IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого ГончаренкоВ.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
з участю секретаря Протасенка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцiйну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Татарбунарському районі Одеської області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Одесаобленерго”, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення виконавчої дирекції в Татарбунарському районі Одеської області про стягнення морального збитку у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, -
встановила:
16.01.2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, та під час розгляду справи, 16.11.2006 року, уточнивши його, посилається на те, що він, як електрослюсар по ремонту устаткування РУ, адміністрацією Татарбунарського РЕМ, що є структурним підрозділом Ізмаїльських електромереж ВАТ “Одесаобленерго” 19.08.2005 року був притягнутий до невластивої йому роботи по капітальному ремонту з демонтажем дерев'яних опор на недіючій ВЛ-0,4 в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області.
Цього дня, приблизно о 15 годині 20 хвилин бригада, у якій він був задіяний, приступила до демонтажу опори №15. Йому було доручено підстрахувати опору канатом для запобігання її падінню.
Після демонтажу опори він перелазив через паркан та невдало зіскочив на землю і впав на опору. В результаті падіння він отримав такі тілесні ушкодження як відкритий перелом - вивих лівого гомілковостопного суглоба, закритий оскольчатий внутрішньо-суглобний перелом правої великої гомілкової кістки із зсувом, а також інші тілесні пошкодження.
По даному факту 26.08.2005 року складений акт про нещасний випадок на виробництві.
20.12.2005 року висновком МСЕК йому встановлено 90% втрати професійної працездатності з визначенням інвалідності першої групи.
У зв'язку з цим він переніс тяжкі страждання, радикально був порушений звичайний устрій його життя та має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. /200 мінімальних заробітних плат/.
Справа судом слухалася неодноразово.
Представник відповідача позов не визнав.
Останнім рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 14.12.2009 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 100 000 грн моральної шкоди, на користь держави - державне мито у розмірі 5 000 грн. та 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Головуючий у першій інстанції Чебан А.П. Справа № 22ц-1674/2010
Доповідач Гончаренко В.М. Категорія 32
В апеляцiйнiй скарзi відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Татарбунарському районі Одеської області, вважаючи, що вищезазначене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить про його скасування з постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішенні суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 03 серпня 2004 року працював в Татарбунарському РЕМ електрослюсарем по ремонту обладнання РУ 3-го розряду.
19.08.2005 року ОСОБА_1 виконував роботи по капітальному ремонту з демонтажем дерев'яних опор на недіючій ВЛ-0,4 в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області. Приблизно о 15 годині 20 хвилин він отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, 20.12.2005 року висновком МСЕК йому встановлено 90% втрати професійної працездатності з визначенням інвалідності першої групи /а.с.3 т.1/.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві комісія за участю керівництва Ізмаїльських електричних мереж, представника профкому, начальника СОТ та страхового експерта по охороні праці Татарбунарського відділення, ОСОБА_1 брав участь у виробничому процесі, пройшов інструктаж, тобто виконував роботу в інтересах підприємства, був фактично допущений до роботи на підприємстві. У зв'язку з чим нещасний випадок комісія визнала пов'язаним з виробництвом, який підлягає обліку та, відповідно, є підставою для складання акту Н-1 /а.с.4-9, 26-28 т.1/.
Правила ст. ст. 21, 28, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-14) передбачали з 1 квітня 2001 року обов'язок Фонду відшкодувати потерпілому завдану моральну шкоду.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у січні 2005 року. Інвалідність позивача 1 групи із втратою 90% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням встановлено висновком МСЕК від 19 лютого 2003 року.
Статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-14 у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, а ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію зазначених норм про відшкодування моральної шкоди зупинено й на 2007 рік незалежно від часу настання страхового випадку.
Законом України від 23 лютого 2007 року № 717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно го захворювання, які спричинили втрату працездатності» норми ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-14 в частині відшкодування моральної шкоди виключено із Закону.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому зазначення в Законах України про Державний бюджет України зупинення відшкодування потерпілим завданої моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку не може мати зворотної сили.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що застрахований ОСОБА_1 має право на відшкодування Фондом моральної шкоди, оскільки 90% втрати професійної працездатності йому встановлено висновком МСЕК 20 грудня 2005 року, тобто до зупинення дії зазначених норм та виключення їх із Закону № 1105-14.
Відповідно до ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає у фізичному болю,
фізичних та душевних страждання, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров”я тощо.
Ушкодження здоров»ю, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, яким зупинялась на 2006 рік дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди, так і Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача щодо його права на моральне відшкодування ґрунтуються на законі.
Однак при визначенні суми морального відшкодування, враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що розмір морального відшкодування, встановлений судом є завеликим.
На думку колегії суддів найбільш оптимальною грошовою компенсацією моральних страждань позивача буде сума у 75 000грн., тому стягнуту судом першої інстанції суму морального відшкодування слід зменшити до вказаного розміру, що відповідатиме ступеню та тяжкості моральних страждань позивача, а також принципам розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги, що акт про нещасний випадок на виробництві №1 від 26.08.2005 року в установленому порядку скасований та складений новий акт №1 від 19.08.2008 року, який ніким не оскаржений не заслуговують на увагу з таких підстав.
Пункт 58 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 року передбачає, що у разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначати повторне /додаткове/ спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.
Відповідно до п.58 Порядку спеціальна комісія не призначалася, та висноки такої комісії у матеріалах справи не містяться.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення судження суду про стягнення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Татарбунарському районі Одеської області на користь держави державне мито у розмірі 5000 грн., так як, відповідно до п.34 ст.4 Декрету Міністрів України Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнений від сплати державного мита.
К еруючись п. 3 ч.1 ст.307, ст.309 ЦПК України, колегія суддiв, -
вирішила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
в Татарбунарському районі Одеської області задовольнити частково.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 грудня 2009 року змінити.
Зменшити суму на відшкодування моральних збитків, стягнутої з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Татарбунарському районі Одеської області на користь ОСОБА_1 до 75 000 грн.
Виключити з резолютивної частини рішення судження суду про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Татарбунарському районі Одеської області на користь держави державного мита у розмірі 5000 грн.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох мiсяцiв з дня набрання ним законної сили до суду касаційної iнстанцiї.
Головуючий:
Судді: