“14” червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Гайворонського С.П., С.М. Сегеди,
за участю секретаря Макаркіна А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСіббанк», про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на житло, поділ спільного майна та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСіббанк», про розділ спільного сумісного майна та стягнення упущеної вигоди,-
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на житло, поділ спільного майна та вселення, вказуючи, що вона була у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано для потреб сім'ї та після чого зареєструвала шлюб з братом відповідача, який також було розірвано для потреб сім'ї та знову зареєструвала шлюб з відповідачем.
Посилаючись на те, що позивачка та відповідач свої шлюбні відносини не припиняли, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім'єю її та відповідача за період з 21 квітня 1993 року по 6 листопада 1997 року, визнати за нею та відповідачем право власності у рівних частках на будинок АДРЕСА_2 у м. Одесі, поділити зазначений будинок, виділивши їй Ѕ частину будинку та вселити до вказаного житлового будинку.
16 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розділ спільного сумісного майна та стягнення упущеної вигоди, вказуючи, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу з ним, але використовувалась відповідачкою у комерційних цілях як нежитлове приміщення, але частину доходів він не отримав, хоча виступав поручителем за кредитним договором, на підставі якого його дружина отримала від банку грошові кошти на покупку вказаного приміщення.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просив суд розділити об'єкт спільної сумісної власності - квартиру АДРЕСА_1 в рівних
Справа №22ц-3682/2011 р.
Головуючий у першій інстанції - Сватаненко В.І.
Доповідач - Виноградова Л.Є.
частках або встановити порядок користування вказаною квартирою, стягнути з відповідачки половини доходу, отриманого від використання Фітнес-клубу «Клас» з дня його реєстрації у вигляді упущеної вигоди, яку позивач оцінив у розмірі 158 760 доларів США.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 9 лютого 2011 року в задоволенні вказаних позовах відмовлено повністю
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині її позову до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині його позову до ОСОБА_1 частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в встановленні порядку користування квартирою АДРЕСА_1 у м. Одесі, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Відмовляючи в позові, судом обґрунтовано встановлено, що сторони двічі з 1 лютого 1985 року до 22 квітня 1993 року та з 1 листопада 1997 року знаходились в шлюбі, 21 липня 1997 року ОСОБА_2 був придбаний АДРЕСА_2 у м. Одесі, 3 серпня 2006 року була придбана АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку АКІБ «УкрСіббанк» за іпотечним договором від 3 серпня 2006 року.
Цей висновок суду підтверджується свідоцтвом про одруження сторін 1ЖД № НОМЕР_1 від 1 листопада 1997 року (а.с. 17), договором про надання споживчого кредиту № 11024912000 від 3 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСіббанк» та ОСОБА_1 (а.с. 31-35), іпотечним договором від 3 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСіббанк» та ОСОБА_1 (а.с. 36-38), договором поруки № 29957 від 2 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСіббанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 39-40), договором № 703/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 21 липня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Доводи ОСОБА_2 про те, що суд повинен був провести розділ квартири яка була придбана сторонами в період шлюбу та стягнути не отриману вигоду - 158 760 доларів США не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки ця квартира знаходиться в іпотеці АКІБ «УкрСіббанк» за іпотечним договором від 3 серпня 2006 року (а.с. 36-38), а відповідно ст.ст. 17, 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
До того ж, ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів стосовно АДРЕСА_1, ні її вартості, ні плану, ні відомостей про можливість розділу на дві рівні частини.
Що стосується визначення порядку користування цією квартирою, то сам ОСОБА_2 та відповідачка заявили, що ця квартира вже є не жилою, переобладнаною у Фітнес-клубу «Клас», а суд вправі визначати порядок користування тільки квартирами та житловими будинками.
Твердження ОСОБА_1, про те, що вона проживала з ОСОБА_2, однією сім'єю на час придбання ним будинку АДРЕСА_2 у м. Одесі в липні 1997 року не підтверджено матеріалами справи та спростовуються рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 5 квітня 1993 року та від 24 квітня 1995 року (а.с. 133, 134-135), свідоцтвом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 (а.с. 129), свідоцтвом про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_5 та свідоцтвом про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 (а.с. 18).
Більш того, сам по собі факт проживання однією сім'єю не породжує правових наслідків і може встановлюватися тільки після 2004 року.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Л.Є. Виноградова
Судді колегії підпис С.М. Сегеда
підпис С.П. Гайворонський
«З оригіналом згідно»,
Суддя Л.Є. Виноградова