“20” травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Гайворонського С.П., Сегеди С.М.,
за участю секретаря Макаркіна А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи - Одеське міське управління земельних ресурсів, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» Одеської регіональної філії, про визнання права власності на земельну ділянку,-
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, позивач вказував, що він є власником 1/23 частин нежилих будівель культурно-оздоровчого центру дозвілля і сім'ї «Вогник» та користувачем земельної ділянки площею 800 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що позивачу не була надана Одеською міською радою відповідь на його звернення про приватизацію земельної ділянки, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року зазначений позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 800 кв.м., для обслуговування будівель і споруд культурно-оздоровчого центру дозвілля і сім'ї «Вогник», що знаходяться на зазначеній земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, межі якої проходять по осі 9 довжиною 33,99 м., по осі 10 довжиною 32,18 м., по осі Л довжиною 24,25 м. по осі Ж довжиною 24,22 м.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або
Справа №22ц-2230/2011 р.
Головуючий у першій інстанції - Таварткіладзе О.М.
Доповідач - Виноградова Л.Є.
комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: передачі їм земель державної власності; примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; прийняття спадщини; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; штучного створення земельної ділянки на території населеного пункту, у тому числі з порушенням установлених правил; виникнення інших підстав, передбачених законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.
Тобто, при розгляді справ за позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про визнання неправомірною бездіяльності щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки у власність, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про передачу у власність, що не належить до компетенції суду.
Частиною 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Пунктом 3 зазначеного положення передбачено, що основними завданнями Головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Враховуючи той факт, що оскаржуваним рішенням суду здійснена незаконна передача земельної ділянки з земель комунальної власності в приватну власність ОСОБА_1 - зазначене рішення порушило інтереси Головного управління Держкомзему у Одеській області, яке є контролюючою державною установою, але разом з тим з матеріалів цивільної справи вбачається, що представник Головного управління Держкомзему у Одеській області по земельних ресурсах не приймав участі у розгляді справи та йому рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року по справі №2989/07 не напрвавлялося.
Оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області задовольнити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи - Одеське міське управління земельних ресурсів, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» Одеської регіональної філії, про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Є. Виноградова
Судді колегії С.М. Сегеда
С.П. Гайворонський