«16» червня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Михайлова В.О.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війні, -
01.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси (далі -УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2006 року по жовтень 2008 рік включно. Сума недоплати за вказаний період складає 4172,40 грн. Посилаючись на вказане, він просив поновити строк звернення до суду; зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 4172,40 грн. (а.с.3).
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 10 липня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано УПФ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни з урахуванням підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржував.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Справу розглянути без представника УПФ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушені і підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову. УПФ повинно виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, оскільки він має правовий статус дитини війни і на нього розповсюджуються пільги та гарантії, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», діючій в редакції на час розгляду справи.
При цьому, посилався на те, що правові обмеження Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки в зазначені періоди втратили чинність з прийняттям відповідних рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Вказаними рішеннями визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 і 2008 роки.
В частині позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2006 рік відмовлено по суті, оскільки в цей період дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.
А також погоджується з вищевказаними періодами нарахування надбавки до пенсії, оскільки ні в запереченнях, ні в доводах апеляційної скарги, відповідач не ставив питання про застосування строку звернення до адміністративного суду та наслідків пропущення цього строку, які передбачені ст.ст.99, 100 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи по суті.
Твердження апелянта про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені витрати на соціальну підтримку дітей війни згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і таке підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік буде порушенням вимог п.6. ст.51 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001 року, не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Посилання в скарзі на те, що позивачу, як дитині війни, з 01.01.2008 року здійснюються виплати надбавки до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму в повному обсязі відповідно до норм чинного законодавства, не є підставою для скасування постанови суду, а лише можуть бути враховані при її виконанні .
Інших правових доводів скарга не містить.
Згідно із п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси відхилити.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М. Каранфілова
В.О.Михайлов
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька