IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого ГончаренкоВ.М.
суддів: Комаровської Н.В., Погорєлової С.О.
з участю секретаря Протасенка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 на рiшення Біляївського районного суду Одеської області від 26 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ “Трансавтосервіс”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
18.08.2008 року та 10.10.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, та уточнивши їх 12.02.2009 року, 08.09.2009 року, посилається на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, має право безкоштовного проїзду на маршрутних таксі, на всіх видах міського пасажирського транспорту, на автомобільному транспорті загального користування у сільській місцевості. Але водії ЗАТ «Трансавтосервіс» здійснюють пасажирські перевозки з грубим порушенням Закону України «Про транспорт».
Так, 24.07.2008 року він на автостанції у м. Біляївка увійшов до маршрутного таксі, водієм якого є ОСОБА_3 Останній почав вимагати у нього плату за проїзд, він з цього приводу зателефонував до міліції і сповістив про конфлікт. Але водій автобусу почав підбурювати пасажирів, щоб вони вивели його з автобусу, що і сталося.
05.08.2008 року водій ОСОБА_2 заборонив йому пройти в салон автобусу без оплати за проїзд, він був змушений оплатити проїзд, але квиток йому не був виданий, при цьому інші пасажири увійшли в салон автобусу без плати за проїзд.
05.09.2008 року при виході з території автостанції ОСОБА_2, який знаходився за кермом автобусу, почав висловлювати в його адресу претензії і погрожувати фізичною розправою.
03.12.2008 року водій автобусу «Еталон» держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 відмовив йому у безкоштовному проїзді в даному автобусі, разом з двома особами не пустили його до салону автобусу, між ними відбулася сварка, потім він помітив відсутність гаманця з грошима у розмірі 460 грн.
Водії ОСОБА_3 і ОСОБА_2 знаходяться у договірних відносинах із ЗАТ «Трансавтосервіс», і тому останнє повинно нести відповідальність за шкоду, заподіяну йому вказаними водіями, яка складається з витрат за складання позовної заяви --165 грн., 10 грн. - за зняття ксерокопій, 37 грн. - вартість трьох проїздних квитків, 460 грн. втрачені разом з гаманцем, 66 грн. - за придбання ліків. Моральну шкоду, у зв»язку з викладеним, він оцінює в 4875,00 грн. /а.с.145 т.2/
Представник відповідача ЗАТ «Трансавтосервіс» позов не визнав.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позов також не визнали.
Справа судом розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26 січня 2010 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_1, вважаючи, що вищезазначене рішення суду є незаконним та необгрунтованим, просить про його скасування та задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши
Головуючий у першій інстанції Трушина О.І. Справа № 22ц-1776/2010
Доповідач Гончаренко В.М. Категорія: 24
матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /категорія 1/ і відповідно до виданого йому Одеською облдержадміністрацією посвідчення серії НОМЕР_2 /до якого видана вкладка №614732/ має право на пільги, встановлені законодавством України, зокрема, право на безплатнй проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків та на безоплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України, яке гарантоване п.19 та п.15 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ /із змінами/ маршрут, довжина якого не перевищує 50 км є приміським, маршрут, довжина якого перевищує 50 кілометрів є міжміським.
Із довідки, наданої ЗАТ «Трансавтосервіс» від 31.05.2010 року вбачається, що маршрут «Біляївка-Одеса» №575 є приміським /відстань 50 кілометрів/, маршрут Біляївка-Одеса №575 Е та «Біляївка-Одеса» №1212 Е є міжміськими /відстань 53 кілометра/.
Колегія суддів вважає, що, оскільки маршрути №№575Е, 1212Е, які обслуговували водії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 24.07.2008 року, 05.08.2008 року, 05.09.2008 року та 03.12.2008 року за рейсами «Біляївка АС - Одеса АС Привоз» та «Біляївка АС - Одеса АС Привоз» належать до автобусних маршрутів міжміських, згідно паспортів цих маршрутів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині порушення його права безкоштовного проїзду на автомобільному транспорті загального користування у сільській місцевості.
Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, спричиненої водієм ОСОБА_2 06.08.2008 року, близько 07:50 год. та водієм Голиком - 24.07.2008 року, колегія суддів вважає їх надуманими з тих підстав, що такі вимоги до зазначених осіб позивачем ОСОБА_1 взагалі не заявлялися.
Крім цього, безпідставні та нічим не обґрунтовані доводи апеляційної скарги про виникле право ОСОБА_1 на безоплатний проїзд у міжміському маршруті відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з тим, що він набув статусу інваліда війни другої групи 20.02.2009 року розпорядженням УПФ Біляївського району №148278 після виниклого спору.
З врахуванням наведеного, у суду першої інстанції були підстави для відмови в позові.
Рішення суду ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, відповідає нормам матеріального права та ухвалено з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддiв, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рiшення Біляївського районного суду Одеської області від 26 січня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: