9 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасування наказу про звільнення та зобов'язання звільнити з дня повного розрахунку по заробітній платі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2011 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 21 серпня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що з 24 травня 2010 року звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з посади провідного юрисконсульта Вилковського територіального управління. 27 травня 2010 року отримав трудову книжку. Вважаючи, що при звільненні не було проведеного повного розрахунку, позивач після доповнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 252 грн. як заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку, скасувати наказ № 77-к від 7 травня 2010 року про звільнення та зобов'язати звільнити з тих же підстав з дня повного розрахунку (а.с.2, 15).
Відповідач Західно-Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства позов не визнав (а.с.94-95).
Рішенням Кілійського районного суду м. Одеси від 22 березня 2011 року в позові відмовлено (а.с.119-121).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про
Справа № 22ц - 4671 - 2011 Категорія 53
Головуючий у першій інстанції Маслеников О.А.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що наказом від 26 квітня 2007 року № 11-к Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_2 призначено на посаду юрисконсульта по Вилковському територіальному відділу (а.с.34).
Згідно наказу від 6 квітня 2010 року № 48-к ОСОБА_2 перебував у відпустці з 19 квітня по 22 травня 2010 року (а.с.19, 72).
Наказом від 7 травня 2010 року № 77-к Західно-Чорноморського державного басейнового управляння охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_2 звільнено з роботи з 24 травня 2010 року відповідно до статті 38 КЗпП України на підставі заяви (за власним бажанням) (а.с.20, 35, 71).
На момент звільнення мала місце не виплата витрат на відрядження, що складають 252,00 грн. (за 13 січня 2010 року - 30,00 грн., 18 січня 2010 року - 64,00 грн., 5 лютого 2010 року - 64,00 грн., 8 лютого 2010 року - 64,00 грн., 16 березня 2010 року - 30,00 грн.) (а.с.8-14, 21-30).
ОСОБА_2 зараховано на картку витрати на відрядження 16 червня 2010 року в сумі 200,00 грн., 1 вересня 2010 року в сумі 44,00 грн. (а.с.55-58, 69-70).
Заробітну плату, премію, відпускні, матеріальну допомогу ОСОБА_2 отримав до звільнення (а.с.4).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення відповідач не мав перед позивачем заборгованості по заробітній платі та оскільки звільнення мало місце відразу після відпустки, в якій позивач перебував за період роботи з 11 липня 2009 року по 10 липня 2010 року, то всі належні йому від управління суми були до звільнення отримані (заробітна плата, премія, відпускні, матеріальна допомога тощо). Суд зазначив, що витрати на відрядження не належать до фонду оплати праці, тому з цих підстав заборгованість з таких виплат не охоплюється поняттям «розрахунок при звільненні» і передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність не наступає. Суд вказав, що вимоги про скасування наказу про звільнення та зобов'язання звільнити з дня повного розрахунку не узгоджуються з положенням статті 235 КЗпП України.
Висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Позивач заявлені ним вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку обґрунтовує наявною після звільнення заборгованістю витрат на відрядження.
Відповідно до положень статті 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовим відрядження. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні (компенсація на харчування і фізичні особисті потреби), вартість проїзду до місця призначення і назад, витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
За відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.
Витрати на відрядження не належать до фонду оплати праці у сенсі положень статті 94 КЗпП України; статті 2 Закону України «Про оплату праці»; розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 року № 100; пунктів 1.3, 3.15 Інструкції із статистики заробітної плати; затвердженої наказом Держкомстатистики України від 13 січня 2004 року № 5; Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Мінфіну України від 13 березня 1998 року № 59 тощо.
3.
Стаття 116 КЗпП України передбачає обов'язок виплати при звільненні всіх сум, що належать працівнику від роботодавця, тобто працівнику має бути повністю виданий розрахунок по заробітній платі, а саме має бути видана повністю заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, відпускні за невикористані дні відпустки. Витрати на відрядження не належать до фонду оплати праці, тому наявність невідшкодованих витрат на відрядження не входить у розрахунок при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України, за не своєчасність виплати якого наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Нарахування середнього заробітку за час затримки відшкодування витрат на відрядження законом не передбачено, стаття 117 КЗпП України в своїй дії на вказані вимоги не поширюється.
Поновлення на роботі відповідно до положень статті 235 КЗпП України обумовлено звільненням без законної підстави або незаконним переведенням на іншу роботу. Вимоги про скасування наказу про звільнення та зобов'язання звільнити в день повного розрахунку є фактично вимогами про поновлення на роботі та прийняття іншого наказу про звільнення. Затримка розрахунку при звільненні не є незаконним звільненням чи незаконним переведенням на іншу роботу, тому і вимоги про скасування наказу про звільнення такими обставинами обумовлені бути не можуть, оскільки це суперечить закону.
Суд першої інстанції з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають таким, спірні правовідносини та норми матеріального права, що такі регулюють, встановлені та застосовані правильно. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 22 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, скасування наказу про звільнення та зобов'язання звільнити з дня нового розрахунку по заробітній платі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков