвинувачуваного в суд. Оскаржуваною постановою суду подання слідчого задоволено повністю. Свою позицію про зміну щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою суд мотивував тим, що злочин у вчиненні якого той підозрюється відноситься до категорії тяжких, що обвинувачений приховувався від слідства, покинув місце проживання вказане ним у підписці про невиїзд, що є підстави вважати, що він може скритися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати займатися злочинною діяльністю. В апеляції з доповненнями захисник просить постанову суду скасувати та змінити і обрати інший запобіжний захід, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_2 від органу досудового слідства не скривався, такий висновок суду є помилковим, жодного повідомлення про явку до органів досудового слідства він не отримував, з 2000 року і по даний час мав постійне місце проживання у АДРЕСА_1, з 13 листопада 2001 року і по 04 березня 2003 року перебував на строковій військовій службі та ще й у м. Коломиї, а так і м. Івано-Франківську, після має постійне місце праці, у 2006 році одружився, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, сам хворіє, що все вказане підтверджується відповідними документами, а тому вважала, що є всі підстави обрати щодо нього інші запобіжні заходи. Заслухавши доповідь судді, захисника, яка доводи апеляції підтримала, думку прокурора, котрий вважав постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінальної справи, виділеної органом досудового слідства в окреме провадження щодо ОСОБА_2, обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволенню з таких підстав. Якщо суд, розглянувши подання вирішив його по суті і змінив запобіжний захід, то одночасно надання ще і дозволу на затримання та доставку в суд для вирішення цього ж питання слід вважати помилковим і в цій частині постанову суду слід скасувати. В частині зміни запобіжного заходу постанову суду колегія суддів теж вважає необґрунтованою і, відповідно, незаконною, виходячи з наступного. Дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2, мали місце 13 травня 2000 року, на той час йому ще не виповнилося і 17 років. Повнолітнім він став ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідно до ст. 432 КПК України порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу і, крім того, статтями глави 36 Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх. Ст. 437 КПК України передбачає і передбачала станом на 2000 рік, що неповнолітній викликається до слідчого через його батьків або інших законних представників, інший порядок допускається тільки у випадках коли це обумовлюється обставинами справи. Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього відповідно до ст. 434 КПК України лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106,148,150,155 і 157 цього Кодексу. Положення цієї статті слід враховувати незважаючи на те, що після ОСОБА_2 досяг повноліття. Ст. 151 КПК України передбачає, що у випадку якщо підозрюваний або обвинувачуваний порушить дану ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом, про це йому повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про невиїзд. І, зокрема, відповідно до змісту ст. 155 КПК України, це може мати місце тільки у випадках якщо ця особа перебуваючи на волі, переховувалася від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність. 04 серпня 2000 року слідчим винесено постанову про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу - підписку про невиїзд ( а. с. 9 ). Але підписка про невиїзд не відбиралась оскільки з цією постановою слідчого ОСОБА_2 ознайомлено тільки 03 березня 2012 року, після його затримання ( а. с. 9 ). Тобто, про обрання щодо нього запобіжного заходу раніше ОСОБА_2 відомо не було. Відповідно, позиція слідчого у поданні про те, що ОСОБА_2 порушив умови обраного щодо нього запобіжного заходу підписки про невиїзд вже по цій підставі є необґрунтованою. Крім того, в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних про те, що у 2000 році ОСОБА_2 викликали до слідчого чи то повістками чи через батьків, як це повинно було бути, чи що приймались будь-які інші заходи щодо встановлення його фактичного місця знаходження, його доставки до слідчого, хоч у слідчого і були дані про його місцеперебування, а тому неконкретні посилання в поданні слідчого, що той на виклики за повістками не з»являвся є безпідставними, що хибно взяв за основу, і теж без будь якого обґрунтування, і суд. Тому слід прийти до висновку про те, що і позиція суду з цього приводу по цих же підставах не ґрунтується на фактичних обставинах по справі. Слідчий в той же день 04 серпня 2000 року, без наявності до того підстав, виносить також і постанови : про оголошення ОСОБА_2 в розшук, про виділення матеріалів щодо ОСОБА_2 з кримінальної справи в окреме провадження ( а. с. 1,8 ). Постановою слідчого від 05 серпня 2000 року досудове слідство по справі щодо ОСОБА_2 зупинено на підставі 206 п. 1 КПК ( а.с. 134 ). Після і по 2008 рік жодних дій з боку слідчого не проводилось. 28 квітня 2008 року слідчий відновлює провадження ( а. с. 138 ), дає доручення начальнику Коломийського МВ УМВС про доставку ОСОБА_2 не вказавши на який час і тим же днем знову зупиняє досудове слідство ( а. с. 144 ). Тобто, реально не робить нічого для проведення досудового слідства. 19 квітня 2010 року знову відновлює досудове слідство, дає доручення Коломийському МВ про доставку ОСОБА_2, що не передбачено законом, замість того щоб викликати його в порядку передбаченому ст. ст. 134, 136 КПК України та мати з цього приводу необхідні дані. І на підставі рапорту дільничного в якому не проставлено дати, 22 квітня 2010 року знову зупиняє досудове слідство ( а. с. 156 ). 28 лютого 2011 року прокурор скасовує постанову про зупинення слідства, дає відповідні вказівки ( а. с. 157 ). І на звернення слідчого 07 квітня 2011 року начальник Коломийського МВ УМВС дає відповідь в якій зазначає, що оперативно-розшукової справи категорії «розшук» стосовно ОСОБА_2 не заводилось ( а. с. 167 ). Цим же днем слідство зупинено по аналогічній підставі ( а. с. 178 ). 21 квітня 2011 року досудове слідство знову відновлюється, збираються дані щодо особи ОСОБА_2, отримуються відповідні дані, в тому числі ДПІ в м. Івано-Франківську повідомляє, що ОСОБА_2 зареєстрований з 2003 року як платник податків ( а. с. 182 ). І цим же днем слідство знову зупиняється ( а. с. 184 ). У травні 2011 року аналогічно і постановою від 13 травня 2011 року слідство знову зупинено ( а. с. 185 і далі ). 02 липня 2011 року слідство відновлюється і тим же днем знову зупиняється. Проте ні в 2010 ні в 2011 році ОСОБА_2 ніхто не викликає, примусового приводу у зв»язку з неявкою не застосовує. 20 лютого 2012 року досудове слідство відновлюється в черговий раз і слідчий звертається до суду з вказаним поданням про зміну запобіжного заходу. Аналіз вказаних вище обставин дає підстави прийти до висновку що ні у 2000 році ні після і по 2012 рік орган досудового слідства по справі виділеній в окреме провадження щодо ОСОБА_2 не вживав передбачених законом заходів по його виклику до слідчого з метою проведення та завершення досудового слідства, відповідно не вбачається і підстав вважати, так як це зазначив суд в постанові, що ОСОБА_2 приховувався від слідства, покинув місце проживання вказане ним у підписці про невиїзд, що є підстави вважати, що він може скритися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати займатися злочинною діяльністю. А тому висновок суду про необхідність зміни та обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є необґрунтованим і, відповідно, незаконним. Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 4 від 25 квітня 2003 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», пункт 18, роз»яснив, що визнавши постанову суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту незаконною, апеляційний суд вправі обрати інший запобіжний захід. При викладених обставинах, визнаючи оскаржувану постанову незаконною, колегія суддів вважає, що з врахуванням вимог ст. ст. 148-155 КПК України та викладених вище обставин та даних щодо особи ОСОБА_2, що діяння у вчиненні яких він обвинувачується вчинив будучи у неповнолітньому віці, що з приводу події вже є вирок суду, йому слід обрати інший запобіжний захід - підписку про невиїзд, що відповідатиме як обставинам кримінальної справи так і особі обвинувачуваного. Керуючись ст.ст. 365,366,367,382 КПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Коломийського міськрайонного суду від 29 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині дачі дозволу на затримання та доставку ОСОБА_2 в суд - скасувати, а в частині обрання запобіжного заходу взяття під варту змінити та обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід підписку про невиїзд. ОСОБА_2 звільнити з під варти негайно. Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає. С У Д Д І : ------------------------------ --------------------------------- -------------------------- С. С. Попович Т.Д. Фіцак С.С.Вилка