24 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
з участю секретаря Гайдайчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на об»єкт нерухомості, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, -
встановила:
10.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, посилаючись на те, що спірне нерухоме майно набуте у власність за час шлюбу з ОСОБА_2 з 1999 року за їх спільні кошти, а тому є спільною власністю подружжя. Просив виділити йому в натурі Ѕ частину житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1
14.10.2008 року позивач ОСОБА_2. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, в подальшому уточнивши його, посилається на те, що земельна ділянка та житловий будинок, розташовані в АДРЕСА_1 хоча і були набуті у власність за час шлюбу з відповідачем, однак за кошти, які належали їй особисто /а.с.270 зворот/.
15.10.2008 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області позови обєднані в одне провадження. /а.с.17 т.1/
Сторони позови не визнали.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2. та ОСОБА_1 задоволені частково.
Виділено на користь ОСОБА_1 коридор, дві комори, кухню, санвузол, підвал площею 41,5 кв.м № 1-5 споруди Ѕ - 3733 грн., при цьому кімнату 1-3 переобладнати у спальню, коридор 1-1 переобладнати у кухню, а також виділено земельну ділянку площею 144 кв.м.
На користь ОСОБА_2. виділено шість жилих приміщень, два коридора, два санвузла, одне приміщення кухні, комору, підвал площею 22,7 кв.м, котельну, № 1-5 споруди вартістю 3733 грн., земельну ділянку площею 456 кв.м.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, вважаючи, що вищезазначене рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить про його скасування та постановлення нового рішення про розподіл спірного майна в рівних частках відповдно до висновку експертизи від 23.02.2009 року.
Заслухавши доповідача, доводи на апеляційну скаргу, заперечення на неї,
Головуючий І інстанції суддя - Кочко В.К. Справа №22ц-2635/2011
Доповідач суддя Гончаренко В.М. Категорія :46
дослідивши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно роз»ясненням, визначеним в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18 грудня
2009 року, рішення є законним тоді коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що з 25 грудня 1999 року по 10 квітня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі /т.1, а.с.9, т. 2, а.с. 54/.
ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності належить земельна ділянка площею 0,10 га. по АДРЕСА_1 яку вона купила, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1 та на якій спільно в 2006 році збудували житловий будинок /т.1, а.с.6,7,8/.
Рішенням Овідіопольского районного суду Одеської області від 13.10.2006 р. за ОСОБА_2 визнано право власності на зазначений будинок з господарськими будівлями та спорудами /т.1, а.с.10, 35/.
Задовольняючи частково позови ОСОБА_2. та ОСОБА_1, суд першої інстанції, відступивши від засад рівності часток подружжя та виділивши при цьому ОСОБА_2 набагато більшу частину будинку та земельної ділянки, виходив з того, що ОСОБА_1 з 2008 року не проживає в спірному будинку та не приймає участі в утриманні спільного майна, а також у зв»язку з тим, що з ОСОБА_2 проживають їх спільні неповнолітні діти.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Доводи ОСОБА_1, що суд першої інстанції невірно провів поділ будинку між ним та його колишньою дружиною, заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1, загальна площа його становить 245, 1 кв.м., житлова - 148 кв.м., підсобна - 97,1 кв.м., а також підвальні приміщення площею 120,3 кв.м. /т.1, а.с. 37-41/.
Однак, з загальної площі будинку у розмірі 245,1 кв.м. ОСОБА_1 виділено тільки 31,9 кв.м. Йому також виділено 41,5 кв.м. площі підвалу, який не включається до загальної площі будинку та не є житловим приміщенням, а також зобов»язано переобладнати кухню в житлову кімнату, а коридор переобладнати в кухню, тоді як ОСОБА_2 виділено шість житлових кімнат, що складає 213,2 кв.м. від загальної площі будинку.
Відповідно до ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Твердження ОСОБА_2., що при побудові житлового будинку та при придбанні земельної ділянки, нею, крім їх з ОСОБА_1 спільних коштів, вкладені також її особисті кошти, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом 2005-2007рр. працював мотористом на різних суднах та свою заробітну плату перераховував дружині на її банківський рахунок НОМЕР_1, відкритий у АБ «Південний», крім цього, проживаючи спільно, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 продані квартири, які належали кожному із них на праві власності /т.1, а.с.149 - 151, 157-161/.
Доказом набуття спільного подружжям майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки також є заява ОСОБА_1, засвідчена нотаріально, якою останній надавав згоду на оформлення права власності на будинок, збудований сумісно, на ім»я ОСОБА_2.. /т.2, а.с.7/. Зазначене не заперечувала у судовому засіданні і сама ОСОБА_2
Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею /ним/ проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Думку суду першої інстанції з посиланням на ч. 3 ст. 70 СК України, відповідно до якої частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, оскільки з ОСОБА_2 проживають неповнолітні діти, колегія суддів вважає помилковою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачує на користь ОСОБА_2. на утримання неповнолітніх дітей кошти.
ОСОБА_2. не надала до суду доказів того, що розмір аліментів, який вона отримує, є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку або лікування.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний будинок підлягає розподілу, з»ясував всі обставини справи, проте не врахував, що відступ від рівності часток допускається у виключних випадках, коли поділ на рівні частки неможливий з технічних причин та існують обставини, визначені ч.2, 3 ст. 70 СК України.
Також суд не врахував, що існує два висновки судової будівельно-технічної експертизи розподілу домоволодіння та земельної ділянки від 23.02.2009 року та 08.10.2010 р. /т.1, а.с.162-177/.
При розподілі домоволодіння за варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 08.10.2010 р. у ОСОБА_1 не залишається житлової площі.
При цьому, суд не надав оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.02.2009 р., за яким експертом запропонований можливий варіант поділу житлового будинку та земельної ділянки у рівних частках з виділенням кожному по 50/100 ідеальної долі будинку та по 300 кв.м. земельної ділянки /т.1, а.с.162-177, 277-285/.
Таким чином, виходячи з викладеного, при розподілі житлового будинку, колегія суддів бере за основу, як більш доцільний, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 23.02.2009 р, оскільки визнання за кожним зі сторін права власності в рівних частках на земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 буде відповідати вимогам закону та матеріалам справи.
При цьому, ОСОБА_1 слід виділити 50/100 ідеальної долі житлового будинку та 300 кв.м. земельної ділянки, відповідно до висновку цієї експертизи під позначенням «І-й співвласник», а ОСОБА_2 - 50/100 ідеальної долі житлового будинку та 300 кв.м. земельної ділянки під позначенням «ІІ-й співвласник.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, - вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 лютого 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у спільному майні подружжя на Ѕ частину, виділивши в натурі Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта від 23 лютого 2009 року, а саме
коридор площею 8,3 кв.м;
комору площею 3,6 кв.м.;
кухню площею 10,7 кв.м.;
комору площею 3,6 кв.м.;
санвузол площею 5,7 кв.м.;
житлову кімнату площею 26,9 кв.м.;
1-13 житлову кімнату площею 35,3 кв.м.;
1-15 житлову кімнату площею 27,0 кв.м.;
І- підвал площею 41,5 кв.м.;
ІІ-комору площею 19,4 кв.м.;
№2-огорожу 1/3
№4-каналізацію
№5-вигрібну яму
загальною вартістю 218 610 грн., що складає 50/100 ідеальної долі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 виділивши йому в натурі земельну ділянку площею 300 кв.м., позначеної на плані земельної ділянки згідно додатку№4 до висновку експерта від 23.02.2009 року під позначенням «І-й співвласник».
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності у спільному майні подружжя на 1/2 частину, виділивши у натурі Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта від 23 лютого 2009 року, а саме
коридор площею 12,4 кв.м.;
кухню площею 13,3 кв.м.;
санвузол площею 6,6 кв.м.;
житлову кімнату площею 26,5 кв.м.;
коридор площею 20,2 кв.м.;
житлову кімнату площею 13,3 кв.м.;
1-14 санвузол площею 6,7 кв.м.;
1-16 житлову кімнату площею 19,0 кв.м.;
ІІІ- підвал площею 22,7 кв.м.;
IV-котельну площею 4,8 кв.м.;
V- комору площею 31,9 кв.м.;
№1 - ворота;
№2 - огорожу;
№3 - водопровід
загальною вартістю 218 610 грн., що складає 50/100 ідеальної долі.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 виділивши йому в натурі земельну ділянку площею 300 кв.м., позначеної на плані земельної ділянки згідно додатку №4 до висновку експерта від 23.02.2009 року під позначенням «ІІ-й співвласник».
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Переобладнання житлового будинку покласти на обох співвласників.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: