06 липня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Мартинової К.П.,
суддів - Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
за участю секретаря - Карпової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Н», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідо» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2240 від 14.05.2008 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року,
У січні 2010 року АКБ «Трансбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів ТОВ «Обрій-Н», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Лідо» за кредитним договором №2240 від 14.05.2008 року в розмірі 775 564,58 грн.
При цьому позивач посилався на те, що 14.05.2008 року був укладений кредитний договір № 2240 між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Обрій-Н», за умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 495 000 грн. строком до 13 травня 2009 року та оплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,0 % річних.
Станом на 02.12.2010 року утворилась заборгованість, яка не погашена.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Обрій-Н» за кредитним договором № 2240 від 14.05.2008 року були укладені наступні договори: договір іпотеки з ТОВ «Обрій -Н”, договори поруки з ОСОБА_1, з ОСОБА_2., з ОСОБА_3, з ТОВ “Лідо” про відповідальність за належне виконання зазначеного кредитного договору.
У порушення умов Кредитного договору № 2240 відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконали, в результаті чого, згідно розрахунку заборгованості, станом на 01.01.2010 року сума заборгованості по кредиту становить: 495 000,00 грн., яка є простроченою заборгованістю по сплаті кредиту; 82 047,92 грн. - прострочених відсотків за кредитом; 67 475,67 грн. - пені за порушення строків сплати кредиту; 7 290,99 грн. - пені за порушення строків погашення відсотків за кредитом та 123 750,00 грн. - штрафу в розмірі 25% від суми кредиту. Всього загальна сума заборгованості становить - 775 564,58 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року п озовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» задоволено.
-2-
Суд стягнув на користь АКБ «Трансбанк» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Н», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідо»: 495 000,00 грн. - простроченої заборгованості по кредиту; 82 047,92 грн. - прострочених відсотків; 67 475,67 грн. - пені за порушення строків сплати кредиту; 7 290,99 грн. - пені та 123 750,00 грн. - штрафу в розмірі 25% від суми кредиту, судові витрати по справі, всього - 777 384,58 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити АКБ «Трансбанк» у задоволенні позову про стягнення з нього кредитної заборгованості та в клопотанні просить закрити провадження у справі за позовом банку до юридичних осіб: ТОВ “Обрій-Н” та ТОВ “Лідо”.
Інші відповідачі рішення суду не оскаржують.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи спір та задовольняючи позов районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Банку за кредитним договором між двома юридичними особами та за договорами поруки між юридичними та фізичними особами підлягають задоволенню.
Однак, колегія суддів повністю не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 травня 2008 року між АКБ “Трансбанк” та ТОВ “Обрій-Н” був укладений кредитний договір № 2240 та додаткові угоди від 31 жовтня 2008 року, 28 листопада 2008 року, 05 грудня 2008 року, 31 грудня 2008 року / а.с. 7-12/.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ “Обрій-Н” зобов”язалося повернути кредит у розмірі 495 000 грн. під 22% річних.
Для забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором 14 травня 2008 року між АКБ “Трансбанк” та ТОВ “Обрій-Н” укладено договір іпотеки, а саме майнові права на нерухоме майно / а.с. 13-16/.
Також 14 травня 2008 року для забезпечення виконання кредитного договору № 2240 від 14.05.2008 року були укладені договори іпотеки між АКБ “Трансбанк” та: ТОВ “Лідо” в особі директора товариства ОСОБА_3; ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3 / а.с. 17-24/.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов”язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов”язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов”язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.
В порушення умов кредитного договору та діючого законодавства відповідачі не виконують своїх зобов”язань за кредитним договором, у зв”язки з чим утворилася заборгованість у розмірі 775564 гривень 58 копійок.
При встановлених обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного та обгрунтованого висновку про задоволення позову банку про стягнення кредитної заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги АКБ «Трансбанк» районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
-3-
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз”яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України “ 2 від 12 червня 2009 року “Про застосування судом норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України / ст.ст. 1, 12/ віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Вирішуючи спір у порядку цивільного судочинства, суд зазначені положення не врахував та в одному об”єднаному провадженні розглянув в порядку цивільного судочинства вимоги юридичної особи - АКБ “Трансбанк” - до юридичної особи - ТОВ “Обрій-Н”, які виникли з кредитного договору та договору іпотеки, та до юридичної особи - ТОВ “Лідо”, які виникли з договору поруки, та підлягають розгляду в порядку господарського судочинстава на підставі ст.ст. 1, 12 ГПК України, а також позов юридичної особи - АКБ “Трансбанк” - до фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_1. ОСОБА_2, що виник з приводу договрів поруки, які відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Оскільки, відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, і якщо на стадії відкриття провадження у справі допущена помилка, то суд при розгляді справи має закрити провадження в частині вимог між юридичними особами, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України)
При цьому не порушуються права всіх сторін, оскільки згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини між кредитором і боржником за кредитними договором та між кредитором і поручителем за відповідним договором поруки.
Відповідно до частини першої ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення позову АКБ «Трансбанк» до ТОВ «Обрій-Н», ТОВ «Лідо» про стягнення заборгованості за договором кредиту підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі ч.1.п.1.ст. 205, ч.1 ст. 310 ЦПК України.
При цьому необхідно роз”яснити позивачу згідно вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України, що спір між юридичними особами відноситься до юрисдикції господарського суду.
Стосовно задоволення позовних вимог АКБ «Трансбанк» до ОСОБА_3 відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_3 та залишає рішення суду в частині задоволення позову до нього без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення в цій частині з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює та застосована ст. 553 ЦК України, згідно якої поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов”язання боржника.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки договору між АКБ “Трансбанк” та ТОВ “Обрій-Н” про участь у фонді фінансування будівництва житлового комплексу на увагу не заслуговують, оскільки зобов”язання за цим договором стосуються відносин між двома юридичними особами.
-4-
Посилання апелянта на неправильне визначення розміру заборгованості за кредитним договором є безпідставним, оскільки факт невиконання зобов”язань підтверджений доказами, що знаходяться в матеріалах справи та не спростовуються і самим апелянтом, а сума боргу підтверджена належним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2240 від 14.05.2008 року. Зазначений розмір заборгованості апелянтом не спростований належними та допустимими доказами, а є тільки його припущеннями.
Посилання апелянта на те, що при укладанні кредитного договору та договору поруки були порушені норми ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” та умови договору є несправедливими до уваги не приймаються, тому що ОСОБА_3 договір не оспорений та при розгляді справи не встановлено відсутності волевиявлення поручителя при його підписанні.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно стягнення з нього, як з фізичної особи, кредитної заборгованості суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої
інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в цій частині позову.
Оскільки апелянтом не сплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи при апеляційному оскарженні рішення суду, то колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з нього судових витрат на підставі ст. ст. 79-81 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 308, 310 ч. 1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року в частині задоволення позову Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Н», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідо» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, провадження у справі в цій частині позову закрити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 грудня 2010 року в частині задоволення позову Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 850 /вісімсот п”ятдесят/ гривень та 120 /сто двадцять/ гривень витрат на інформаційно-технічний розгляд справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий К.П. Мартинова
Судді О.Г. Журавльов
О.В. Оверіна