“14” червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Гайворонського С.П., Сегеди С.М.,
за участю секретаря Макаркіна А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» (далі - ПАТ АБ «Порто-Франко») до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
У липні 2010 року ПАТ АБ «Порто-Франко» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, позивач вказував, що між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 29 листопада 2005 року був укладений кредитний договір на суму 20 300 доларів США терміном до 28 листопада 2008 року та відсотки у розмірі 15% річних, а також 29 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави, відповідно якого ОСОБА_1 передав в заставу банку автомобіль Mercedes-Bens ML 320 р/н НОМЕР_1. 24 січня 2006 року між відповідачем та позивачем була укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої вносились зміни умов договору, а саме відповідач отримав додатково кредитні кошти у розмірі 5 000 доларів США, які повинен був сплачувати банку з лютого 2006 року щомісячно сумою у розмірі 880 доларів США, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.
Посилаючись на ці обставини, ПАТ АБ «Порто-Франко» просив суд стягнути з відповідача на користь банку кредитну заборгованість у розмірі 15 222 долара США, що складає 120 415 грн. 98 коп., та витрати по оплаті держмита - 1 204, 16 грн. та ІТЗ у розмірі 120 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року позов ПАТ АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» заборгованість по виплаті кредиту за кредитним договором № 1606/1-05 від 29 листопада 2008 року у розмірі 15 222 доларів США, що по курсу НБУ складає 120 415 грн. 98 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 9 660,67 доларів США - 76 419 грн. 76 коп., заборгованості за відсотками 2 572, 91 доларів США - 20 352,75 грн. та пені 23 643, 47 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» витрати по оплаті державного мита у розмірі 1 204, 16 грн. та ІТЗ у розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині стягнення з нього кредитної заборгованості та стягнути грошові кошти солідарно з нього та ОСОБА_2 - поручителя за кредитним договором, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа №22ц-4937/2011 р.
Головуючий у першій інстанції - Коваленко О.Б.
Доповідач - Виноградова Л.Є.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
Установлено, що 29 листопада 2005 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 20 300 доларів США, у тому числі 15 % річних на строк до 28 листопада 2008 року .
Також, 29 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави, відповідно якого ОСОБА_1 передав в заставу банку автомобіль Mercedes-Bens ML 320 р/н НОМЕР_1 та 24 січня 2006 року між відповідачем та позивачем була укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої вносились зміни умов договору, а сааме, відповідач отримав додатково кредитні кошти у розмірі 5 000 доларів США, які повинен був сплачувати банку з лютого 2006 року щомісячно сумою у розмірі 880 доларів США.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, ОСОБА_1 допущено заборгованість у розмірі 15 222 доларів США.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ АБ «Порто-Франко» та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» заборгованість по виплаті кредиту за кредитним договором № 1606/1-05 від 29 листопада 2008 року у розмірі 15 222 доларів США, що по курсу НБУ складає 120 415 грн. 98 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 9 660,67 доларів США - 76 419 грн. 76 коп., заборгованості за відсотками 2 572, 91 доларів США - 20 352,75 грн. та пені 23 643, 47 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» витрати по оплаті державного мита у розмірі 1 204, 16 грн. та ІТЗ у розмірі 120 грн, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позичальником ОСОБА_1 не виконуються взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому на нього покладається відповідальність за порушення зобов'язань згідно із законом.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Доводи ОСОБА_1 про те, що банк повинен був пред'явити позов до поручителя за договором поруки, а суд притягнути до відповідальності поручителя ОСОБА_2 не можуть бути підставами для скасування рішення суду, так як суперечать вимогам ст.ст. 11, 30 ЦПК України, які передбачають розгляд судом цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, до того ж згідно ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Є. Виноградова
Судді колегії С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда